Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №201/5832/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/5832/26

Провадження № 2/201/4298/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого – судді – Батманової В.В.

за участю секретаря – Головко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До Соборного районного суду міста Дніпра 23 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 16 січня 2021 року ОСОБА_1 , було подано Маріупольській міській раді Донецької області через Центр надання адміністративних послуг у м. Маріуполь заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 43589694 для проведення державної реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

03 березня 2021 року ним було отримано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №56913651 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради з відмовою у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації права власності причиною відмови є відсутність оригіналів (дублікатів) документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Проте, позивачем було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №231113911 від 04.11.2020 та Договором купівлі-продажу від 01.06.2005 №7104.

Для придбання вказаного майна, 22 червня 2005 року між ОСОБА_1 , та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено та підписано договір іпотеки № DOK0017, згідно п. 1 якого предметом договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п. 6 цього договору, для забезпечення виконання своїх зобов`язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, здійснення оплати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №DOK0GF400000340 від 01.06.2005.

16 вересня 2020 року позивачем усі зобов`язання за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 належним чином виконані у повному обсязі.

27 жовтня 2020 року до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» позивачем направлено лист з повідомленням про повне погашення зобов`язань за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 та вимогою про отримання оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки № DOK0017, які були передані банку згідно п.17.11 Договору іпотеки від 22.06.2005 №DOK0017 на зберігання до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.

03 листопада 2020 року отримана відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7- 201030/2347, в якій зазначено, що у зв`язку з «...неспокійною ситуацією в Луганській та Донецькій області АТ КБ «ПриватБанк» не може задовольнити вимоги щодо надання оригіналів правовстановлюючих документів на житлову нерухомість, що виступала заставою за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 року...»

15 грудня 2020 року листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-200916/3939 позивача було повідомлено, що банком з предмета іпотеки знято заборону відчуження з нерухомості, обтяження припинено, про що свідчить довідка від 04.11.2020 №231113911 20:21:12 з «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна».

У зв`язку з викладеним, просить суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру загальною площею 67,6 кв.м., житлова площа 45,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач надав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 січня 2021 року ОСОБА_1 , було подано Маріупольській міській раді Донецької області через Центр надання адміністративних послуг у м. Маріуполь заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 43589694 для проведення державної реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

03 березня 2021 року позивачем було отримано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №56913651 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради з відмовою у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації права власності причиною відмови є відсутність оригіналів (дублікатів) документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Проте, позивачем було придбано трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою №231113911 від 04.11.2020 та Договором купівлі-продажу від 01.06.2005 №7104.

Для придбання вказаного майна, 22 червня 2005 року між ОСОБА_1 , та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено та підписано договір іпотеки № DOK0017, згідно п. 1 якого предметом договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, вказаного в п. 6 цього договору, для забезпечення виконання своїх зобов`язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, здійснення оплати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №DOK0GF400000340 від 01.06.2005.

16 вересня 2020 року позивачем усі зобов`язання за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 належним чином виконані у повному обсязі.

27 жовтня 2020 року до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» позивачем направлено лист з повідомленням про повне погашення зобов`язань за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 та вимогою про отримання оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки № DOK0017, які були передані банку згідно п.17.11 Договору іпотеки від 22.06.2005 №DOK0017 на зберігання до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.

03 листопада 2020 року отримана відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7- 201030/2347, в якій зазначено, що у зв`язку з «...неспокійною ситуацією в Луганській та Донецькій області АТ КБ «ПриватБанк» не може задовольнити вимоги щодо надання оригіналів правовстановлюючих документів на житлову нерухомість, що виступала заставою за кредитним договором № DOK0GF400000340 від 01.06.2005 року...»

15 грудня 2020 року листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-200916/3939 позивача було повідомлено, що банком з предмета іпотеки знято заборону відчуження з нерухомості, обтяження припинено, про що свідчить довідка від 04.11.2020 №231113911 20:21:12 з «Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна».

Оскільки оригінали документів знаходяться у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» м. Донецька, тобто на непідконтрольній Україні території. Передача документів до архіву головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» не відбулася. Дублікат договору купівлі-продажу квартири знаходиться у приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Бурлак О.В., робота на непідконтрольній території якої припинена. Позивач позбавлений можливості в іншій спосіб зареєструвати право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, право власності це право особи на майно, яке він здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складаються із володіння, користування і розпорядження. Володіння майном має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядженнямайном це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суд зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див. вищезазначеного рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI ) (п: 4).

Враховуючи, що доводи позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе розподіл судових витрат по даній справі не застосовувати оскільки іншого способу захисту права у позивачів не існує.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру загальною площею 67,6 кв.м., житлова площа 45,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В.В. Батманова