Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №755/15434/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 755/15434/25

провадження № 22-ц/824/5321/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судці-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Євграфової Є.П., Поливач Л.Д. за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.

сторони:

позивач - КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Марфіної Н.В., -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 110503,05 грн та понесені позивачем судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор/Позивач) було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідно до Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).. За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». На виконання вимог Закону КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка складає 110503,05 грн. Розрахунок заборгованості на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована (перелік розпоряджень додається). Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідачі зобов`язані оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а позивач має право вимагати від відповідачів виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2025, описка в якому виправлена ухвалою від 09.10.2025, задоволені позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВО (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 110503 гривні 05 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1009,33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1009,33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1009,33 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до неї залишити без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, помилково визначаючи встановленими обставинами, які не були доведені, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права.

Вказує на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідно помилковим стягнення з позивача заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 37090,52 грн. за період з 01.11.2021 по 28.02.2025.

ОСОБА_4 не є власником квартири, у квартирі зареєстровано 7 осіб. За наявності інших зареєстрованих у квартирі осіб, стягнення з відповідача всієї суми боргу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, необґрунтованим та безпідставним. Крім того, оскільки квартира є приватною власністю, то належним відповідачем є саме власник квартири.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження споживання відповідачем житлово-комунальних послуг, з урахуванням того, що ОСОБА_4 в квартирі не проживає.

Вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач КП «Київтеплоенерго» не скористався.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача Зеленський А.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

11.10.2018 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням як такий, що підлягає стягненню із споживача на загальну суму 1818662617,96 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладання цього договору та коригування платежів.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. (п. 1.2 Договору)

Відповідно до Додатку № 1/2 до Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 496,78 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 302,63 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого гарячого водопостачання та прийняв право вимоги до відповідачів та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Нарахування за спожиті Відповідачем послуги здійснювалось на підставі Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Крім того, 28.03.2018 в газеті «Хрещатик» № 34 було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Повідомленням визначено, що підготовлений КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання відповідно до ст.634 ЦК України, фізична особа ( власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. Вказано, що цей договір приєднання вважається акцептованим всіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.

З 01.05.2018 по 31.10.2021 відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. З 01.11.2021 здійснюється надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, відповідно до постанов КМ України від 11.12.2019 № 1182 та від 21.08.2019 № 830 та на підставі затверджених зазначеними постановами типових договорів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі внаслідок невиконання своїх зобов`язань за договором, за адресою: АДРЕСА_1 виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та за постачання гарячої води, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 09.12.2017, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Встановлено, що 11.10. 2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ).

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, на момент виникнення відносин з відповідачами стосовно надання комунальних послуг, а саме з 01.05.2018, на них поширювалася дія ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися (не відключалися).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи споживачами послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач, їх не оплачують, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог КП «Київтеплоенерго».

Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених ним обставинах виникнення правовідносин між сторонами та наданих позивачем доказах на підтвердження заборгованості. Доводи апеляційної скарги не містять належного обґрунтування того, що суд неправильно визначив характер спірних правовідносин або дійшов висновків, які не відповідають установленим обставинам справи.

Суд враховує, що заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла в період дії відповідних положень Житлового кодексу України.

Відповідно до статті 66 Житлового кодексу України плата за користування житлом обчислювалася виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Згідно зі статтею 67 цього Кодексу плата за комунальні послуги справлялася окремо від квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач був зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Крім того, відповідно до статей 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги відповідно до вимог законодавства та умов відповідних договорів.

Отже, вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості, суд має встановити наявність правових підстав для покладення обов`язку з її сплати саме на відповідача, період виникнення заборгованості, обсяг наданих послуг та правильність здійснених нарахувань.

Посилання апелянта на те, що вона не є власником квартири, саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на неї обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг. Вирішальне значення для правильного вирішення спору має не лише наявність права власності на квартиру, а й установлення обставин, з якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку з оплати послуг.

При цьому апелянт не погоджується з визначенням її належним відповідачем, посилаючись на те, що квартира перебуває у приватній власності іншої особи. Однак саме по собі посилання на право власності іншої особи не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку оплачувати послуги за наявності передбачених законом підстав для такого обов`язку. Для спростування висновків суду першої інстанції необхідно встановити, що ОСОБА_1 не належить до осіб, на яких законодавством покладено відповідний обов`язок, або що визначені позивачем нарахування не стосуються зобов`язань, які можуть бути покладені саме на неї. Наведених у скарзі доводів у сукупності з відомостями, відображеними в оскаржуваному рішенні, недостатньо для висновку про неправильне визначення судом першої інстанції правової природи спірних правовідносин.

Не заслуговує на увагу й довід апеляційної скарги про те, що у квартирі зареєстровано сім осіб, а тому стягнення з неї всієї суми заборгованості є необґрунтованим.

За змістом статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відповідно до статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право зворотної вимоги до інших боржників у рівних частках, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас сама по собі реєстрація декількох осіб за однією адресою не визначає автоматично ані обсягу зобов`язань кожної з них, ані наявності солідарної відповідальності. Такі питання підлягають вирішенню з урахуванням правової підстави виникнення зобов`язання, характеру спірних правовідносин та обставин, установлених судом.

У цій справі суд першої інстанції стягнув заборгованість солідарно з відповідачів, виходячи з установлених ним обставин надання послуг за відповідною адресою та виникнення заборгованості внаслідок їх неоплати. ОСОБА_1 , посилаючись на реєстрацію у квартирі інших осіб, не спростувала самого факту виникнення заборгованості за надані послуги та не навела достатніх доводів, які б свідчили про неправильність визначення судом першої інстанції обсягу заявлених позивачем вимог і підстав відповідальності відповідачів.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що питання про солідарний характер зобов`язання має вирішуватися не лише з огляду на факт реєстрації осіб у житловому приміщенні, а й на підставі конкретних норм закону та доказів, які підтверджують виникнення такого зобов`язання. Тому сама по собі обставина реєстрації семи осіб у квартирі не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення за відсутності інших належних доводів, які спростовують висновки суду щодо наявності заборгованості та підстав її стягнення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона фактично не проживає у квартирі та не споживає житлово-комунальних послуг, також не можуть бути прийняті як безумовна підстава для звільнення від оплати.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не встановлені відповідним договором. Невикористання послуг саме по собі не звільняє споживача від оплати, якщо інше не передбачено законом або договором. Водночас законодавство передбачає можливість перерахунку плати за окремі послуги за наявності встановлених законом умов, зокрема залежно від виду послуги, способу визначення обсягу споживання та підтвердження відповідних обставин.

Отже, для вирішення питання про наявність або відсутність обов`язку з оплати послуг необхідно враховувати не лише факт фактичного проживання особи, а й правову підставу виникнення відповідного зобов`язання, вид послуги, порядок нарахування плати та наявність передбачених законом підстав для її перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції встановив факт надання послуг, визначив правову підставу їх надання та взяв до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем. Апелянт же у скарзі обмежилася посиланням на непроживання у квартирі та відсутність фактичного споживання послуг, однак ці обставини самі по собі не спростовують наявності зобов`язань, які могли виникнути в неї на підставі закону або відповідних договірних правовідносин. Апеляційна скарга не містить достатніх доводів, які б у межах наявних у справі відомостей давали підстави визнати, що суд першої інстанції неправильно застосував законодавство щодо обов`язку оплати житлово-комунальних послуг або не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення спору.

Окремо ОСОБА_1 заперечує правильність розрахунку заборгованості, зокрема в частині стягнення 37 090,52 грн за послуги з постачання гарячої води за період з 1 листопада 2021 року по 28 лютого 2025 року, вважаючи відповідні нарахування необґрунтованими.

Оцінюючи цей довід, колегія суддів виходить із того, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що нарахування за спожиті послуги здійснювалися відповідно до тарифів, установлених уповноваженим органом державного регулювання, а на підтвердження суми заборгованості позивач надав відповідний розрахунок. ОСОБА_1 заперечує обґрунтованість нарахувань за постачання гарячої води, однак наведені нею загальні твердження про помилковість розрахунку самі по собі не доводять неправильності визначення заборгованості.

Саме лише посилання ОСОБА_1 на суму 37 090,52 грн та період її нарахування не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність заборгованості. Для зміни рішення в цій частині необхідно встановити конкретні порушення під час нарахування або інші обставини, які свідчать про неправильне визначення суми боргу. З наведених у скарзі доводів таких обставин не вбачається.

Посилання апелянта на відсутність доказів фактичного споживання послуг також не може бути самостійною підставою для визнання розрахунку неправильним, оскільки питання визначення обсягу та вартості послуг залежить від установленого порядку нарахування плати за відповідний вид житлово-комунальної послуги. За відсутності конкретних доказів неправильного застосування цього порядку наведені заперечення не спростовують розрахунку, покладеного судом першої інстанції в основу рішення.

Не є достатньою підставою для скасування рішення і довід апеляційної скарги про безпідставність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Крім того, правильним є застосування судом першої інстанції положень частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі нарахування є законними та не залежать від наявності чи відсутності неустойки.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.

Оскільки рішення суду не підлягає скасуванню, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статей 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 22 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Є.П. Євграфова

Л.Д.Поливач