Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №209/3993/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/3993/26

Провадження № 2/209/2738/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"02" жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21 вересня 2021 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2021 року. Протягом 2021-2024 років він справно сплачував належні суми аліментів, але в зв`язку із стрімким погіршенням здоров`я він втратив можливість працювати, та як наслідок, можливість перераховувати відповідні суми на утримання дитини. Він є інвалідом другої групи та не отримує жодної соціальної допомоги від держави, та станом здоров`я не має можливості працювати. Просить суд зменшити розмір аліментів, що підлягають сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 750,00 грн. на місяць.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно з вимогами ст.128, 131 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні поштові документи, заяву про розгляд справи без її участі та відзив на позовну заяву не надала, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України - суд, зважаючи на наявність законних підстав, приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України ухвалити рішення на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що судовим наказом Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська у справі №209/3227/21 від 21 вересня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (інші відомості суду невідомі) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (інші відомості суду невідомі) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 26 серпня 2021 року до досягнення дитиною віку повноліття /а.с.4/.

13 листопада 2024 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Г.Мельничук відкрито виконавче провадження № 76534422 згідно виконавчого листа № 209/3227/21 виданого 21 вересня 2021 року, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження /а.с.3/.

Згідно виписки №5172 із медичної карти стаціонарного хворого наданої КНП КМР "МЛШМД" встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13 червня 2024 по 17 червня 2024 року був госпіталізований з діагнозом: цироз печінки у стані декомпенсації; портальна гіпертензія; ВРВ стравоходу з кровотечею, важкого ступеню тяжкості; анемія; паранхіматозна жовтяниця /а.с.5/.

Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №565896 від 12 червня 2024 року Міжрайонної Дніпровської МСЕК №2 Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" ДОР", ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності з 03 червня 2024 року до 01 липня 2025 року (дата чергового переогляду 10 червня 2025 року) /а.с. 7/.

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №205/26/134/В від 21 січня 2026 року КНП КМР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги", ОСОБА_1 встановлено другу (ІІ) групу інвалідності з 10 червня 2025 року, основний діагноз: К76.8 - Інші уточнені хвороби печінки, ускладнення основного діагнозу: І85.0 - Варикозне розширення вен стравоходу з кровотечею; дата повторного оцінювання 01 червня 2027 року, причина інвалідності - загальне захворювання /а.с.28-31/.

Згідно Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, витяг №205/2б/134/І, дата прийняття рішення 21 січня 2026 року встановлено, що здатність ОСОБА_1 до трудової діяльності - виражений ступінь обмеження /а.с.32-35/.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26 червня 2024 року №047050027701, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності /а.с.6/.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ч.1 ст.141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

П.23 Постанови Пленуму Верховного судуУкраїни №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Зі змістом позову, обставинами, які наразі впливають на розмір присуджених аліментів, є зміни матеріального та стану здоров`я позивача.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Так, сторони у справі повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить їх належне утримання. При цьому, суд враховує, що розмір стягнених аліментів має бути справедливим та таким, що забезпечить необхідну участь позивача як батька в утриманні своїх дітей, та має бути достатнім для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Законом України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими, - тому суд надає оцінку матеріальному та сімейному стану позивача з урахуванням розміру аліментів, присуджених до стягнення.

При розгляді справи з наданням оцінки ступеню обґрунтованості позовних вимог суд звертає увагу, що звернення позивача до суду з позовом об`єктивно не може бути направлено на умисне ухилення від батьківського обов`язку матеріально утримувати свою дитину, - отже, суд не має сумнівів в щирості доводів позивача про дійсну необхідність зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд України в Постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК Українизміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і як ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин у сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Згідно з ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, доньці позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний час виповнилось 10 років, відповідно, прожитковий мінімум для дитини такого віку на місяц становить 3512,00 гривень, а мінімальний розмір аліментів не може бути меншим 1756,00 грн. (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

Заявляючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, позивач просить врахувати його стан здоров`я, який суттєво погіршився протягом 2024-2026 років, відсутність на даний час доходу та відсутність можливості працевлаштуватись за станом здоров`я.

Згідно вивчених судом матеріалів справи, з`ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, оскільки в позивача дійсно погіршився стан здоров`я. З 03 червня 2024 року та по теперішній час йому було встановлено другу групу інвалідності, відповідно, змінився його матеріальний стан з моменту стягнення аліментів. А саме, останній на даний час не працює за станом здоров`я та не отримує ніякого доходу.Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, позивач має на утриманні неповнолітню доньку, яка потребує матеріального забезпечення з боку батька, тому, суд вважає за можливе зменшити розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 до 1/6 частини його доходів. Крім того, долучені позивачем докази підтверджують, що його матеріальний стан погіршився, тому він не має можливості сплачувати аліменти в тому розмірі, які були визначені рішенням суду. Заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ст.191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме - з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору з відповідача, суд вважає можливим залишити судові витрати за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 75, 77, 79, 80, 84 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 вересня 2021 року у справі №209/3227/21 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до повноліття дитини.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева