Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №521/1672/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 521/1672/26

Провадження: № 22-ц/824/15375/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ахіджанової Влади Багратівни в інтересах Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Савчака С. П.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг зі складського зберігання зерна, наданих відповідно до умов укладеного між сторонами договору, унаслідок чого утворилася заборгованість.

У травні 2026 року представник відповідача Завальнюк Д. Ю. звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписував та не укладав договір складського зберігання зерна від 7 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022, на підставі якого заявлено вимоги про стягнення заборгованості.

Зазначав, що встановлення належності відповідачу підпису на спірному договорі потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства, а тому просив призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу, поставивши на вирішення експерта питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 на аркушах 1-25 договору складського зберігання зерна від 7 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022.

Проведення експертизи представник відповідача просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а також витребувати у позивача оригінал спірного договору для проведення експертного дослідження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про призначення судової-почервознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі судово-почервознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 за поклажодавця на 1-25 аркушах Договору складського зберігання зерна № 29-ЗБ/2022 від 07.11.2022 року.

Проведення судово-почеркознавчої експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6.

Попереджено експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Роз`яснено сторонам, що відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оплату за проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі покладено на ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 про необхідність оплати судово-почеркознавчої експертизи здійснити її оплату, докази оплати надати суду та одночасно надіслати експертній установі.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Ахіджанова В. Б. в інтересах АТ «ДПЗК України» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо призначення у справі почеркознавчої експертизи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд безпідставно призначив судово-почеркознавчу експертизу, не врахувавши наявності в матеріалах справи належних і допустимих доказів виникнення та фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Вказувала, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, письмова форма якого відповідно до частини третьої статті 957 ЦК України та статті 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» вважається дотриманою за умови видачі складського документа, який підтверджує прийняття зерна на зберігання. Відтак належність відповідачу підпису на примірнику договору не є єдиною обставиною, що підтверджує виникнення між сторонами договірних правовідносин.

Наголошувала, що на виконання умов договору позивачем прийнято на зберігання 436 160 кг соняшнику врожаю 2022 року, що підтверджується вісьмома складськими квитанціями. Крім того, матеріали справи містять заяви відповідача на відвантаження зерна, відповідні довіреності, товарно-транспортні накладні та виписки з особового рахунку, які, на переконання апелянта, свідчать про фактичне користування відповідачем послугами зернового складу та часткову оплату їх вартості.

Зазначала, що відповідач протягом тривалого часу виконував умови договору, приймав надані послуги та не заперечував існування договірних правовідносин, зокрема після отримання вимог позивача про погашення заборгованості. За таких обставин подальше заперечення ним факту укладення договору та ініціювання почеркознавчої експертизи розцінювала як прояв недобросовісної і суперечливої поведінки, що суперечить принципу venire contra factum proprium.

Посилалася на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам, не врахував спеціальних положень законодавства, які регулюють відносини складського зберігання зерна, та дійшов помилкового висновку про необхідність застосування спеціальних знань для встановлення обставин, які, на думку представника, вже підтверджені сукупністю наявних у справі доказів.

Вважала, що призначення експертизи за таких обставин не відповідає вимогам статті 103 ЦПК України, є необґрунтованим та призводить до безпідставного затягування розгляду справи.

Крім того, Ахіджанова В. Б. в інтересах АТ «ДПЗК України» подала до суду додаткові пояснення в яких зазначила про те, що відповідач, в судовому засіданні, що відбулося 07.07.2026 року особисто підтвердив, що передав зерно на зберігання АТ «ДПЗК України» та здійснював оплату за надані послуги, а отже виконував умови договору складського зберігання від 07.11.2022 року.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні Ахіджанова В. Б. в інтересах АТ «ДПЗК України» підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи клопотання про призначення у справі судової-почервознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач заперечує факт підписання ним договору складського зберігання зерна від 7 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022, на підставі якого позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Оскільки встановлення належності відповідачу підпису на спірному договорі має значення для правильного вирішення справи та потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 103 ЦПК України підстав для призначення відповідної експертизи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних в експерта спеціальних знань.

Частиною першою статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, призначення судової експертизи є процесуальним засобом встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та з`ясування яких потребує спеціальних знань. Необхідність її проведення визначається судом з урахуванням предмета спору, характеру заперечень сторін, змісту наявних доказів та можливості встановлення відповідних обставин без застосування спеціальних знань.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна від 07 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022, зокрема основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг зі складського зберігання зерна, наданих відповідно до умов зазначеного договору.

Водночас відповідач заперечує факт підписання ним договору складського зберігання зерна від 07 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022 та, як наслідок, ставить під сумнів факт його укладення на визначених у ньому умовах.

Саме з цих підстав представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення особи, якою фактично виконано підписи від імені ОСОБА_1 на спірному договорі.

Отже, з огляду на предмет заявлених позовних вимог та характер заперечень відповідача, встановленню підлягають, зокрема, обставини щодо підписання відповідачем договору, наявності його волевиявлення на погодження передбачених договором умов, а також виникнення та обсягу зобов`язань між сторонами.

При цьому, питання про те, чи виконано підписи на спірному договорі безпосередньо ОСОБА_1 потребує спеціальних знань у галузі почеркознавства та не може бути достовірно вирішене судом шляхом самостійного візуального дослідження відповідного документа.

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять висновків експертів із зазначеного питання, тоді як з`ясування належності відповідачу підписів на договорі має значення для перевірки обставин, на які посилаються сторони на обґрунтування своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав для призначення судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлено питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_1 на аркушах 1-25 договору складського зберігання зерна від 07 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Посилання представника позивача на те, що факт виникнення та виконання сторонами договірних зобов`язань підтверджується складськими квитанціями, заявами на відвантаження зерна, довіреностями, товарно-транспортними накладними та доказами часткової оплати послуг, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності проведення експертизи.

Так, відповідно до частини третьої статті 957 ЦК України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Отже, наявність складських документів, а також вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання відповідних зобов`язань, можуть свідчити про виникнення між ними правовідносин зі складського зберігання зерна та мають оцінюватися судом під час вирішення спору по суті.

Разом з тим, зазначені обставини самі по собі не дають відповіді на питання про належність відповідачу підписів на письмовому договорі, на умови якого позивач посилається як на підставу заявлених вимог, зокрема щодо стягнення пені та штрафу.

Колегія суддів зауважує, що встановлення факту виникнення між сторонами договірних правовідносин та встановлення факту підписання відповідачем конкретного письмового договору не є тотожними питаннями.

Наявність правовідносин складського зберігання може підтверджуватися сукупністю доказів, у тому числі складськими документами та фактичними діями сторін, в той час як належність підпису на спірному договорі є окремою фактичною обставиною, з`ясування якої потребує спеціальних знань.

При цьому, встановлення виконавця підпису на договорі саме по собі не визначає правових наслідків відповідних обставин. Питання щодо укладеності договору, погодження його істотних та інших умов, виникнення зобов`язань і наявності підстав для застосування передбаченої договором відповідальності належать до компетенції суду та підлягають вирішенню за результатами дослідження й оцінки всієї сукупності доказів.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов`язань не виключають необхідності проведення судово-почеркознавчої експертизи, оскільки стосуються інших обставин, які мають значення для вирішення спору по суті.

Колегія суддів також ураховує додаткові пояснення представника позивача, відповідно до яких ОСОБА_1 під час судового засідання 07 липня 2026 року особисто підтвердив факт передачі зерна на зберігання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та здійснення оплати за надані послуги.

Однак, навіть за умови підтвердження зазначених обставин такі пояснення відповідача свідчили б про визнання ним факту передачі зерна на зберігання та здійснення відповідних розрахунків, проте не є тотожними визнанню факту підписання договору від 07 листопада 2022 року № 29-ЗБ/2022 або погодження всіх передбачених ним умов.

Відтак, наведені обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці судом першої інстанції під час вирішення спору по суті в сукупності з іншими доказами, однак не спростовують необхідності встановлення особи, якою виконано підписи на спірному договорі.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо недобросовісності та суперечливості поведінки відповідача, який, за твердженням позивача, протягом тривалого часу виконував договірні зобов`язання, однак згодом почав заперечувати факт укладення договору.

Саме по собі заперечення відповідачем належності йому підписів на договорі та звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи є реалізацією передбачених процесуальним законом прав сторони на подання доказів та доведення своїх заперечень і за відсутності встановлених обставин зловживання процесуальними правами не може розцінюватися як прояв недобросовісної поведінки.

Водночас, питання щодо відповідності поведінки сторін принципу добросовісності, зокрема з урахуванням їхніх попередніх дій, фактичного виконання зобов`язань та змісту наданих пояснень, підлягає оцінці судом під час вирішення спору по суті й не може підміняти встановлення обставин, які потребують спеціальних знань.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що призначення судово-почеркознавчої експертизи не означає встановлення судом факту неукладеності чи недійсності договору, а спрямоване виключно на з`ясування питання щодо належності відповідачу підписів на договорі.

Отриманий за результатами експертизи висновок підлягатиме оцінці судом відповідно до вимог статей 89, 110 ЦПК України в сукупності з іншими доказами, зокрема складськими квитанціями, документами про передачу та відвантаження зерна, відомостями про здійснені платежі й поясненнями сторін.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, встановивши наявність спору щодо належності відповідачу підписів на договорі, умови якого покладені в основу заявлених позовних вимог, обґрунтовано призначив у справі судово-почеркознавчу експертизу, оскільки з`ясування зазначеної обставини має значення для правильного вирішення спору та потребує спеціальних знань.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, а переважно стосуються оцінки доказів щодо виникнення та виконання договірних зобов`язань, яка має здійснюватися судом під час розгляду справи по суті.

Отже, підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог статті 103 ЦПК України під час призначення судово-почеркознавчої експертизи колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційна скарга Ахіджанової Влади Багратівни в інтересах Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ахіджанової Влади Багратівни в інтересах Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура