Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №367/6822/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №367/6822/26

Апеляційне провадження №33/824/3969/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року за матеріалами, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в с.Чайки Управління патрульної поліції у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673133 від 23 травня 2026 року, 23 травня 2026 року о 00 год 39 хв за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Вишнева, 38, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «BYD» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM 0371 та підтверджується тестом №826 від 23.05.2026. Результат огляду позитивний та становить 0,80 проміле, що зафіксовано на бодікамеру Motorola ВБ400 470351, 269583. Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9.а ПДР. Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення від 23 травня 2026 року серії ЕПР1 № 673133; тестом №826 на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого результат становить 0,80 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23 травня 2026 року, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння становить 0,80 ‰; направленням ОСОБА_1 на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 травня 2026 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлена під підпис; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 травня 2026 року; розпискою ОСОБА_1 від 23 травня 2026 року; рапортом поліцейського взводу 2 роти 2 БПП в с. Чайки УПП у Київській області Павла Дзюбенка від 23 травня 2026 року щодо події 23 травня 2026 року; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, який міститься на DVD диску (БК 470351/269583). Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погодилася із зазначеною постановою ОСОБА_1 , її захисником - адвокатом Зіньковим О.Ю., 17 липня 2026 року подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконно та необґрунтованою.

Вказано, що судом першої інстанції було допущено неповний розгляд справи, не встановлено обставини, які мають ключове значення у справі та прийнято помилкове рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що у протоколі не вказано жодної ознаки алкогольного сп'яніння, яка була наявна у ОСОБА_1 та наявність якої стало підставою для пропозиції пройти відповідний огляд.

Звертає увагу, що відсутність належним чином зафіксованих та повідомлених водієві ознак сп'яніння ставить під сумнів законність самої процедури огляду та не дозволяє вважати зібрані у справі докази належними та допустимим.

Зазначає, що технічне обслуговування приладу Drager Alcotest 7510 має проводитись кожні шість місяців, що прямо встановлено виробником та чітко передбачено вимогами офіційної інструкції з експлуатації даного технічного засобу, дотримання вимог якої прямо передбачено чинним законодавством. Як зазначено у чеку, що фіксує результати тестування, останнє калібрування вказаного пристрою було здійснено 15 вересня 2025 року.

Вважає, що поліцейськими при проведенні огляду ОСОБА_1 не було дотримано положень Інструкції та застосовано технічних засіб, який не пройшов у передбачений Інструкцією строк (6 місяців) процедуру калібрування.

Вказує, що з огляду на порушення порядку використання приладу, відсутність належного та своєчасного калібрування, а також можливу суттєву похибку вимірювання, результати огляду за допомогою алкотестера Drager 7510 не можуть вважатися належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні КУпАП.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому захисник ОСОБА_1 - адвокат Зіньков О.Ю. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку зазначено, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови лише 08 липня 2026 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 65). У зв`язку з чим просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Зіньков О.Ю., підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року - скасувати.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено наступне.

З відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб, водієм якого була ОСОБА_1 . При спілкуванні з працівниками поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти тест за допомогою спецзасобу Драгер, на що остання погодилася.

Згідно з даними чеку Drager протестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 0.80‰.

ОСОБА_1 не висловлювала незгоди з результатом тесту, не просила пройти огляд в медичному закладі. З результатами тестування остання погодилася, про що засвідчила своїм підписом в квитанції. Підстав вважати, що порядок проведення огляду на стан сп`яніння співробітниками поліції було порушено, про що зазначає скаржник, немає.

Відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673133 від 23 травня 2026 року, відповідно до якого 23 травня 2026 року о 00 год 39 хв за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Вишнева, 38, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «BYD» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM 0371 та підтверджується тестом №826 від 23.05.2026. Результат огляду позитивний та становить 0,80 проміле, що зафіксовано на бодікамеру Motorola ВБ400 470351, 269583. Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9.а ПДР. Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

Наявні у справі докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 положень п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому їх правильно покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновків про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за встановлених обставин.

Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису нагрудних камер працівників поліції убачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «BYD» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , факт проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 ARLM 0371, тест № 826, результат 0,80 ‰, на відеозаписі ОСОБА_1 повідомила про те, що вони закінчили випивати о сьомій годині вечора, поліцейським було повідомлено результат тесту та вказано про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 повідомила про те, що з результатом згодна, а також сказала, що не треба було цього робити (а.с. 9).

За результатами проведеного тесту виявлено алкогольне сп`яніння - 0.80 ‰, що перевищує встановлену законодавством норму (а.с. 3).

В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 23 травня 2026 року, зазначила про те, що 23 травня 2026 року об 00:30 год вона їхала по вул. Києво-Мироцька в ЖК «Гранд Бурже» завезти подругу з дитиною додому (а.с. 5).

Доводи ОСОБА_1 про те, що технічне обслуговування приладу Drager Alcotest 7510 має проводитись кожні шість місяців не заслуговують на увагу, оскільки рекомендований виробником шестимісячний інтервал калібрування є вимогою технічного обслуговування приладу та не є безумовною підставою для визнання результатів вимірювання недійсними.

Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить один рік, а як убачається з матеріалів справи, останнє калібрування приладу за допомогою якого ОСОБА_1 проходила огляд на стан сп`яніння, проводилось 15 вересня 2025 року, тобто в межах визначеного законодавством міжповірочного інтервалу.

Крім того, нормативними актами, які регулюють порядок проведення огляду на стан сп`яніння, не передбачено недійсність результатів огляду у випадку перевищення рекомендованого виробником міжкалібрувального інтервалу за наявності чинної повірки приладу.

Більше того, підписавши протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких заперечень щодо його складення чи пояснень не надала.

До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Відтак, у результаті дослідження та перевірки наявних у матеріалах справи доказів, у апеляційного суду відсутні підстави вважати відеозапис сфальсифікованим, а доводи скаржника слушними. Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, при цьому, він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з виявлення алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.