Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №752/2809/26
Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Київ
Справа № 752/2809/26
Провадження: № 22-ц/824/8486/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Савченко Світлани Іванівни в інтересах Головного управління Державної податкової служби в Сумській області
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю. Ю.,
у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби в Сумській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_1 ,
в с т а н о в и в:
У січні 2026 року ГУ ДПС в Сумській області звернулося до суду із вказаною заявою, яка обгрунтована тим, що у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 контролюючим органом було призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2018 року по 25 липня 2022 року.
З метою проведення перевірки та вручення наказу ГУ ДПС у Сумській області від 24 вересня 2024 року № 1919-кп і направлення на проведення перевірки 14 жовтня 2024 року посадовими особами контролюючого органу здійснено виїзд за податковою адресою ОСОБА_1 , однак його за вказаною адресою не виявлено, у зв`язку із чим складено акт про неможливість проведення перевірки. Спроба зв`язатися з платником податків за номером телефону, зазначеним у його облікових даних, також результату не дала.
ГУ ДПС зазначало, що для проведення перевірки необхідна інформація про рух коштів за банківськими рахунками ОСОБА_1 . Контролюючий орган звертався із відповідними запитами до банківських установ, однак АТ «Сенс Банк» відмовило у наданні запитуваної інформації з посиланням на положення статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Посилаючись на неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки та отримання необхідних відомостей у позасудовому порядку, ГУ ДПС у Сумській області просило суд зобов`язати АТ «Сенс Банк» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 , а саме надати інформацію про рух грошових коштів за визначеними у заяві банківськими рахунками в розрізі контрагентів за відповідний період.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року у задоволенні заяви ГУ ДПС у Сумській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Савченко С. І. в інтересах ГУ ДПС в Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення заяви щодо розкриття банківської таємниці.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про невжиття контролюючим органом усіх передбачених законом заходів для отримання необхідної інформації.
Посилалася на те, що з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 посадовими особами контролюючого органу здійснено виїзд за його податковою адресою, однак платник податків за цією адресою був відсутній, у зв`язку із чим складено акт про неможливість проведення перевірки. Спроба встановити зв`язок із ним за наявним у контролюючого органу номером телефону також результату не дала.
Зазначала, що системний аналіз положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 та статті 81 ПК України свідчить про те, що призначена перевірка мала виїзний характер, а тому посадові особи контролюючого органу діяли відповідно до вимог податкового законодавства, прибувши безпосередньо за податковою адресою платника для вручення необхідних документів та проведення перевірки.
У зв`язку із цим вважала помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність підтвердження направлення платнику податків наказу про проведення перевірки рекомендованим листом, оскільки складений акт про неможливість проведення перевірки, на її переконання, підтверджує об`єктивну неможливість реалізації контролюючим органом своїх повноважень.
Також вказувала, що контролюючий орган звертався до банківських установ із запитами про надання відомостей щодо руху коштів за рахунками ОСОБА_1 , однак у наданні такої інформації було відмовлено з огляду на її належність до банківської таємниці.
Посилаючись, зокрема, на правові висновки Верховного Суду у справі № 686/17917/21, зазначала, що необхідність перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків є підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, оскільки без отримання відомостей про обсяг та рух коштів за банківськими рахунками проведення відповідної перевірки є неможливим.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник ГУ ДПС в Сумській області Савченко С. І. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити скаргу.
Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника ГУ ДПС в Сумській області, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, підприємницьку діяльність якого припинено.
У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ГУ ДПС у Сумській області призначено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2018 року по 25 липня 2022 року.
З метою проведення зазначеної перевірки ГУ ДПС у Сумській області видано наказ від 24 вересня 2024 року № 1919-кп та направлення на проведення перевірки від 24 вересня 2024 року № 3391/18-28-24-04.
14 жовтня 2024 року посадовими особами контролюючого органу здійснено виїзд за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки та вручення відповідних документів.
Оскільки під час виїзду ОСОБА_1 за вказаною адресою не виявлено, посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області складено акт від 14 жовтня 2024 року №1153/18-28-24-04/ НОМЕР_1 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Спроба зв`язатися з платником податків за номером телефону, зазначеним у його облікових даних, також виявилася безрезультатною.
24 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Сумській області направило до АТ «Сенс Банк» та АТ «Укрсоцбанк» запити щодо надання інформації про банківські рахунки та рух коштів ОСОБА_1 .
Листом від 04 листопада 2024 року АТ «Сенс Банк» відмовило у наданні запитуваних відомостей, посилаючись на положення статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки така інформація становить банківську таємницю.
Посилаючись на неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків за податковою адресою, відсутність у контролюючого органу первинних документів та неможливість отримання відомостей про рух коштів у позасудовому порядку, ГУ ДПС у Сумській області звернулося до суду із заявою про розкриття АТ «Сенс Банк» інформації, яка містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 , а саме відомостей про рух коштів за визначеними у заяві банківськими рахунками в розрізі контрагентів.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не доведено наявності передбачених законом підстав для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, та не підтверджено вжиття всіх установлених податковим законодавством заходів для проведення перевірки.
Зокрема, суд установив, що матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки рекомендованим листом за його податковою адресою, а також доказів неможливості вручення такого поштового відправлення з причин, зазначених працівником поштового зв`язку.
При цьому заявником не надано належних доказів вжиття інших передбачених статтею 42 ПК України заходів для вручення платнику податків відповідного наказу в період із дня його видання, 24 вересня 2024 року, до розгляду справи судом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що самі по собі виїзд посадових осіб контролюючого органу за податковою адресою платника, його відсутність за цією адресою та складення акта про неможливість проведення перевірки не підтверджують дотримання встановленого законом порядку вручення документів, необхідних для її проведення, а відтак не доводять наявності об`єктивних перешкод для здійснення перевірки у передбаченому ПК України порядку.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути зазначені обґрунтування необхідності її розкриття, обставини, за яких заявник вимагає надання відповідної інформації, із зазначенням положень законів, що надають такі повноваження, або порушених прав та інтересів, а також обсяг (межі розкриття) інформації та мета її використання.
Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, без передбачених законом підстав і повноважень, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку під час його обслуговування та взаємовідносин із ним, є банківською таємницею. До такої інформації, зокрема, належать відомості про банківські рахунки клієнтів.
Пунктом 2 частини першої статті 62 зазначеного Закону передбачено можливість розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних і фізичних осіб за рішенням суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи наділені повноваженнями щодо проведення перевірок платників податків та отримання інформації, необхідної для здійснення податкового контролю, зокрема на підставі рішення суду - відомостей про обсяг та обіг коштів на банківських рахунках.
Положеннями пунктів 73.3, 73.4 статті 73 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися із запитами про надання інформації, необхідної для виконання покладених на них функцій, а також отримувати за рішенням суду інформацію про рух коштів на рахунках платників податків у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки виключно у випадках і порядку, встановлених законом.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною є перевірка, предметом якої, зокрема, є своєчасність, достовірність та повнота нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства. Документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків або місцем розташування відповідного об`єкта права власності.
Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається керівником контролюючого органу, його заступником або уповноваженою особою та оформлюється наказом.
Водночас сама по собі необхідність перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів є підставою для ініціювання контролюючим органом перевірки в установленому законом порядку, проте не свідчить про безумовну необхідність розкриття банківської таємниці.
Розкриття такої інформації можливе за умови доведення контролюючим органом обставин, які унеможливлюють проведення перевірки, або існування іншої об`єктивної потреби в отриманні відповідних відомостей.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21 та від 03 серпня 2026 року у справі № 752/21517/25.
Як убачається з матеріалів справи, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 ГУ ДПС у Сумській області на підставі наказу від 24 вересня 2024 року № 1919-кп призначило документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2018 року по 25 липня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків, крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті, виникає лише за умови вручення йому до початку перевірки копії відповідного наказу в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Виняток із зазначеного правила стосується проведення перевірки за підставою, передбаченою підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України, зокрема, у зв`язку з отриманням інформації про здійснення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік.
Водночас, у даному випадку підставою для призначення перевірки стало припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а тому контролюючий орган був зобов`язаний дотриматися встановленого законом порядку вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику.
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України, якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з ним здійснюється шляхом направлення документів за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або їх особистого вручення платнику податків чи його представнику.
При цьому, в разі неможливості вручення документа поштовою службою у зв`язку з відсутністю платника податків за відповідною адресою, відмовою від його отримання або з інших причин документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, положення статті 42 ПК України передбачають спеціальний порядок вручення документів платнику податків, у тому числі визначають правові наслідки неможливості їх вручення засобами поштового зв`язку. Водночас зазначені норми не передбачають, що сама по собі неможливість особистого вручення документа посадовими особами контролюючого органу є підставою вважати його належним чином врученим.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2026 року у справі № 752/21517/25 (провадження № 61-5558св26).
Як установлено судом першої інстанції, 14 жовтня 2024 року посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області здійснено виїзд за податковою адресою ОСОБА_1 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки та вручення відповідних документів.
У зв`язку з відсутністю платника податків за вказаною адресою складено акт від 14 жовтня 2024 року № 1153/18-28-24-04/ НОМЕР_1 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 копії наказу від 24 вересня 2024 року № 1919-кп рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його податковою адресою, а також доказів повернення такого поштового відправлення із зазначенням причин його невручення.
Не надано заявником й доказів належного вручення відповідного наказу в інший передбачений статтею 42 ПК України спосіб.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не підтверджено вжиття всіх передбачених законом заходів для вручення платнику податків документів, необхідних для проведення перевірки, а отже, не доведено об`єктивної неможливості її проведення в установленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що призначена перевірка мала виїзний характер, а тому посадові особи контролюючого органу, прибувши безпосередньо за податковою адресою платника податків, діяли відповідно до положень статті 81 ПК України, наведених висновків не спростовують.
Дійсно, за змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування відповідного об`єкта права власності, а стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальних виїзних і фактичних перевірок.
Однак, зазначені положення не скасовують установленого абзацом другим пункту 78.4 статті 78 ПК України обов`язку вручити платнику податків копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, виїзний характер призначеної перевірки та прибуття посадових осіб контролюючого органу за податковою адресою платника податків не звільняють заявника від обов`язку дотримання встановленої законом процедури вручення відповідних документів.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що складений акт про неможливість проведення перевірки є достатнім підтвердженням об`єктивної неможливості реалізації контролюючим органом своїх повноважень.
Зазначений акт засвідчує лише обставини відсутності платника податків за відповідною адресою під час здійсненого 14 жовтня 2024 року виїзду та неможливість проведення перевірки саме за таких обставин. Водночас він не підтверджує неможливості вручення наказу про проведення перевірки іншими передбаченими законом способами та не замінює доказів дотримання процедури, встановленої статтею 42 ПК України.
При цьому, спроба телефонного зв`язку з платником податків, яка не дала результату, також не є передбаченим законом способом вручення наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Посилання представниці на відмову АТ «Сенс Банк» у наданні інформації про рух коштів за рахунками ОСОБА_1 також не свідчить про наявність безумовних підстав для задоволення заяви.
Відповідно до статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про операції за рахунками клієнта становить банківську таємницю та може бути розкрита у випадках і порядку, встановлених законом, зокрема за рішенням суду.
Водночас, сама по собі відмова банку в наданні такої інформації без судового рішення не підтверджує неможливості проведення податкової перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести наявність обставин, які об`єктивно зумовлюють необхідність розкриття банківської таємниці.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2022 року у справі № 686/17906/21, необхідність перевірки достовірності та повноти нарахування і сплати податків є підставою для ініціювання податкової перевірки, однак розкриття банківської таємниці можливе за умови доведення неможливості її проведення або існування іншої об`єктивної потреби в отриманні відповідної інформації.
Такий підхід підтримано Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2026 року у справі № 752/21517/25.
Крім того, колегія суддів враховує, що заявник просив надати інформацію про рух коштів за банківськими рахунками ОСОБА_1 у розрізі контрагентів.
У постанові від 03 серпня 2026 року у справі № 752/21517/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку цивільного судочинства можливе щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої порушено питання про розкриття відповідної інформації, а не щодо її контрагентів.
А отже, з огляду на недоведеність заявником обставин, які об`єктивно унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному розумінні співвідношення положень статей 42, 78 та 81 ПК України та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Савченко С. І. в інтересах ГУ ДПС в Сумській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Савченко Світлани Іванівни в інтересах Головного управління Державної податкової служби в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура
Оригінал: reyestr.court.gov.ua