Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №756/208/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/4791/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі захисника особи, що притягається до відповідальності - адвоката Клочкової А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клочкової Аліни Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Макаренко І. Г.

від 03 квітня 2026 року

у справі № 756/208/26 Оболонського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 03.04.2026 визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого суду, захисник Клочкова А. О. в інтересах ОСОБА_1 10 квітня 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення або на підставі пункту 4 частини 1 статті 247 цього ж Кодексу у зв`язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності. В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу поверхово та неповно, не встановивши дійсних обставин події. Захисник вказує, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України є передчасним та необґрунтованим. Апелянт наголошує на тому, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу «Drager» на місці зупинки водійка не була направлена працівниками поліції для проходження такого огляду до закладу охорони здоров`я, що свідчить про порушення встановленого порядку огляду та відсутність у її діях складу правопорушення. Також захисник звертає увагу, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз`яснено її процесуальні права й обов`язки, в тому числі право на правову допомогу і захист. Окрім цього, апелянт вказує, що в ніч проти 27 грудня 2025 року ОСОБА_1 вимушено сіла за кермо власного транспортного засобу через триваючий масований ракетний обстріл міста Києва та оголошену повітряну тривогу задля рятування свого життя і життя близьких. За твердженням захисника, прямуючи до укриття у стані сильного душевного хвилювання і стресу, водійка не впоралася з керуванням і виїхала на узбіччя, а отже, її дії були зумовлені станом крайньої необхідності відповідно до статей 17, 18 КУпАП, що повністю виключає адміністративну відповідальність.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник Клочкова А. О., вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, навівши доводи, аналогічні викладеним у скарзі, та наполягала на скасуванні постанови суду першої інстанції і закритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, що притягається до відповідальності, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 551939 від 27 грудня 2025 року, 27 грудня 2025 року о 03:20 год. ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у місті Києві по вулиці Полярній в районі будинку № 20 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водійки у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» ARHK 0479, з кінцевим результатом 0,96 проміле, з яким водійка погодилася, що зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та паперовій роздруківці приладу, підписаних ОСОБА_1 особисто.

Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, суд першої інстанції виходив із доведеності її вини у порушенні підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні належних і допустимих доказів.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підтвердження винуватості у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 551939 від 27.12.2025;

- чек з приладу Драгер Алкотест 6820 з результатами 0,96 проміле;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, в якому в якому ОСОБА_1 особисто розписалась про те, що згодна з результатами огляду Alcotest 6820 ARMF-0479, 0,96 ‰;

- рапортом працівника поліції Ярослава Омельченко.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки вони відповідають фактичним даним справи та зроблені відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про ненаправлення водійки до закладу охорони здоров`я після проходження огляду на місці зупинки апеляційний суд визнає необґрунтованими. Згідно з частинами 2 та 3 статті 266 КУпАП та пунктом 6 Порядку № 1103 водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я виключно у разі відмови від проведення огляду на місці зупинки або у разі незгоди з його результатами. Як достовірно встановлено судом та підтверджується дослідженим відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 добровільно погодилася пройти огляд за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820», отримала результат 0,96 проміле та висловила беззастережну згоду з ним, про що особисто розписалася в акті огляду та паперовій стрічці приладу. Жодної незгоди з показаннями приладу чи вимог пройти повторний огляд у медичній установі ОСОБА_1 на місці події не висловлювала, навпаки, на відеозаписі прямо підтвердила факт вживання горілки. За таких обставин обов`язку направляти водійку до закладу охорони здоров`я у працівників поліції не виникло, а процедура огляду була проведена з чітким дотриманням закону.

Твердження захисника щодо нероз`яснення ОСОБА_1 процесуальних прав та права на захист спростовуються матеріалами справи. У первинному протоколі про адміністративне правопорушення наявна спеціальна відмітка про роз`яснення особі її прав за статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, що також узгоджується із зафіксованим на відеозаписі перебігом оформлення матеріалів. Реалізація права надавати пояснення та зауваження безпосередньо у протоколі або відмовитися від його підписання є процесуальним вибором самої особи. Водночас у суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 забезпечена кваліфікованою правничою допомогою адвоката Клочкової А. О., надавала суду свої пояснення та користувалася процесуальними правами у повному обсязі, що виключає будь-яке порушення права на захист.

Доводи апеляційної скарги про вчинення дій у стані крайньої необхідності з посиланням на ракетний обстріл та слідування до укриття суд апеляційної інстанції відхиляє як неспроможні. Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Керування транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння з концентрацією алкоголю 0,96 проміле, що майже у п`ять разів перевищує гранично допустиму норму, створює загрозу безпеці дорожнього руху, життю і здоров`ю громадян. Як вказує сам апелянт, внаслідок перебування у стресовому стані ОСОБА_1 не впоралася з керуванням та виїхала на узбіччя, що беззаперечно свідчить про створення реальної аварійної обстановки внаслідок зниження реакції та уваги під дією алкоголю. Водночас небезпека, викликана сигналом повітряної тривоги чи ракетною загрозою, не мала ознак безпосередньої невідворотної загрози конкретно для водійки та пасажирів, яку об`єктивно неможливо було усунути без керування автомобілем у нетверезому стані. Захист життя під час повітряної тривоги забезпечується перебуванням у безпечних місцях, сховищах за місцем перебування, пішим слідуванням до найближчого укриття або використанням іншого безпечного транспорту. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 не мала можливості укритися у будинку чи безпечній споруді поряд із місцем відпочинку/проживання або що існували виняткові обставини, які унеможливлювали збереження життя іншим шляхом, аніж виїзд на вулиці міста за кермом автомобіля у стані алкогольного сп`яніння. Отже, правових ознак крайньої необхідності судом не встановлено.

Сукупність досліджених судом письмових та електронних доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 551939, чека та акта огляду на стан сп`яніння від 27 грудня 2025 року з результатом 0,96 проміле, підписаних водійкою без зауважень, рапорту працівника поліції та цифрового відеозапису нагрудного реєстратора поліцейських, є достатньою, узгодженою та переконливо доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння поза розумним сумнівом.

З огляду на наведене підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі на підставі пунктів 1 чи 4 частини 1 статті 247 КУпАП немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Клочкової Аліни Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова