Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №761/46568/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/46568/23 Головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.

Провадження № 22-ц/824/5644/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» (далі - ТОВ «Юніт Сервіс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь 38 799,52 грн, з яких: 24 173,41 грн - основний борг за договором суборенди; 3 548,23 грн - пеня; 1 839,59 грн - три проценти річних; 9 238,29 грн - інфляційні втрати; а також 2 684,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 30 червня 2020 року між ТОВ «Юніт Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір суборенди № літХ-6, за умовами якого позивач як орендар надав відповідачу як суборендарю в тимчасове (строкове) платне користування приміщення в нежилій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 127,5 кв. м.

01 липня 2020 року суборендоване приміщення за договором було передано відповідачу за актом приймання-передачі.

Договором були встановлені наступні істотні умови:

- розмір орендної плати за 1 кв. м суборендної площі складав 80,04 грн разом з ПДВ, а з 01 вересня 2020 року - 85,20 грн разом з ПДВ. Місячний розмір орендної плати з 01 вересня 2020 року складав 10 863,00 грн з ПДВ (пункт 3.2 договору);

- сплата орендної плати та інших платежів за договором, в тому числі й відшкодування за спожиті комунальні послуги, повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше кожного 10 числа поточного місяця (пункт 3.3.5 договору);

- орендна плата підлягає індексації, тобто сплаті відповідачем позивачу з урахуванням встановленого за два місяці до місяця сплати орендної плати індексу інфляції (індексу споживчих цін), оприлюдненого Державною службою статистики України (пункт 3.4 договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Закінчення строку дії договору суборенди не звільняє суборендаря від обов`язків сплати заборгованості, що виникла протягом дії договору суборенди, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції (в тому числі неустойку (пеню, штраф)), збитки (в тому числі ті, які сталися внаслідок інфляції), три проценти річних від простроченої суми орендної плати за весь час прострочення (пункт 6.4. договору).

Встановлений пунктом 3.3.1 договору гарантійний платіж у розмірі 10 206,00 грн відповідач не сплачував позивачу. Строк договору сторонами був визначений до 31 грудня 2020 року (пункт 7.2 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору суборенди, укладеною сторонами 23 грудня 2020 року, строк дії основного договору був продовжений до 31 березня 2021 року.

31 березня 2021 року відповідач повернув суборендоване приміщення позивачу за актом приймання-передачі (у позивача відсутній підписаний відповідачем акт приймання-передачі приміщення із суборенди, але фактично приміщення було повернуто 31 березня 2021 року).

В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач своєчасну та повну сплату орендної плати не здійснював, в результаті чого утворилась заборгованість за договором суборенди у розмірі 24 173,41 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що судом не надано оцінку умовам укладеного між сторонами договору суборенди № літХ-6 від 30 червня 2020 року, відповідно до яких саме на відповідача було покладено зобов`язання своєчасно та в повному розмірі сплачувати орендну плату.

Відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на створення умов, за яких він був би позбавлений можливості сплачувати орендну плату.

Позивач зазначає, що акти надання послуг № 539 та № 967 відповідачем були підписані та повернуті позивачу, а акти № 159, № 88 та № 484 відповідачем з підписом не були позивачу повернуті.

Однак відповідачем будь-які заперечення щодо наданих послуг у січні-березні 2021 року та/або наданих позивачем актів № 159, № 88, № 48- не надавалися і не направлялися, тому відповідно до умов пункту 3.10 договору акти і послуги за січень-березень 2021 року є такими, що надані позивачем і прийняті відповідачем.

Розмір орендної плати визначений у пункту 3.2 договору, реквізити позивача також зазначені в тексті договору.

Тому жодні умови, за яких відповідач не мав би змоги виконати свої зобов`язання з оплати орендної плати, відсутні. Крім того, підставою для оплати є саме договір і жодна умова договору не містить вимоги до сплати орендної плати виключно і лише після отримання відповідачем від позивачем рахунку для оплати. Натомість, умовами договору визначені зобов`язання відповідача на сплату орендної плати, така сплата здійснюється на підставі договору, який містить усі дані для проведення сплати орендної плати.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 30 червня 2020 року між ТОВ «Юніт Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір суборенди № літХ-6, за умовами якого позивач як орендар надав відповідачу як суборендарю в тимчасове (строкове) платне користування приміщення в нежилій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 127,5 кв. м.

01 липня 2020 року суборендоване приміщення за договором було передано позивачем відповідачу за актом приймання-передачі, тому відповідно до пункту 2.3 договору з цього дня розпочалось обчислення строку договору суборенди.

Договором були встановлені наступні істотні умови:

- розмір орендної плати за 1 кв. м суборендної площі складав 80,04 грн разом з ПДВ, а з 01 вересня 2020 року - 85,20 грн разом з ПДВ. Місячний розмір орендної плати з 01 вересня 2020 року складав 10 863,00 грн з ПДВ (пункт 3.2 договору);

- сплата орендної плати та інших платежів за договором, в тому числі й відшкодування за спожиті комунальні послуги, повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше кожного 10 числа поточного місяця (пункт 3.3.5 договору);

- орендна плата підлягає індексації, тобто сплаті відповідачем позивачу з урахуванням встановленого за два місяці до місяця сплати орендної плати індексу інфляції (індексу споживчих цін), оприлюдненого Державною службою статистики України (пункт 3.4 договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Закінчення строку дії договору суборенди не звільняє суборендаря від обов`язків сплати заборгованості, що виникла протягом дії договору суборенди, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції (в тому числі неустойку (пеню, штраф)), збитки (в тому числі ті, які сталися внаслідок інфляції), три проценти річних від простроченої суми орендної плати за весь час прострочення (пункт 6.4. договору).

Згідно з пунктом 3.3.1 вказаного договору протягом 10-ти робочих днів з дати укладення договору суборенди суборендар сплачує орендарю орендну плату за перший місяць суборенди та гарантійний платіж у розмірі 10 206,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 3.3.5 договору орендна плата та інші платежі за договором суборенди сплачується суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця Підставою для сплати орендної плати та інших платежів є договір суборенди. Орендар надає суборендарю рахунок для сплати орендної плати та інших платежів шляхом направлення на електронну пошту суборендаря ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 або суборендар самостійно отримує у орендаря даний рахунок у паперовій формі не пізніше 9-го числа кожного поточного місяця.

Як зазначав позивач, ним відповідачу виставлялись та направлялись акти здачі приймання робіт (надання послуг):

№ 539 від 30 вересня 2020 року на суму 10 863,00 грн за вересень 2020 року;

№ 967 від 30 листопада 2020 року на суму 10 917,31 грн за листопад 2020 року;

№ 159 від 31 січня 2021 року на суму 11 004,22 грн за січень 2021 року;

№ 88 від 28 лютого 2021 року на суму 10 960,76 грн за лютий 2021 року;

№ 484 від 31 березня 2021 року на суму 11 004,22 грн за березень 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається, а саме щодо направлення актів на електронну пошту суборендаря ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 або доказів того, що суборендар самостійно отримав у орендаря рахунок у паперовій формі не пізніше 9-го числа кожного місяця, як це передбачено пунктом 3.3.5 договору.

За таких обставин суд вважав, що несплата орендної плати стала внаслідок недобросовісної поведінки позивача.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною третьою статті 774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини перша, друга статті 530 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19.

У справі, яка переглядається встановлено, що 30 червня 2020 року ТОВ «Юніт Сервіс» та ОСОБА_1 уклали договір суборенди № літХ-6, предметом якого є строкове платне користування відповідачем приміщенням, площею 127,5 кв. м, в нежилій будівлі (споруді) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта приймання-передачі приміщення в суборенду від 01 липня 2020 року та додаткової угоди № 1 від 23 грудня 2020 року строк суборенди був визначений сторонами з 01 липня 2020 року до 31 березня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування приміщенням суборендар сплачує орендарю орендну плату, встановлену цим договором суборенди.

Розмір орендної плати за 1 кв. м площі приміщення з 01 вересня 2020 року становить 85,20 грн разом з ПДВ, тобто розмір орендної плати за один календарний місяць складав 10 863,00 грн з ПДВ (пункт 3.2 договору).

У пункті 3.1 договору сторони погодили порядок сплати орендної сплати, зокрема, орендна плата та інші платежі за договором суборенди сплачується суборендарем на розрахунковий рахунок орендаря не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця.

Підставою для сплати орендної плати та інших платежів є договір суборенди.

Орендар надає суборендарю рахунок для сплати орендної плати та інших платежів шляхом направлення на електронну пошту суборендаря ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 або суборендар самостійно отримує у орендаря даний рахунок у паперовій формі не пізніше 9-го числа кожного поточного місяця.

Отже, умовами договору суборенди визначено два варіанти виставлення позивачем рахунків відповідачу для сплати орендної плати за цим договором: або шляхом направлення позивачем на електронну пошту відповідача, або шляхом самостійного отримання відповідачем вказаних рахунків у позивача в паперовому вигляді.

Проте підставою для сплати орендної плати не пізніше десятого числа кожного поточного місяця є саме договір суборенди, а не рахунки на оплату.

Своєчасно та в повному розмірі сплачувати орендну плату є обов`язком саме суборендаря відповідно до пункту 4.2.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду акти надання послуг № 539 від 30 вересня 2020 року і № 967 від 30 листопада 2020 року на оплату суборенди нежитлового приміщення (частини корпусу літ. Х) за адресою: АДРЕСА_1 , які були підписані як ТОВ «Юніт Сервіс», так і ОСОБА_1 .

Водночас акти № 159 від 31 січня 2021 року, № 88 від 28 лютого 2021 року та № 484 від 31 березня 2021 року не містять підпису відповідача, що само по собі не може бути належною підставою для звільнення останнього від обов`язку зі сплати орендної плати за вказаний період користування нежитловим приміщенням.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій, спрямованих на створення умов, за яких відповідач був позбавлений можливості сплачувати орендну плату на вказані у договорі банківські реквізити позивача.

Розмір орендної плати визначений сторонами у пункті 3.2 договору суборенди і умовами цього договору передбачена можливість суборендаря самостійного отримання в орендаря рахунку (акту) для сплати орендної плати, в тому числі у разі не направлення такого рахунку на його електронну пошту.

У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що «оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України. У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 755/21936/15-ц, 17 лютого 2021 року у справі № 750/13632/18, 08 грудня 2021 року у справі № 522/24415/17, 16 лютого 2022 року у справі № 520/19325/18 та інших.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди у розмірі 24 173,41 грн з підстав не доведення позивачем обставин направлення на електронну пошту відповідача актів надання послуг або їх самостійного отримання відповідачем у позивача в паперовій формі відповідно до пункту 3.3.5 договору.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені) (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється статтями 549-552 ЦК України та умовами договору.

Згідно зі частиною другою статті 551 ЦК України у випадку, коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом 6.4 договору суборенди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Закінчення строку дії договору суборенди не звільняє суборендаря від обов`язків сплати заборгованості, що виникла протягом дії цього договору, у повному обсязі враховуючи штрафні санкції (в тому числі неустойку (пеню, штраф)), збитки (в тому числі ті, які сталися внаслідок інфляції), три проценти річних від простроченої суми орендної плати за весь час прострочення

Таким чином, оскільки між сторонами існували правовідносини за договором суборенди № літХ-6 від 30 червня 2020 року і додатковою угодою № 1 від 23 грудня 2020 року до цього договору, а ОСОБА_1 належним чином не виконав свого обов`язку перед позивачем зі сплати орендної плати за вересень, листопад 2020 року та за січень-березень 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суборендар повинен сплатити ТОВ «Юніт Сервіс» заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат.

Як вбачається із наведених у позовній заяві розрахунків, пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ була нарахована ТОВ «Юніт Сервіс» лише за один рік прострочення сплати відповідачем заборгованості за лютий і березень 2021 року, а 3 % річних та збитки від інфляції - за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме з 11 лютого та 11 березня 2021 року по 10 грудня 2023 року.

Тобто позивач заявив вимоги про стягнення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат лише за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за лютий і березень 2021 року.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром пені в сумі 3 548,23 грн, трьох процентів річних в сумі 1 839,59 грн та інфляційних втрат в сумі 9 238,29 грн, оскільки зазначені розрахунки зроблені позивачем відповідно до норм ЦК України та умов договору суборенди № літХ-6 від 30 червня 2020 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Сервіс», суд першої інстанції наведені вище обставини справи і норми закону не врахував, не надав належну правову оцінку домовленостям сторін, які викладені в договорі суборенди нежитлового приміщення, та не дослідив у повній мірі наявні в матеріалах справи докази, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача до ОСОБА_1 про стягнення 38 799,52 грн, з яких: 24 173,41 грн - основний борг за договором суборенди; 3 548,23 грн - пеня; 1 839,59 грн - три проценти річних; 9 238,29 грн - інфляційні втрати.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ «Юніт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного пропорційно розміру задоволених вимог позову з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у цій справі, а саме 2 684,00 грн - за подання позовної заяви та 4 026,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 6 710,00 грн судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» 38 799,52 грн, з яких: 24 173,41 грн - основний борг за договором суборенди; 3 548,23 грн - пеня; 1 839,59 грн - три проценти річних; 9 238,29 грн - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Сервіс» 6 710,00 грн судового збору

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

О.В. Борисова

Д.О. Таргоній