Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №357/21023/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №357/21023/25

Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №357/21023/25

Апеляційне провадження №33/824/2956/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року за матеріалами, які надійшли з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон №1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 542055 від 16 грудня 2025 року, о 09 годині 45 хвилин 16 грудня 2025 року, рухаючись по Трасі АД М-05 Київ-Одеса 78 КМ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 , в порушенні п. 2.5. Правил дорожнього руху доводиться матеріалами адміністративної справи, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 542055; копією листа головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» ОСОБА_2 від 25 липня 2025 року №375; копією листа генерального директора КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» Н. Головенко від 19 грудня 2023 року № 03-05/2525; направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан сп`яніння; переглянутим в судовому засіданні диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Не погодився із зазначеною постановою ОСОБА_1 , ним 02 червня 2026 року через засоби поштового зв'язку подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказано, що працівники поліції не вказали, який пункт ПДР порушив ОСОБА_1 , що стало підставою для його зупинки або на підставі якого підпункту п. 10 Порядку було зупинено його автомобіль.

Вважає, що з огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським не надано, то сама зупинка транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Звертає увагу, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , оскільки він не знав про час та місце її розгляду. Повістки направлені судом на адресу проживання не були вручені належним чином, чим порушено право безпосередньої участі при розгляді справи та права дачі пояснень по суті, що потягло за собою порушення конституційного права на захист.

Крім того, у відеозаписах з бодікамер поліцейських, долучених до матеріалів справи, відсутні будь-які дані, які вказували, що поліцейські проводили огляд на місці зупинки транспортного засобу, якими керував ОСОБА_1 , з застосуванням технічних засобів відеозапису, чи у присутності двох свідків.

Вказує, що в долученому до матеріалів справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не вказано коли саме він був складений, тобто число, місяць, рік, час та місце його складання, не вказано відносно кого він складений, тобто не вказано прізвище, ім'я, по батькові, та які саме використовувались спеціальні технічні засоби.

Окрім цього, в акті зазначено, що огляд проводився на стан алкогольного сп'яніння, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння.

Зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Сквирської ЦРЛ, тобто до медичного закладу охорони здоров'я, який з 27 травня 2019 року знаходиться в стані припинення.

Посилається на те, що всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Звертає увагу, що поведінка водія адекватна, відповідає обстановці (мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні), тобто відсутні порушення координації рухів та мови.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року та закрити провадження у справі.

Крім того, до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що про оскаржувану постанову дізнався лише 22 квітня 2026 року під час ознайомлення представника з матеріалами справи та 01 травня 2026 року вперше подав апеляційну скаргу. Однак постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки апеляційну скаргу подано за межами строку встановленого законом на оскарження постанови суду без клопотання про поновлення цього строку. У зв`язку з чим 02 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було подано повторно. Вважає причини пропуску строку поважними та просить поновити строк апеляційного оскарження.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Речицький М.Л., підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а постанову районного суду - скасувати.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За вказаних обставин ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Як убачається зі справи, 16 грудня 2025 року о 09 годині 45 хвилин, рухаючись по Трасі АД М-05 Київ-Одеса 78 КМ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Порядок).

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 пунктом 2 розділу І передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з пункту 4 розділу І вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно з частинами 2-4 статті 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. І лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння, затверджується управлінням охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших випадках забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Між тим, як установлено матеріалами справи, порушник відмовився від проходженння огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Отже, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 16 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 542055 (а.с. 1);

- копією листа головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» ОСОБА_2 від 25 липня 2025 року №375 (а.с. 4);

- направленням на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 6);

- актом огляду на стан сп`яніння (а.с. 7);

- переглянутим в судовому засіданні диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с. 9).

За таких обставин, при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, районним судом належним чином були досліджені докази, що знаходяться в матеріалах справи, оцінивши які, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Проте вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.

Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого відеозапису вбачається, що 16 грудня 2025 року, о 09 год. 45 хв., працівниками поліції був зупинений транспортний засіб марки Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , працівниками поліції у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Після цього останньому у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі на що водій ОСОБА_1 відмовився. Після цього працівниками поліції було виписано відповідне направлення, яке міститься в матеріалах справи та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.

За наслідками дослідження відеозапису з нагрудної боді-камери встановлено, що дії працівників поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є правомірними.

Відмова ОСОБА_1 , зафіксована на відео, була чіткою та усвідомленою на момент її висловлення.

Доводи скаржника з приводу того, що в працівників поліції не було підстави для зупинки транспортного засобу, спростовуються переглянутим відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту.

Крім того, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Також, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції був запропонований не найближчий медичний заклад, як передбачено законодавством, а у м. Сквира, відхиляються апеляційним судом оскільки в матеріалах справи містяться дані про те, що у «Білоцерківській міській лікарні №2» відсутня можливість проведення дослідження на стан наркотичного сп'яніння.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування, не приймаються до уваги суду, оскільки відсторонення є наслідком складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а вказана обставина не є такою, що впливає на визначення складу вказаного адміністративного правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може розглядатися як самостійна підстава для скасування рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом направлялися судові повістки на адресу ОСОБА_1 , яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що судом не здійснювався виклик ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення, наявна інформація про суд в якому відбудеться розгляд справи, а тому ОСОБА_1 мав можливість цікавитися рухом справи та брати активну участь у розгляді справи, проте відповідні дії вчиненні не були.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 жодних пояснень чи заперечень щодо змісту складеного протоколу не зазначив, від підпису відмовився.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, а в його діях наявний склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року - без змін

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua