Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №381/1919/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/4707/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Питель-Тьолушкіної В. Л.

від 07 вересня 2026 року

у справі № 381/1919/26 Фастівського міськрайонного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

На дану постанову ОСОБА_1 17.09.2026 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі. Апелянт вважає накладене на нього стягнення необґрунтованим, а постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права без належного з`ясування обставин і належної оцінки доказів. Він зазначає, що підставою для зупинки його автомобіля працівниками поліції став рапорт про телефонне звернення громадянина щодо руху автомобіля Daewoo Lanos сірого кольору, тоді як керований ним транспортний засіб є бежевого кольору, що свідчить про надуманість підстав зупинки та порушення поліцейськими статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Скаржник стверджує про внесення недостовірних відомостей до протоколу серії ЕПР1 № 624148 щодо місця його складання та безпосереднього місця й часу керування автомобілем по вулиці Шевченка, 52 у селі Королівка, заперечуючи факт керування транспортним засобом за вказаною адресою та наполягаючи на тому, що його зупинили на іншій вулиці. Окрім того, апелянт зазначає, що при складанні адміністративних матеріалів свідки не залучалися, а також йому не роз`яснювалися права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, у зв`язку з чим підпис у відповідній графі протоколу вважає суто формальним і виконаним під психологічним тиском працівників поліції. Також скаржник посилається на неправомірні дії поліцейських, тиск, погрози та застосування до нього фізичної сили, зокрема затиснення пальця дверима автомобіля, що змусило його засумніватися в об`єктивності процедури. Апелянт звертає увагу суду на неповноту відеофіксації події технічними засобами нагрудних камер поліцейських та ненадання йому на вимогу сертифіката відповідності й свідоцтва про повірку приладу Drager Alcotest, а також ненадання паперу для викладення письмових заперечень щодо незгоди з результатами тестування на місці зупинки. На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про виклик свідків і розгляд справи за його участю та дійшов передчасного висновку про винуватість, оскільки належних доказів події правопорушення матеріали справи не містять, а всі сумніви мають тлумачитися на його користь відповідно до статті 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624148 від 25 березня 2026 року, ОСОБА_1 25 березня 2026 року о 19 годині 15 хвилин по вулиці Шевченка, 52 у селі Королівка Фастівського району Київської області керував транспортним засобом Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння за добровільною згодою водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810, за результатами якого зафіксовано позитивну пробу з показником 2,27 проміле алкоголю в видихуваному повітрі.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9 «а» ПДР України сукупністю належних, допустимих та узгоджених між собою доказів, які виключають будь-який обґрунтований сумнів щодо вчинення правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновками районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 , зважаючи на те, що його вина підтверджується послідовними та об`єктивними доказами, які містяться в матеріалах справи:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 624148 від 25 березня 2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810, у якому зафіксовано наявність у водія ознак сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нерозбірлива мова) та результат огляду 2,27 проміле;

роздруківкою тесту приладу Drager Alcotest 6810 від 25 березня 2026 року о 19 годині 27 хвилин;

направленням водія транспортного засобу до Фастівської БЛІЛ від 25 березня 2026 року, у якому зафіксовано погодження ОСОБА_1 із результатом огляду на місці зупинки, засвідчене його власним підписом;

рапортом оперативного чергового Фастівського РУП ГУ НП в Київській області № 5969 від 25 березня 2026 року;

фотокопією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6906241 від 25 березня 2026 року за частиною 5 статті 121 КУпАП;

відеозаписом події, що міститься на доданому до матеріалів справи диску.

Доводи апелянта про відсутність законних підстав для зупинки його автомобіля та посилання на невідповідність кольору кузова в рапорті оперативного чергового є необґрунтованими. Поліцейські діяли з метою забезпечення безпеки дорожнього руху після отримання повідомлення про рух водія на транспортному засобі Daewoo Lanos з державним номером НОМЕР_2 , який імовірно перебував у стані сп`яніння. Суб`єктивне сприйняття очевидцем відтінку автомобіля (сірий замість бежевого) у світлий або сутінковий час доби не спростовує факту виявлення саме того транспортного засобу, марка, модель і цифрова комбінація номерного знака якого повністю збіглися. Крім того, згідно з дослідженою судом фотокопією постанови серії ЕНА № 6906241 від 25 березня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП за те, що він о 19 годині 15 хвилин у селі Королівка по вулиці Шевченка, 51 керував автомобілем Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , не будучи пристебнутим ременем безпеки та не маючи чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказана постанова набрала законної сили, у встановленому законом порядку скасована не була, що саме по собі підтверджує наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу в розумінні статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Твердження скаржника про те, що він не керував автомобілем по вулиці Шевченка, 52 у селі Королівка, спростовуються дослідженим відеозаписом файлу «export-c929r», з якого беззаперечно слідує, що службовий автомобіль поліції рухався безпосередньо за автомобілем Daewoo Lanos, після зупинки якого саме ОСОБА_1 вийшов із місця водія через передні двері, шукав документи в салоні, назвав своє ім`я та прізвище, підтвердивши поліцейському, що був за кермом, і не висловлював жодних заперечень щодо факту керування під час складання документів. Дрібні розбіжності щодо номерів будинків чи суміжних вулиць у межах одного села Королівка не спростовують факту руху транспортного засобу та його зупинки патрульними поліцейськими безпосередньо після закінчення руху.

Аргументи щодо порушення процедури огляду через незалучення свідків суперечать положенням частини 2 статті 266 КУпАП та пункту 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, якими передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а присутність двох свідків є обов`язковою виключно в разі неможливості застосування таких технічних засобів. Оскільки весь процес спілкування, пропозиції проходження огляду, тестування на приладі та оформлення процесуальних документів безперервно фіксувався нагрудною камерою поліцейського, залучення свідків законом не вимагалося.

Доводи апелянта про нероз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, спростовуються наявністю його особистого підпису у графі 13 протоколу про адміністративне правопорушення, а також дослідженим відеозаписом, на якому поліцейський оголошував процесуальні норми та порядок огляду. Посилання на те, що підпис поставлено формально під примусом, як і твердження про застосування фізичної сили, затиснення руки чи пальця дверима та психологічний тиск є голослівними та бездоказовими, та спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що інспектори поводилися стримано, розмовляли спокійно.

Заперечення апелянта щодо ненадання документів на газоаналізатор Drager Alcotest 6810 та його нібито неналежної роботи не приймаються судом. Із відеозапису чітко зафіксовано, що поліцейський надав ОСОБА_1 нову трубку для продуву в первинному непошкодженому пакуванні, яку апелянт власноручно розпакував та передав поліцейському. Перед проведенням тесту було здійснено контрольний забір повітря із відображенням на дисплеї напису про відсутність алкоголю в навколишньому середовищі, після чого скаржник добровільно здійснив видих у прилад, який зафіксував 2,27 проміле алкоголю. Прилад Drager Alcotest 6810 є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, дозволеним до використання поліцейськими. До того ж після отримання результату 2,27 проміле ОСОБА_1 не висловив незгоди з показником і не наполягав на проходженні огляду в медичному закладі охорони здоров`я, власноручно підписавши чек приладу та направлення до лікарні з відміткою про погодження з результатами на місці зупинки, що відповідає вимогам статті 266 КУпАП та пункту 5 Порядку № 1103.

Доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції можливості допитати свідків та розгляд справи за його відсутності є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції призначав справу до розгляду шість разів, неодноразово відкладаючи судові засідання за заявами скаржника та його дружини. При цьому жодного документа на підтвердження перебування у відрядженні в зоні бойових дій або погіршення стану здоров`я суду надано не було, а дружина ОСОБА_1 не мала повноважень захисника чи представника згідно зі статтею 270 КУпАП. Відтак районний суд правомірно розцінив таку процесуальну поведінку як умисне затягування розгляду справи з метою закінчення строків накладення адміністративного стягнення та розглянув справу на підставі частини 1 статті 268 КУпАП за наявності даних про належне завчасне сповіщення водія, що цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони зобов`язані добросовісно користуватися своїми правами та з розумним інтервалом цікавитися станом провадження.

Апеляційний суд наголошує, що законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи, що є ключовим для забезпечення об`єктивного розгляду справи. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що його позиція як водія щодо можливих порушень процедури не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі. Натомість у матеріалах справи зафіксовано факт його згоди з результатами огляду та відсутність зауважень безпосередньо під час фіксації обставин події. Це свідчить про непослідовність доводів, викладених в апеляційній скарзі, які носять явно захисний характер і виникли згодом як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання про наявність складу правопорушення, апеляційний суд керується стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом», яке може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та «Ірландія проти Сполученого Королівства».

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України наголосив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, зумовлених дією принципу верховенства права.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає, щоб судді не починали розгляд справи з упередженої думки і всі сумніви тлумачили на користь особи.

Разом з тим у цій справі сукупність досліджених доказів (відеозапис керування та проходження огляду, протокол, акт огляду, чек алкотестера, підписане направлення та постанова за порушення правил користування ременями безпеки) є цілком переконливою, чіткою та узгодженою, що беззаперечно доводить факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом і повністю усуває будь-який розумний сумнів у його винуватості.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно й об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, підстав для скасування або зміни якого під час апеляційного перегляду не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова