Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №367/2637/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №367/2637/26

Суддя: Євграфова Єлизавета Павлівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/4891/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі особи, що притягається до відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - Кравчуна Д. В. (в режимі ВКЗ)

розглянув у відкритому судовому засіданні справи про адміністративне правопорушення за апеляційного скаргою захисника Кравчуна Дмитра Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Кухленка Д. С.

від 08 липня 2026 року

у справі № 361/2637/2 Ірпінського міського суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захисник Кравчун Дмитро Вікторович в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід до розгляду справи та грубо порушив право ОСОБА_1 на захист, безпідставно відмовивши у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції та проігнорувавши подані стороною захисту клопотання. Апелянт наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази безпосереднього керування автомобілем ОСОБА_1 , який на момент зупинки перебував на пасажирському сидінні та наголошував на тому, що поїздку не здійснював. Окрім того, захисник стверджує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, відтак його огляд мав здійснюватися виключно уповноваженими посадовими особами Військової служби правопорядку у порядку, передбаченому статтею 266-1 КУпАП та Порядком № 32, а не працівниками поліції. Також захисник звертає увагу суду на те, що повний текст постанови став доступним в електронному кабінеті підсистеми Електронний суд лише 31.08.2026, що позбавило сторону захисту можливості своєчасно оскаржити судове рішення у встановлений десятиденний строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08.07.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Кравчун Д. В. (в режимі ВКЗ) підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597970 від 22.02.2026, водій ОСОБА_1 22.02.2026 о 00:52 в місті Буча, по бульвару Богдана Хмельницького, 3, керував автомобілем марки Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 2244 та у закладі охорони здоров`я водій відмовився у встановленому порядку, що було зафіксовано на натільні відеореєстратори поліцейських Motorola vb 400 № 470530, № 470996, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, суд першої інстанції виходив із повної доведеності його вини у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що підтверджується послідовними та взаємоузгодженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 , та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597970 від 22.02.2026, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак сп`яніння до медичного закладу, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульно поліції лейтенанта поліції Сергія Леонова, відеозаписом події з нагрудних камер співробітників поліції.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також дотримання поліцейськими процедури пропозиції та проведення огляду повністю підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 автомобілем Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , повністю спростовуються дослідженими відеозаписами з портативних камер поліцейських Motorola vb 400. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, як на безпосереднє запитання працівника поліції щодо підстав пересування під час комендантської години ОСОБА_1 особисто пояснив, що мав намір розвезти хлопців по селу машиною, а згодом уточнив, що хотів завезти свого близького друга на вулицю Богдана Хмельницького, 11/5. Наведені висловлювання свідчать про усвідомлення особою факту виконання функцій водія транспортного засобу безпосередньо перед зупинкою автомобіля. Посилання сторони захисту на судову практику Верховного Суду щодо нерухомого автомобіля не спростовує встановлених обставин руху транспортного засобу та визнання ОСОБА_1 виконання функцій кермувальника.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв`язку з чим його огляд міг проводитися виключно уповноваженими особами Військової служби правопорядку згідно зі статтею 266-1 КУпАП, є юридично неспроможними. Згідно з частиною першою статті 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Спеціальний порядок оглядів, регламентований статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32, поширюється виключно на випадки, коли є підстави вважати, що військовослужбовці перебувають у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби або на території військових частин і військових об`єктів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував власним цивільним транспортним засобом поза межами військової частини на вулично-дорожній мережі загального користування у цивільних цілях, діючи як звичайний учасник дорожнього руху. За таких обставин вимоги щодо проходження огляду на стан сп`яніння та фіксація правопорушення правомірно здійснювалися працівниками Національної поліції на підставі статті 266 КУпАП, положень Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735.

Положення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України імперативно встановлює обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Невиконання цього обов`язку утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду. Для кваліфікації діяння за вказаною нормою мотиви відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння не мають юридичного значення. Достатньо самого факту зафіксованої у встановленому законом порядку відмови від виконання законної вимоги уповноваженої особи, що обумовлено формальним складом правопорушення, метою забезпечення безпеки дорожнього руху та відсутністю відповідних винятків у законодавстві.

Стала судова практика та системний аналіз статті 266 КУпАП підтверджують, що така відмова не обмежується виключно прямою вербальною заявою про незгоду. Вона охоплює також випадки фактичного ухилення або кваліфікованої бездіяльності водія. Будь-яка пасивна поведінка, у тому числі мовчазне ігнорування законних вимог поліцейського, навмисне затягування часу чи висунення необґрунтованих умов, що призводить до неможливості завершити процедуру огляду у встановлений термін (зокрема не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав, як того вимагає частина четверта статті 266 КУпАП), юридично кваліфікується як відмова. Таке ухилення визнається закінченим адміністративним правопорушенням, оскільки воно свідомо перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки на транспорті.

Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували водію пройти огляд на місці за допомогою спеціального приладу або проїхати до медичного закладу, проте ОСОБА_1 категорично ухилився від виконання цих вимог, відтак його волевиявлення на відмову від проходження огляду було добровільним і усвідомленим.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597970 ОСОБА_1 від підпису та надання будь-яких письмових пояснень відмовився безпосередньо на місці події, що об`єктивно підтверджується відеозаписом з нагрудних камер співробітників поліції. Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи, що є ключовим для забезпечення об`єктивного розгляду справи. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що позиція водія щодо можливих порушень процедури не була зафіксована у первинному процесуальному документі. Натомість зафіксовано лише факт його повної відмови від таких дій. Це створює обґрунтований висновок про непослідовність доводів, викладених згодом в апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини була особою проігнорована, а нинішні заперечення розцінюються судом як спосіб ухилення від встановленої законом відповідальності.

Виходячи зі стандарту доведення «поза розумним сумнівом», апеляційний суд дійшов переконання про беззаперечну доведеність вини правопорушника. З точки зору принципу «in dubio pro reo», відмова ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису протоколу безпосередньо у момент фіксації правопорушення за наявності повного відеозапису не створює жодного розумного сумніву щодо достовірності складених матеріалів. Протокол про адміністративне правопорушення, рапорти поліцейських, направлення до закладу охорони здоров`я та безперервний відеозапис нагрудних камер патрульних у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатньо переконливими, чіткими і взаємоузгодженими доказами, які неспростовно доводять подію правопорушення, винуватість водія та повне дотримання працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП щодо процедури огляду.

Адміністративне стягнення призначено судом з дотриманням річного строку накладення стягнення, передбаченого частиною шостою статті 38 КУпАП, та в межах санкції частини першої статті 130 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до статті 280 КУпАП належним чином встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, повно досліджено наявні докази та зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 .

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження за доводами апеляційної скарги не встановлено, у зв`язку з чим скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а постанова місцевого суду без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Кравчуну Дмитру Вікторовичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 08 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу Кравчуна Дмитра Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua