Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №760/23491/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4759/2026

Справа № 760/23491/26

Головуючий в суді І інстанції Кицюк В.С.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., за участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу Київської митниці на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2026 року про закриття провадження в справі відносно АДРЕСА_1 за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0764/UA100000/2026 від 21 травня 2026 року, 23 березня 2026 року в зоні діяльності Закарпатської митниці (пункт пропуску «Дякове - Халмеу» митного поста «Дякове») через митний кордон України на підставі повідомлення про транзитне переміщення №471/2026/UA305240 від 23 березня 2026 року, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) №2026/74070 від 22 березня 2026 року та поштового документу CN 37 від 22 березня 2026 року автомобільним транспортним засобом за р.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було переміщено міжнародні поштові відправлення, загальною вагою 8 031,00 кг., у кількості 399 місць.

Після чого міжнародні поштові відправлення доставлено в зону діяльності Київської митниці до митного поста «Укрпошта» (м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2).

Відповідно до повідомлення про транзитне переміщення №471/2026/UA305240 від 23 березня 2026 року, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) №2026/74070 від 22 березня 2026 та поштового документу CN 37 від 22 березня 2026 року, в міжнародних поштових відправленнях знаходились товари, що переміщувались за міжнародним товаросупровідним документом (митна декларація) №RC022917165EE.

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи митних органів відправником МПВ №RC022917165EE є гр. ОСОБА_3 (ОСОБА_3), адреса: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1), одержувач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Опис МПВ - «Wi-Fi INDOOR Camera, value 28,87 USD.

24 березня 2026 року поштовим оператором «Укрпошта» до митного оформлення подано МПВ №RC022917165EE, яке переміщено в депеші №SKKSCYUAIEVFDUM61064, на підставі поштового документу CN 37.

15 квітня 2026 року в рамках проведення митного контролю посадовими особами Київської митниці проведено митний огляд МПВ №RC022917165EE.

У ході проведення митного огляду встановлено, що в МПВ фактично знаходився товар, а саме: камера відеоспостереження марки «IMOU», модель «IPC-K2MP-5H1WE», IMOU Ranger Mini Wi-Fi Indoor Smart Camera, S/N: 95FE1BMPSFEA09F , нова, в упаковці виробника, країна виробництва Китай, у кількості 1 шт.

За результатами митного огляду складено Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15 квітня 2026 року.

Відповідно до висновку СЛЕД Держмитслужби №1420003301-0541 від 18 червня 2026 року вартість товару, у кількості 1 шт. становить 1775,10 грн.

Листом Любешівської селищної ради №700/04-04/2-26 від 18 березня 2026 року повідомлено, що адреса АДРЕСА_2 на території громади відсутня.

Отже, за переконанням митного органу, ОСОБА_3 (ОСОБА_3) вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України у міжнародному поштовому відправленні №RC022917165EE камеру відеоспостереження марки «IMOU», модель «IPC-K2MP-5H1WE», IMOU Ranger Mini Wi-Fi Indoor Smart Camera, S/N:95FE1BMPSFEA09F, нову, в упаковці виробника, країна виробництва Китай, у кількості 1 шт., вартістю 1 775,10 грн., з приховуванням від митного контролю, шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товару документи, що містять неправдиві відомості щодо одержувача цього товару. Тобто ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) своїми діями вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2026 року провадження відносно ОСОБА_3 ) в справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою, представник Київської митниці Ніконов Г.В. 14 вересня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість та необґрунтованість постанови, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2026 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього стягнення відповідно до санкції цієї статті, а саме штраф від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, з конфіскацією товарів.

Вказував, що суд першої інстанції не прийняв до уваги лист Любешівської селищної ради від 18 березня 2026 року № 700/04-04/2-26 про те, що адреса: АДРЕСА_3 на території громади відсутня.

Також суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_3 (ОСОБА_3) чи його представником не надано жодних підтверджуючих документів про те, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) замовляв товар (камеру відеоспостереження марки «IMOU», модель «IPC-K2MP-5H1WE», IMOU Ranger Mini Wi-Fi Indoor Smart Camera, S/N:95FE1BMPSFEA09F, у кількості 1 шт.).

Вважав, що таким чином у діях відправника наявна сукупність ознак прямого умислу та подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості та приховування фактичного обсягу та реального отримувача товару.

Наголошував, що саме відправник є особою, яка формує та подає митні та транспортні документи, а тому несе відповідальність за достовірність внесених даних незалежно від джерела їх отримання. За правовою позицією Верховного Суду, подання документів з недостовірними відомостями є самостійною формою приховування від митного контролю, незалежно від мотивів та джерел отримання таких даних.

Наводив зміст ст. 233, 236, 257, 458 МК України, п. 5 розділу ІІ Порядку заповнення реєстрів (тимчасового та додаткового) міжнародних поштових та експрес-відправлень і внесення змін до таких реєстрів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04 січня 2023 року № 6, положення Закону України «Про поштовий зв`язок», положення Регламенту письмової кореспонденції Всесвітнього поштового союзу та Всесвітньої поштової конвенції, затверджених Указом Президента України від 10 жовтня 2017 року № 316/2017, положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Вказував, що судом першої інстанції не дотримані вимоги ст. 245, 280 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями ст. 489, 495 МК України.

Вважав, що вина ОСОБА_3 ) у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, повністю доведена та підтверджується матеріалами справи у їх сукупності. Зібрані Київською митницею у справі докази є узгодженими між собою, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому не можуть викликати сумнів у їх достовірності.

Зазначав, що під час розгляду справи суд першої інстанції не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що посадова особа, яка склала протокол про порушення митних правил, була упереджена при проведенні перевірки та складанні протоколу про порушення митних правил, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_3 (ОСОБА_3) та фальсифікації протоколу, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи.

В судовому засіданні представник Київської митниці Панькін Д.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_4 -бін повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Заслухавши пояснення представника Київської митниці, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що митним органом не доведено наявності умислу ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) на порушення митних правил у зв`язку із зазначенням неправильної адреси отримувача міжнародного поштового відправлення. З огляду на зазначене суд не вбачав в діях ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.

Під час розгляду справи про порушення митних правил суд, відповідно до вимог ст. 489 МК України, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об`єктивний і суб`єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та викладені винні дії особи повинні відповідати диспозиції статті за якою особа притягується, до відповідальності за порушення митних правил. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Протокол про порушення митних правил сам по собі не може вважатися беззаперечним доказом вини особи у порушенні митних правил, якщо викладені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами, належність та достовірність яких не викликає будь-яких сумнівів.

Відповідно до ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.

Не можна розглядати, як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).

При цьому, що стосується використання документів, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) вказаних вимог закону дотримався повністю та прийняв законне й обґрунтоване рішення про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Всупереч доводів апеляційної скарги, висновок судді про відсутність в діях ОСОБА_3 ) складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2026 року в зоні діяльності Закарпатської митниці (пункт пропуску «Дякове - Халмеу» митного поста «Дякове») через митний кордон України на підставі повідомлення про транзитне переміщення №471/2026/UA305240 від 23 березня 2026 року, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) №2026/74070 від 22 березня 2026 року та поштового документу CN 37 від 22 березня 2026 року автомобільним транспортним засобом за р.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було переміщено міжнародні поштові відправлення, загальною вагою 8 031,00 кг., у кількості 399 місць.

Після чого міжнародні поштові відправлення доставлено в зону діяльності Київської митниці до митного поста «Укрпошта» (м. Київ, вул. Георгія Кірпи, 2).

Відповідно до повідомлення про транзитне переміщення №471/2026/UA305240 від 23 березня 2026 року, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) №2026/74070 від 22 березня 2026 та поштового документу CN 37 від 22 березня 2026 року, в міжнародних поштових відправленнях знаходились товари, що переміщувались за міжнародним товаросупровідним документом (митна декларація) №RC022917165EE (а. с. 10 - 14).

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи митних органів відправником МПВ №RC022917165EE є гр. ОСОБА_3 (ОСОБА_3), адреса: АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1), одержувач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ). Опис МПВ - «Wi-Fi INDOOR Camera, value 28,87 USD (а. с. 15).

24 березня 2026 року поштовим оператором «Укрпошта» до митного оформлення подано МПВ №RC022917165EE, яке переміщено в депеші №SKKSCYUAIEVFDUM61064, на підставі поштового документу CN 37.

15 квітня 2026 року в рамках проведення митного контролю посадовими особами Київської митниці проведено митний огляд МПВ №RC022917165EE. У ході проведення митного огляду встановлено, що в МПВ фактично знаходився товар, а саме: камера відеоспостереження марки «IMOU», модель «IPC-K2MP-5H1WE», IMOU Ranger Mini Wi-Fi Indoor Smart Camera, S/N: 95FE1BMPSFEA09F , нова, в упаковці виробника, країна виробництва Китай, у кількості 1 шт. За результатами митного огляду складено Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15 квітня 2026 року (а. с. 18).

Листом Любешівської селищної ради №700/04-04/2-26 від 18 березня 2026 року повідомлено, що адреса АДРЕСА_2 на території громади відсутня (а. с. 22).

Отже, переміщення вантажу експрес-перевізника через митний кордон України здійснено 23 березня 2026 року на підставі повідомлення про транзитне переміщення №471/2026/UA305240 від 23 березня 2026 року, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) №2026/74070 від 22 березня 2026 року та поштового документу CN 37 від 22 березня 2026 року. Зазначені документи відомостей про конкретного одержувача МПВ №RC022917165EE, що знаходилось у складі вантажу експрес-перевізника, не містять. Ця обставина випливає з самого протоколу про порушення митних правил та з фактичного змісту наявних у справі документів.

Інформація про одержувача МПВ №RC022917165EE - ОСОБА_5 - міститься у тимчасовому реєстрі 26UA100370R00NRYM8, поданому 24 березня 2026 року поштовим оператором «Укрпошта» для здійснення митного оформлення товарів у заявлений митний режим, тобто вже після перетину митного кордону.

Відповідно до ст. 293 МК України, у разі якщо декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником шляхом подання реєстрів (тимчасових та/або додаткових), особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є оператор поштового зв`язку, експрес-перевізник.

Отже, оскільки тимчасовий реєстр 26UA100370R00NRYM8, поданий митному органу не громадянином ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), а оператором поштового зв`язку «Укрпошта», що зазначено у самому протоколі про порушення митних правил № 0764/UA100000/2026, таким чином, платником мита є оператор поштового зв`язку, яким у даному випадку є ММПО АТ «Укрпошта».

Отже, фактично ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) відповідно до чинного митного законодавства України не має обов`язку зі сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів, які знаходились у МПВ, що свідчить про відсутність у нього мотивів, мети на заявлення будь-яких неправдивих відомостей щодо цих товарів, у тому числі стосовно їх одержувача.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі факт направлення посилок на неповні або неіснуючі адреси не свідчить про наявність прямого умислу громадянина ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів з неправдивими відомостями. Дані про одержувача міжнародного експрес-відправлення формуються на підставі відомостей, наданих покупцем при оформленні замовлення, і чинним митним законодавством України на відправника товару не покладено обов`язку здійснювати перевірку достовірності таких даних.

Отже, відсутність та/або невідповідність адреси одержувача не є порушенням порядку заповнення супровідних документів, а також доказом того, що вказана у документах особа не являється одержувачем МПВ.

При цьому ОСОБА_3 (ОСОБА_3), знаходячись у Китаї, не міг володіти інформацією про існування в Україні адреси: АДРЕСА_2 , та на власний розсуд направити за цією адресою МПВ з товаром.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що як свідчать наявні у справі матеріали, протокол про порушення митних правил складено митним органом на підставі припущень, за відсутності доказів, що свідчать в діях ОСОБА_3 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Доводи апеляційної скарги не містять жодного обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови суд першої інстанції, а містять виключно відомості, які викладені в протоколі про порушення митних правил, та зміст норм матеріального права, без зазначення, яким чином, на думку Київської митниці, судом першої інстанції не застосовано зазначені норми, які підлягали застосуванню, або застосовано норми матеріального права, які застосуванню не підлягали.

Разом з тим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи у порушенні митних правил, якщо викладені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами, належність та достовірність яких не викликає будь-яких сумнівів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_3 ) відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підтверджується дослідженими доказами, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді цієї справи судом було повно, всебічно і об`єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про порушення митних правил, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи рішення про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) суд дійшов правильного висновку, що із змісту протоколу не вбачається ознак порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Будь-якого неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі, у сфері митного оформлення і контролю, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 вересня 2026 року про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.