Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №640/13098/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №640/13098/20

Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/13098/20 Головуючий у 1 інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішенні і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.03.2020 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про прокуратуру” ОСОБА_1 , яке викладене Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві в листі від 23.03.2020 №2600-0311-8/39340;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату з урахуванням раніше проведених виплат ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру відповідно до довідки Прокуратури Луганської області від 27.02.2020 №18-103вих-20.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII 14 жовтня 2014 року на підставі довідки прокуратури Луганської області від 27.02.2020 №18-103вих-20. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що після 13 грудня 2019 року нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися, а постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155, прийнята до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На переконання апелянта, оскільки ОСОБА_1 звільнений 15 лютого 2008 року, законні підстави для перерахунку його пенсії на підставі заяви від 18 березня 2020 року відсутні. Крім того, апелянт наголошує, що чинним законодавством передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, а відповідні законодавчі положення неконституційними не визнавалися та є обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Відтак, апелянт вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

Прокуратурою Луганської області ОСОБА_1 видано довідку від 27 лютого 2020 року № 18-103/вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії станом на 06 вересня 2017 року, на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

18 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої, серед іншого, долучив зазначену довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23 березня 2020 року № 2600-0311-8/39340 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з тих підстав, що розмір заробітної плати у наданій довідці зазначено станом на 06 вересня 2017 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII).

Частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-XII було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною восьмою статті 50-1 Закону № 1789-XII, прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789-XII визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року та визначив нові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Конституційний Суд України встановив, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення, а частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Так, частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII у первинній редакції передбачено:

«Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни до нормативно-правових актів, якими регулювалися питання оплати праці працівників органів прокуратури.

Водночас, частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 та на підставі довідки Прокуратури Луганської області від 27 лютого 2020 року № 18-103вих-20 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 18 березня 2020 року про перерахунок пенсії.

Водночас, листом від 23 березня 2020 року № 2600-0311-8/39340 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що розмір заробітної плати у поданій довідці визначено станом на 06 вересня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

Слід зазначити, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії правове регулювання відповідних правовідносин визначалося положеннями статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачалося, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Конституційний Суд України визначив, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції, якою передбачено перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Таким чином, з 13 грудня 2019 року відновлено законодавче регулювання умов та порядку перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, у зв`язку з чим, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-XII або Закону № 1697-VII, набули можливості реалізувати право на їх перерахунок за наявності передбачених законом підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року у зразковій справі № 560/2120/20, у якій зазначено, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону № 1789-XII або Закону № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про помилковість тверджень пенсійного органу щодо необхідності прийняття після 13 грудня 2019 року нового нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури як обов`язкової умови реалізації права на перерахунок пенсії.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірах заробітної плати, з яких були обчислені пенсії колишніх працівників прокуратури. При цьому, постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 залишалася чинною та становила належну підставу для перерахунку пенсій відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки, стосуються застосування положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII щодо підстав виникнення права на перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що після 13 грудня 2019 року не приймалися нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Сам факт прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 не виключає можливості її застосування під час перерахунку пенсії, оскільки відповідне підвищення заробітної плати відбулося до відновлення законодавчого механізму перерахунку пенсій, а право на проведення такого перерахунку відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII виникло з 13 грудня 2019 року.

При цьому, посилання апелянта на відсутність після зазначеної дати нових рішень Кабінету Міністрів України щодо підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не спростовують наявності підстав для перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

Водночас, надана ОСОБА_1 довідка Прокуратури Луганської області від 27 лютого 2020 року № 18-103вих-20 містить відомості про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, визначений станом на 06 вересня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657.

Зазначення у цій довідці розміру заробітної плати станом на 06 вересня 2017 року не свідчить про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії після 13 грудня 2019 року, оскільки, відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 не ставиться в залежність від прийняття після 13 грудня 2019 року нового нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про встановлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві інших обставин, які б виключали можливість проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначеної довідки, а наведені у листі від 23 березня 2020 року № 2600-0311-8/39340 мотиви відмови не відповідають правовому регулюванню, чинному на момент звернення позивача із відповідною заявою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не мало правових підстав для відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з мотивів, викладених у листі від 23 березня 2020 року № 2600-0311-8/39340, а тому дії відповідача щодо такої відмови є протиправними.

Щодо дати, з якої має бути здійснений перерахунок пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся 18 березня 2020 року, тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 та відновлення застосування первинної редакції частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Зазначена норма Закону підлягає застосуванню починаючи з 13 грудня 2019 року, а тому саме з цієї дати виникли правові підстави для проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників.

При цьому, частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII передбачено можливість виплати різниці в пенсії за минулий час не більш як за 12 місяців.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії 18 березня 2020 року, вимога про проведення такого перерахунку з 13 грудня 2019 року охоплюється встановленим законом періодом, за який може бути виплачена різниця в пенсії за минулий час.

Вказаний підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 560/2120/20, відповідно до якого, ефективним способом відновлення порушених прав особи є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Прокуратури Луганської області від 27 лютого 2020 року № 18-103вих-20.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо необхідності застосування обмеження максимального розміру пенсії колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити такий перерахунок, не задовольнив вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії з розрахунку 90 відсотків заробітної плати та без обмеження її максимального розміру.

Таким чином, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не встановлено обов`язку відповідача здійснювати перерахунок пенсії позивача із застосуванням відсоткового значення у розмірі 90 відсотків заробітної плати або проводити її виплату без обмеження максимального розміру.

При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 сформував правовий висновок, відповідно до якого, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, підлягають застосуванню положення частини другої статті 86 цього Закону, якими передбачено розмір пенсії 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма щодо відсоткового розміру заробітку, яка діяла на момент призначення пенсії.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до відповідної категорії осіб.

Водночас, зазначені питання стосуються визначення конкретного розміру пенсії під час її перерахунку та не впливають на встановлене судом першої інстанції право ОСОБА_1 на проведення такого перерахунку відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

З огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Прокуратури Луганської області від 27 лютого 2020 року № 18-103вих-20 не проводився, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить висновків про необхідність застосування конкретного відсоткового значення заробітної плати чи незастосування обмеження максимального розміру пенсії, відповідні доводи апелянта не спростовують правильності вирішення судом першої інстанції позовних вимог у задоволеній частині.

Наведене свідчить про те, що питання визначення конкретного розміру пенсії під час її перерахунку необхідно розмежовувати з питанням наявності у позивача права на такий перерахунок, оскільки, застосування встановлених законом правил обчислення пенсії не може бути самостійною підставою для відмови у проведенні її перерахунку за наявності передбачених законодавством умов.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо законодавчого обмеження максимального розміру пенсії та визначення відсоткового значення заробітної плати не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Щодо посилань апелянта на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, колегія суддів зазначає, що встановлений цим Порядком механізм подання та опрацювання відповідних заяв не змінює визначених законом матеріально-правових підстав для проведення перерахунку пенсій.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії від 18 березня 2020 року та надання відповідної довідки про розмір заробітної плати, тоді як відмова відповідача була обґрунтована відсутністю підстав для проведення перерахунку у зв`язку з датою, станом на яку визначено заробітну плату.

За таких обставин, наведені апелянтом положення Порядку № 22-1 не спростовують установленої судом першої інстанції протиправності дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 набув право на перерахунок раніше призначеної пенсії по інвалідності відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII з 13 грудня 2019 року на підставі довідки Прокуратури Луганської області від 27 лютого 2020 року № 18-103вих-20, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні такого перерахунку, викладена у листі від 23 березня 2020 року № 2600-0311-8/39340, є протиправною.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі зазначеної довідки.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua