Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №640/5256/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5256/22 Головуючий у 1 інстанції: Аканов О.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, та березень 2018 року;

- зобов`язання нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 по 31 серпня 2018, з врахуванням нарахованої та виплаченої суми грошової індексації, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового за період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а позов подано з пропуском строку звернення до суду. Апелянт вказує, що, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, істотно змінився порядок проведення індексації грошових доходів населення, у зв`язку з чим, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації мало здійснюватися із січня 2016 року. При цьому, апелянт наголошує, що після внесення відповідних змін до Порядку № 1078 поняття «базовий місяць» для розрахунку індексації відсутнє, а застосування січня 2008 року суперечить принципу правової визначеності та положенням статті 58 Конституції України. Крім того, апелянт зазначає, що у грудні 2015 року військовослужбовцям було підвищено рівень грошового забезпечення за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових його видів, що перевищило суму можливої індексації за відповідний місяць. Також, апелянт вказує, що з березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а право на подальшу індексацію грошового забезпечення виникло лише у грудні 2018 року після перевищення встановленого порогу індексації. На переконання апелянта, нарахування та виплата індексації здійснюються в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів, а повноваження щодо обчислення її сум належать до дискреційних повноважень відповідача. Окремо апелянт звертає увагу на те, що військову частину НОМЕР_1 розформовано, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_2 . З огляду на викладене, апелянт вважає, що Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України діяло правомірно, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 31 серпня 2018 року № 166 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби здійснювалося Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, на фінансовому забезпеченні якого перебувало ІНФОРМАЦІЯ_3 Міністерства оборони України.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, на адресу представника позивача надіслано фотокопію картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 по Фінансовому управлінню Генерального штабу Збройних Сил України, у тому числі за період перебування у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, із січня 2016 року по серпень 2018 року.

У зазначених картках особових рахунків відображено щомісячні нарахування грошового забезпечення позивача, зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, інших складових грошового забезпечення, а також відповідні утримання та суми грошового забезпечення до виплати.

Згідно листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, наданого у відповідь на заяву представника позивача від 01 серпня 2024 року (вхідний № С-226 від 08 серпня 2024 року), зазначене управління повідомило про відсутність можливості надати інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року включно, оскільки, інформація про проведені військовослужбовцям виплати по 31 грудня 2021 року у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України відсутня, у зв`язку з передачею відповідних документів на архівне зберігання.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2018 року в належному розмірі, зокрема із незастосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін, а також із ненарахуванням індексації-різниці за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За змістом статті 4 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю, стипендії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та застосовується з 01 грудня 2015 року, внесено зміни до Порядку № 1078, зокрема викладено в новій редакції пункт 5 цього Порядку.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» внесено зміни до пункту 5 Порядку № 1078.

За змістом абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, у редакції зазначеної постанови у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

За приписами абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, затверджено, зокрема, схеми посадових окладів військовослужбовців.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, а також схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами військовослужбовців.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, при цьому, нарахування та виплата його грошового забезпечення здійснювалися Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.

За зазначений період індексація грошового забезпечення позивача не була нарахована та виплачена у розмірі, визначеному відповідно до вимог Порядку № 1078, а доказів здійснення відповідних виплат із правильним застосуванням установленого законодавством механізму індексації відповідачем не надано.

Надаючи оцінку правомірності нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає, що визначальним для обчислення індексу споживчих цін відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. У подальшому підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.

Таким чином, у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців шляхом зміни їх нормативно встановлених розмірів не відбувалося.

Водночас, внесення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 змін до Порядку № 1078 не супроводжувалося підвищенням посадових окладів військовослужбовців та не передбачало визначення грудня 2015 року або січня 2016 року місяцем підвищення посадових окладів для проведення подальшої індексації їх грошового забезпечення.

Зазначеною постановою було змінено механізм визначення місяця підвищення доходу, відповідно до якого з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не з місяця збільшення інших постійних складових грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, відповідно до якої, місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі підвищення тарифної ставки (окладу), а зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У даній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

За таких обставин, доводи апелянта про необхідність обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із січня 2016 року не відповідають положенням пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Посилання апелянта на те, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31 грудня 2015 року № 248/3/1/1150, у грудні 2015 року відбулося підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячних додаткових його видів, також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки таке збільшення не було пов`язане з підвищенням посадових окладів військовослужбовців.

При цьому, обставина збільшення загального розміру грошового забезпечення за рахунок його додаткових складових не є тотожною підвищенню тарифної ставки (посадового окладу), з яким положення пункту 5 Порядку № 1078 пов`язують визначення місяця підвищення доходу для проведення подальшої індексації.

Також, безпідставними є твердження апелянта про неможливість застосування січня 2008 року у зв`язку з відсутністю в Порядку № 1078 після внесення змін постановою № 1013 поняття «базовий місяць».

Колегія суддів зазначає, що виключення зазначеного поняття та запровадження механізму визначення місяця підвищення доходу не змінили загального правила обчислення індексу споживчих цін із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Відтак, застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців не суперечить положенням Порядку № 1078 у редакції, чинній протягом спірного періоду.

Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на порушення принципу правової визначеності та статті 58 Конституції України, оскільки, застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів не передбачає надання зворотної дії положенням постанови № 1013, а здійснюється з урахуванням дати фактичного підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до нормативно-правових актів, чинних у відповідний період.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців та наявність підстав для зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити відповідне нарахування та виплату.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, якою було змінено розміри посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення доходу для цілей застосування положень пункту 5 Порядку № 1078.

Водночас, підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року не виключало необхідності застосування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, якими врегульовано порядок визначення суми індексації у місяці підвищення доходу та її виплати до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Зокрема, наведеними положеннями передбачено, що у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення доходу, сума індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

У постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

При цьому, право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації, тоді як право на індексацію-різницю залежить від співвідношення розміру підвищення доходу в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) та суми можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Аналогічні висновки щодо застосування абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 викладено Верховним Судом у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21.

Отже, доводи апелянта про те, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року право на індексацію грошового забезпечення виникло лише у грудні 2018 року після перевищення встановленого порогу індексації, ґрунтуються на ототожненні різних механізмів проведення індексації, передбачених Порядком № 1078.

Наведені твердження стосуються порядку виникнення права на поточну індексацію грошового забезпечення, проте не спростовують передбаченого абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 обов`язку визначення та виплати індексації-різниці за наявності встановлених цими положеннями умов.

Відповідно, відсутність перевищення порогу індексації у період з 01 березня по 31 серпня 2018 року сама по собі не є підставою для ненарахування індексації-різниці, оскільки право на таку виплату визначається за результатами порівняння суми підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року із сумою можливої індексації за відповідний місяць.

При цьому, Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України в апеляційній скарзі не наведено конкретного розрахунку, який би підтверджував, що розмір підвищення грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації, що склалася у зазначеному місяці, та, як наслідок, виключав би нарахування індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість апелянт, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, обмежився посиланням на підвищення посадових окладів військовослужбовців із березня 2018 року та відсутність підстав для нарахування поточної індексації до грудня 2018 року, не навівши належного обґрунтування правомірності незастосування до грошового забезпечення позивача положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції щодо необхідності нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Щодо посилань апелянта на здійснення індексації грошового забезпечення в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є встановленою законодавством державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів, а тому, її нарахування та виплата за наявності визначених законом підстав не можуть ставитися в залежність виключно від обсягу бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, відповідно до якої, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

З огляду на наведене, посилання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на положення частини шостої статті 5 Закону № 1282-XII та пункту 6 Порядку № 1078 щодо здійснення індексації в межах фінансових ресурсів не звільняє відповідача від обов`язку дотримання встановленого законодавством порядку нарахування та виплати відповідних сум.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про належність повноважень щодо нарахування індексації грошового забезпечення до дискреційних повноважень відповідача.

За змістом положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, визначення місяця підвищення доходу, обчислення індексу споживчих цін і нарахування належних сум індексації здійснюються відповідно до встановлених нормативних правил та не передбачають можливості вибору суб`єктом владних повноважень між декількома правомірними варіантами поведінки.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо визначення місяця підвищення доходу для проведення індексації, а також щодо виплати індексації-різниці за наявності встановлених законом умов не є дискреційними.

Таким чином, здійснення відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення є виконанням передбаченого законодавством обов`язку, а не реалізацією повноважень на власний розсуд, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують правильності обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача.

З приводу посилань апелянта на розформування Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України колегія суддів зазначає, що, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05 листопада 2019 року № Д-322-1/9дск, зазначену військову частину було розформовано, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_2 .

Проте, наведені обставини не спростовують встановленого судом першої інстанції факту здійснення Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України фінансового забезпечення та відповідних нарахувань у період проходження позивачем військової служби.

Крім того, розформування військової частини у 2019 році не припиняє обов`язків щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення за попередні періоди, а апелянтом не наведено обставин, які б підтверджували припинення або перехід відповідних обов`язків Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України до іншого суб`єкта.

Отже, зазначені доводи апеляційної скарги не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції щодо визначення Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України суб`єктом, на якого належить покласти обов`язок з нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Щодо доводів апелянта про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, було змінено правове регулювання строків звернення до суду у спорах, пов`язаних із порушенням законодавства про оплату праці.

Разом із тим, як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року відкрито провадження у справі № 640/5256/22, тобто позивач звернувся до суду до набрання чинності Законом № 2352-IX.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 серпня 2018 року, на який поширювалися положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, що не обмежувала право на звернення до суду з вимогами про стягнення належних виплат будь-яким строком.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, відповідно до яких правовідносини, що мали місце до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2352-IX.

Отже, доводи апелянта про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців, а також щодо необхідності застосування положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.