Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/40306/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40306/23 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» (далі – АТ «Укрзалізниця») звернувся до суду з позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці Державної митної служби України від 18.05.2023 № UА903220/2023/000037/2, від 22.05.2023 № UА903220/2023/000038/2, від 23.05.2023 № UА903220/2023/000039/2, від 25.05.2023 № UА903220/2023/000040/2, від 26.05.2023 № UА903220/2023/000041/2, від 29.05.2023 № UА903220/2023/000042/2, від 03.06.2023 № UА903220/2023/000043/2, від 07.06.2023 № UА903220/2023/000044/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Енергетичної митниці Державної митної служби України від 18.05.2023 № UА903220/2023/000037/2 про коригування митної вартості товарів, від 22.05.2023 № UА 903220/2023/000038/2 про коригування митної вартості товарів, від 23.05.2023 № UА 903220/2023/000039/2 про коригування митної вартості товарів, від 25.05.2023 № UА 903220/2023/000040/2 про коригування митної вартості товарів, від 26.05.2023 № UА 903220/2023/000041/2 про коригування митної вартості товарів, від 29.05.2023 № UА 903220/2023/000042/2 про коригування митної вартості товарів, від 03.06.2023 № UА 903220/2023/000043/2 про коригування митної вартості товарів, від 07.06.2023 № UА 903 220/2023/000044/2 про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Енергетична митниця звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував положення статей 53, 54, 55, 57, 60 Митного кодексу України та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598. Апелянт вказує, що судом не першої інстанції надано належної оцінки розбіжностям у поданих до митного оформлення документах, зокрема ненаданню страхових документів та відомостей щодо страхування або його відсутності до місця призначення відповідно до умов поставки. Крім того, апелянт наголошує, що у платіжному дорученні від 30.12.2022 № 106 зазначено рахунок від 29.12.2022 № 30044966, тоді як до митного оформлення надано рахунок від 18.01.2023 № 30045948, у якому зазначено номер контракту 4001533476 замість контракту від 23.12.2022 № 100052216, а також не підтверджено оплату товару. Водночас, апелянт посилається на рішення Державної митної служби України за результатами розгляду скарги, у якому встановлено невідповідність використаних для розрахунку попередньої вартості товару біржових котирувань умовам Угоди та відсутність у рахунку-фактурі реквізитів банківського рахунку, на який повинна здійснюватися оплата. Також, апелянт зазначає, що наданими транспортними довідками не підтверджено включення всіх числових значень складових митної вартості, зокрема, витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

02 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» установлено, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» уповноважується виступати замовником під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок власних коштів, коштів державного бюджету, інших залучених коштів для здійснення заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту та зменшення дефіциту нафтопродуктів на внутрішньому ринку України, зокрема палива та мастильних матеріалів, а також платником за тристоронніми договорами, замовниками за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

23 грудня 2022 року між АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (Покупець) та EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD (Продавець, Постачальник) укладено Угоду № 100052216.

З метою митного оформлення ввезення товару на митну територію України декларантом ТОВ «ЯН МОТОРС» (код ЄДРПОУ 43164001) надано відділу митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог статті 257 Митного кодексу України, а саме: копію Угоди від 23.12.2022 № 100052216; копію рахунку-фактури (інвойсу) від 29.12.2022 № 30044966; копію рахунку-фактури (інвойсу) від 18.01.2023 № 30045948; копію платіжного доручення від 30.12.2022 № 106 на оплату за Угодою; лист від 09.02.2023 № ЦЗВ-20/314 з розрахунком кінцевої ціни дизельного палива, поставленого за Угодою.

Постачання продукції за Угодою здійснювалося на умовах CIF (термінал NAFTOS, Клайпеда), відповідно до яких передбачалося перевезення вантажу морським транспортом з обов`язковим страхуванням вантажу. На підтвердження відвантаження продукції постачальником EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD надано коносамент.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Угоди, сторони мають право здійснювати взаємозалік зустрічних вимог виключно за попереднім письмовим погодженням з іншою стороною Угоди. Покупець повинен здійснити передоплату за попереднім рахунком-фактурою Продавця не пізніше ніж за 5 робочих днів до першого дня прийнятого діапазону дат, зазначеного в розділі І Угоди, якщо сторони не домовилися про інше. Вартість рахунку-фактури на передоплату дорівнює 110 відсоткам попередньої вартості максимальної договірної кількості товару, визначеної відповідно до розділу І Угоди. Попередня вартість визначається на підставі розрахунку ціни, передбаченого розділом І Угоди. Остаточний рахунок-фактура виставляється Продавцем та розраховується відповідно до розділу І Угоди з метою узгодження розбіжностей між остаточно розрахованою ціною та рахунком-фактурою на передоплату.

Відповідно до умов розділу І та пункту 4 розділу ІІ Угоди, оплата за отримане паливо здійснюється в розмірі 110 відсотків попередньої вартості продукції на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури від 29.12.2022 № 30044966.

На виконання зазначених умов, АТ «Українська залізниця» здійснило оплату продукції платіжним дорученням від 30.12.2022 № 106.

Згідно з розділом І Угоди, подальше остаточне ціноутворення здійснюється шляхом визначення середнього значення цін за п`ять розрахункових днів після дати коносамента (0/0/5).

Постачальником EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD оформлено рахунок-фактуру (інвойс) від 18.01.2023 № 30045948 з остаточною (перерахованою) ціною продукції за даними біржових котирувань, що відповідає розрахунку, наведеному в листі АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» від 09.02.2023 № ЦЗВ-20/314, який було направлено митному органу.

В інвойсі від 18.01.2023 № 30045948 визначено остаточну ціну продукції в розмірі 938,14 дол. США та зазначено номер міжнародної Угоди, укладеної між EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD та АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва». У відповідному інвойсі зазначено, що його сформовано на підставі Угоди.

05.05.2023 представник Постачальника EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD надав роз`яснення електронним листом, відповідно до якого зазначений у розділі «Contract» інвойсів від 29.12.2022 № 30044966 та від 18.01.2023 № 30045948 номер 4001533476 є внутрішнім контрольним номером системи SAP Постачальника, який використовується для внутрішнього посилання на відповідну господарську операцію. При цьому, формат інвойсу закодований у системі Постачальника та не може бути змінений.

Зазначеним електронним листом від 05.05.2023 Постачальник підтвердив, що інвойс від 18.01.2023 № 30045948 сформовано на підставі Угоди від 23.12.2022 № 100052216.

Пунктом 10.1 розділу 10 Угоди передбачено право сторін здійснювати листування та обмінюватися інформацією в письмовій та електронній формах. Електронний лист від 05.05.2023 надіслано представником EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD представнику АТ «Українська залізниця», підписанту Угоди Ірхіну Є.В., на підтвердження того, що інвойси від 29.12.2022 № 30044966 та від 18.01.2023 № 30045948 стосуються Угоди від 23.12.2022 № 100052216.

З урахуванням умов постачання продукції АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» укладено з TRANS SELEKT договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2023 № 04.01/L-UZ/2023, відповідно до якого вартість доставки продукції з термінала NAFTOS, Клайпеда, до пункту перетину митного кордону України становить 145,00 євро за одну тонну продукції. Послуги, надані на виконання умов зазначеного договору, оподатковуються відповідно до законодавства України, у тому числі податком на додану вартість.

Фактична контрактна вартість поставленої продукції для АТ «Українська залізниця» становила 1095,80 дол. США за одну тонну, що визначено як митну вартість продукції за умовами Угоди.

Для митного оформлення імпортованого товару декларантом подано Енергетичній митниці митні декларації № 23UA903220009586U2, № 23UA903220009722U3, № 23UA903220009769U5, № 23UA903220009948U1, № 23UA903220010050U7, № 23UA9032200100226U2, № 23UA903220010632U0, № 23UA903220010953U0.

За результатами здійснення митного контролю Енергетичною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2023 № UA903220/2023/000037/2, від 22.05.2023 № UA903220/2023/000038/2, від 23.05.2023 № UA903220/2023/000039/2, від 25.05.2023 № UA903220/2023/000040/2, від 26.05.2023 № UA903220/2023/000041/2, від 29.05.2023 № UA903220/2023/000042/2, від 03.06.2023 № UA903220/2023/000043/2, від 07.06.2023 № UA903220/2023/000044/2.

Зазначеними рішеннями Енергетичною митницею скориговано митну вартість імпортованого товару до рівня 1143,60 дол. США за одну тонну із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості. Визначена митним органом вартість товару перевищувала вартість, розраховану за біржовими котируваннями Platts.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За приписами частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення її складових, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо здійснювалося страхування.

В силу вимог частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) передбачені цією нормою додаткові документи.

Положеннями частини п`ятої статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частинами першою та другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 54 МК України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках, передбачених цією нормою, зокрема невірно проведеного розрахунку митної вартості, неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), або другорядними методами: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частини 4 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частиною 1 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до зазначених Правил, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У разі визначення митної вартості за другорядними методами зазначаються номер і дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань з урахуванням обсягу партії товарів, умов поставки, комерційних умов, а також докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Угоди від 23.12.2022 № 100052216, укладеної між АТ «Укрзалізниця» та EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD, здійснювалося постачання на митну територію України дизельного палива, митну вартість якого декларантом визначено за основним методом, тобто за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом ТОВ «ЯН МОТОРС» подано Енергетичній митниці відповідні документи, зокрема Угоду від 23.12.2022 № 100052216, рахунки-фактури від 29.12.2022 № 30044966 та від 18.01.2023 № 30045948, платіжне доручення від 30.12.2022 № 106, лист від 09.02.2023 № ЦЗВ-20/314 із розрахунком остаточної ціни товару, а також документи щодо його транспортування.

Водночас, Енергетичною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.05.2023 № UA903220/2023/000037/2, від 22.05.2023 № UA903220/2023/000038/2, від 23.05.2023 № UA903220/2023/000039/2, від 25.05.2023 № UA903220/2023/000040/2, від 26.05.2023 № UA903220/2023/000041/2, від 29.05.2023 № UA903220/2023/000042/2, від 03.06.2023 № UA903220/2023/000043/2, від 07.06.2023 № UA903220/2023/000044/2, якими митну вартість товару скориговано до рівня 1143,60 дол. США за одну тонну із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості.

Підставою для прийняття зазначених рішень слугували висновки митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутності належного документального підтвердження окремих складових митної вартості товару, що, на переконання відповідача, унеможливлювало визначення митної вартості за основним методом.

Колегія суддів зазначає, що положеннями статей 53, 54, 55 та 58 МК України передбачено можливість коригування митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів за наявності визначених законом підстав, зокрема встановлення обставин, які свідчать про неповноту або недостовірність відомостей щодо митної вартості товару, неможливість підтвердження її числових значень або невідповідність обраного декларантом методу умовам його застосування.

При цьому, наявність у митного органу повноважень щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не звільняє його від обов`язку належним чином обґрунтувати причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та встановити обставини, що унеможливлюють її визначення за основним методом.

Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 200/6413/20-а, відповідно до якого, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Застосовуючи наведені положення законодавства до встановлених обставин справи, колегія суддів враховує, що подані декларантом документи підлягають оцінці у сукупності, з урахуванням умов відповідної зовнішньоекономічної операції, порядку формування договірної ціни та передбачених сторонами умов розрахунків.

Так, щодо доводів апелянта про наявність розбіжностей у рахунках-фактурах та непідтвердження оплати товару, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 4 розділу ІІ Угоди від 23.12.2022 № 100052216 передбачено здійснення покупцем попередньої оплати на підставі попереднього рахунку-фактури постачальника в розмірі 110 відсотків попередньої вартості максимальної договірної кількості товару, визначеної відповідно до розділу І Угоди.

При цьому, умовами Угоди передбачено подальше формування остаточного рахунку-фактури, розрахованого відповідно до розділу І, з метою узгодження розбіжностей між попередньою та остаточно визначеною вартістю товару.

На виконання зазначених умов, EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD оформлено попередній рахунок-фактуру від 29.12.2022 № 30044966, на підставі якого АТ «Укрзалізниця» здійснювало попередню оплату відповідно до платіжного доручення від 30.12.2022 № 106.

Надалі, постачальником оформлено остаточний рахунок-фактуру від 18.01.2023 № 30045948, у якому визначено остаточну ціну продукції відповідно до передбаченого Угодою механізму ціноутворення.

Таким чином, рахунки-фактури від 29.12.2022 № 30044966 та від 18.01.2023 № 30045948 мають різне призначення в межах виконання однієї зовнішньоекономічної операції, оскільки, перший документ складений для здійснення попередньої оплати, тоді як другим визначено остаточну ціну поставленого товару.

За таких обставин, посилання апелянта на те, що у платіжному дорученні від 30.12.2022 № 106 зазначено рахунок-фактуру від 29.12.2022 № 30044966, а до митного оформлення подано також рахунок-фактуру від 18.01.2023 № 30045948, не підтверджує наявності розбіжностей, які перешкоджали визначенню митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, у графі 70 платіжного доручення від 30.12.2022 № 106 зазначено, що відповідна оплата здійснюється за дизельне паливо згідно з контрактом від 23.12.2022 № 100052216 та рахунком-фактурою від 29.12.2022 № 30044966.

Отже, наведені у платіжному документі відомості дозволяють ідентифікувати договір, постачальника, покупця та характер господарської операції, у зв`язку з виконанням якої оформлено відповідний платіж.

З приводу посилання апелянта на зазначення в рахунку-фактурі від 18.01.2023 № 30045948 номера контракту 4001533476 замість номера Угоди від 23.12.2022 № 100052216, колегія суддів зазначає наступне.

Так, електронним листом від 05.05.2023 представник EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD повідомив, що номер 4001533476, зазначений у розділі «Contract» рахунків-фактур від 29.12.2022 № 30044966 та від 18.01.2023 № 30045948, є внутрішнім контрольним номером системи SAP постачальника, який використовується для ідентифікації відповідної господарської операції.

При цьому, постачальником підтверджено, що рахунок-фактуру від 18.01.2023 № 30045948 сформовано на підставі Угоди від 23.12.2022 № 100052216.

Пунктом 10.1 розділу 10 Угоди передбачено можливість обміну інформацією між сторонами в письмовій та електронній формах, у зв`язку з чим, зазначене електронне повідомлення підлягає врахуванню під час оцінки документів, які стосуються виконання Угоди.

Водночас, у рахунку-фактурі від 18.01.2023 № 30045948 також міститься посилання на дату та номер відповідної зовнішньоекономічної угоди.

З огляду на викладене, відмінність між внутрішнім контрольним номером постачальника та номером зовнішньоекономічної Угоди не свідчить про те, що відповідний рахунок-фактура стосується іншої господарської операції, та не перешкоджає встановленню його зв`язку з поставкою товару за Угодою від 23.12.2022 № 100052216.

Оцінюючи доводи апелянта щодо відсутності належного підтвердження оплати товару, колегія суддів також враховує, що, відповідно до статті 49 та частини четвертої статті 58 МК України, митна вартість товару базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за відповідний товар.

Отже, для визначення митної вартості за основним методом правове значення має встановлення достовірної ціни товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоекономічного договору, а не виключно підтвердження завершення всіх взаєморозрахунків між його сторонами.

При цьому, відсутність у платіжному дорученні окремих відміток про його виконання підлягає оцінці разом з іншими документами та сама по собі не спростовує відомостей про остаточну договірну ціну, зазначених у рахунку-фактурі від 18.01.2023 № 30045948.

Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, відповідно до якого, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

Відповідно, доводи апелянта щодо неможливості співвіднести надані платіжні документи з відповідною поставкою товару не узгоджуються зі змістом Угоди, рахунків-фактур та відомостями, зазначеними у платіжному дорученні від 30.12.2022 № 106.

Щодо посилання апелянта на рішення Державної митної служби України від 09.08.2023 № 15/15-02-02/13/3579 за результатами адміністративного оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

У зазначеному рішенні Державна митна служба України, зокрема, вказала на невідповідність використаних для визначення попередньої ціни товару біржових котирувань умовам Угоди, відсутність у попередньому рахунку-фактурі реквізитів банківського рахунку, ненадання документів щодо повернення надмірно сплачених коштів, а також наявність розбіжностей між українською та англомовною редакціями Угоди в частині визначення періоду остаточного ціноутворення.

Так, за змістом розділу І Угоди від 23.12.2022 № 100052216 попередня та остаточна ціни товару визначаються за окремими умовами, передбаченими сторонами.

Зокрема, відповідно до англомовної редакції розділу І Угоди, остаточна ціна визначається на підставі середнього значення котирувань за п`ять котирувальних днів після дати повідомлення про готовність до розвантаження в порту призначення (Notice of Readiness).

Водночас, українською редакцією Угоди передбачено визначення остаточної ціни за п`ять розрахункових днів після дати коносамента.

При цьому, умовами Угоди встановлено пріоритет її англомовної редакції в разі виникнення розбіжностей між текстами.

З огляду на наведене, оцінка правильності визначення остаточної ціни товару має здійснюватися з урахуванням погоджених сторонами умов англомовної редакції Угоди, а не виключно положень українського перекладу щодо використання дати коносамента.

Як вбачається з листа АТ «Укрзалізниця» від 09.02.2023 № ЦЗВ-20/314, розрахунок остаточної ціни товару здійснено із застосуванням біржових котирувань за 04.01.2023, 05.01.2023, 06.01.2023, 09.01.2023 та 10.01.2023, при цьому в розрахунку зазначено дату повідомлення про готовність до розвантаження 03.01.2023.

Зазначений розрахунок містить відомості про використані котирування, їх середнє значення, передбачений Угодою ціновий диференціал, показники щільності товару та остаточну ціну продукції в розмірі 938,14 дол. США за одну тонну.

Вказана ціна відповідає ціні, зазначеній у рахунку-фактурі від 18.01.2023 № 30045948.

Таким чином, декларантом надано документи, які дозволяють встановити застосований механізм формування остаточної ціни товару та перевірити її розрахунок.

Водночас, наведені Державною митною службою України зауваження щодо використаного періоду котирувань не супроводжуються належним обґрунтуванням іншої дати, яку відповідно до погоджених сторонами умов англомовної редакції Угоди необхідно було використати для остаточного ціноутворення, та відповідним альтернативним розрахунком ціни товару.

Саме по собі посилання на відмінність між датою коносамента, датою запланованого завантаження та датами використаних котирувань не підтверджує неправильності остаточної ціни, оскільки, відповідно до англомовної редакції Угоди визначальним для остаточного ціноутворення є повідомлення про готовність до розвантаження.

Крім того, наведені зауваження щодо котирувань, використаних для визначення попередньої ціни товару, необхідно оцінювати з урахуванням того, що відповідна ціна застосовувалася для здійснення попередньої оплати та підлягала подальшому перерахунку за погодженою сторонами формулою.

Щодо відсутності документів, які підтверджують повернення покупцю надмірно сплачених коштів, колегія суддів враховує, що попереднім рахунком-фактурою від 29.12.2022 № 30044966 передбачено оплату в розмірі 46 460 210,45 дол. США, тоді як остаточним рахунком-фактурою від 18.01.2023 № 30045948 визначено загальну вартість продукції в розмірі 40 880 697,29 дол. США.

Відповідно до умов Угоди, здійснення попередньої оплати в розмірі 110 відсотків попередньої вартості товару передбачалося сторонами як елемент погодженого порядку розрахунків.

У зв`язку з цим, відмінність між попередньо сплаченою сумою та остаточно визначеною вартістю продукції сама по собі не свідчить про неправильність остаточної договірної ціни.

Водночас, питання фактичного повернення переплати або її врегулювання сторонами Угоди не є тотожним питанню визначення остаточної ціни товару за передбаченою Угодою формулою та не спростовує відомостей, наведених в остаточному рахунку-фактурі.

Щодо зауваження стосовно відсутності банківських реквізитів у попередньому рахунку-фактурі, колегія суддів звертає увагу, що платіжне доручення від 30.12.2022 № 106 містить відомості про отримувача коштів EXXONMOBIL ASIA PACIFIC PTE. LTD, банк отримувача, банківський рахунок та призначення платежу з посиланням на відповідну Угоду та попередній рахунок-фактуру.

Отже, зазначена обставина не підтверджує неможливості ідентифікації отримувача, підстав та призначення відповідного платежу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зазначені в рішенні Державної митної служби України від 09.08.2023 № 15/15-02-02/13/3579 обставини підлягають оцінці в сукупності з первинними документами, однак самі по собі не підтверджують наявності передбачених МК України підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом.

При цьому, рішення Державної митної служби України, прийняте за результатами адміністративного оскарження, не звільняє суд від самостійної перевірки правомірності оскаржуваних рішень Енергетичної митниці та належності їх фактичного і правового обґрунтування.

З приводу доводів апелянта про ненадання страхових документів та відомостей щодо страхування товару або його відсутності до місця призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до Угоди від 23.12.2022 № 100052216, постачання продукції здійснювалося на умовах CIF (термінал NAFTOS, Клайпеда).

Зазначені умови поставки передбачають покладення на продавця обов`язків щодо укладення договору перевезення та забезпечення страхування вантажу в межах відповідної поставки до погодженого порту призначення.

Відповідно, при визначенні митної вартості товару необхідно враховувати, які саме витрати на страхування включено до договірної ціни, а також чи здійснювалися покупцем додаткові витрати на страхування, які відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України підлягали включенню до митної вартості товару.

У матеріалах справи наявні страхові документи щодо перевезення дизельного палива морським транспортом, зокрема страхові сертифікати від 27.11.2022 № 473301, від 05.12.2022 № 473302 та від 07.12.2022 № 473303.

Водночас, незалежно від питання віднесення кожного із зазначених страхових документів до конкретної партії оцінюваного товару, визначальним для перевірки правильності обчислення митної вартості є встановлення того, чи існували витрати на страхування, які не були включені до заявленої митної вартості товару.

Саме по собі зазначення АТ «Укрзалізниця» як застрахованої особи у страхових документах не є підтвердженням здійснення ним додаткової оплати страхування поза межами погодженої договірної ціни.

При цьому, митним органом не наведено належних доказів того, що за умовами відповідної поставки АТ «Укрзалізниця» понесло додаткові витрати на страхування, які не були враховані при визначенні заявленої митної вартості, та не встановлено їх числових значень.

Отже, посилання апелянта на ненадання окремих документів щодо страхування без встановлення обставин, які свідчили б про неповноту відповідної складової митної вартості, не підтверджує неправильності її визначення за основним методом.

Щодо доводів апелянта про відсутність належного підтвердження транспортних витрат, колегія суддів враховує наступне.

Матеріали справи свідчать, що з метою транспортування придбаної продукції з термінала NAFTOS, Клайпеда, до пункту перетину митного кордону України АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики» укладено з TRANS SELEKT договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.01.2023 № 04.01/L-UZ/2023.

Відповідно до умов зазначеного договору, вартість доставки продукції становить 145,00 євро за одну тонну товару.

На підтвердження транспортних витрат у межах відповідних митних оформлень декларантом подавалися документи щодо перевезення товару та транспортні довідки.

Так, апелянт посилається на те, що транспортними довідками від 15.05.2023 № 51, від 19.05.2023 № 52, від 22.05.2023 № 53, № 54, від 25.05.2023 № 55, від 29.05.2023 № 56, від 02.06.2023 № 57 та від 06.06.2023 № 58 не підтверджено включення всіх складових митної вартості, зокрема витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних із їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Разом з тим, положеннями пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України передбачено включення до митної вартості відповідних транспортних витрат у разі, якщо такі витрати не включено до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, для висновку про неправильність визначення цієї складової митної вартості необхідно встановити наявність витрат, які фактично підлягали включенню до митної вартості, проте не були враховані декларантом під час її обчислення.

При цьому, сам факт відсутності в транспортних довідках окремої деталізації кожної операції, пов`язаної з перевезенням товару, не підтверджує того, що відповідна операція оплачувалася покупцем додатково до погодженої вартості транспортно-експедиційних послуг.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23, відповідно до якого, МК України не встановлює виключного переліку документів, якими може підтверджуватися розмір транспортних витрат, а тому надані декларантом документи щодо таких витрат підлягають оцінці з урахуванням їх змісту та сукупності.

Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу на необхідність належного обґрунтування висновку про недостатність поданих транспортних документів та наведення законних підстав для їх неврахування.

У даній справі вартість транспортування товару з термінала NAFTOS, Клайпеда, до пункту перетину митного кордону України визначена відповідним договором про надання транспортно-експедиційних послуг у розмірі 145,00 євро за одну тонну продукції.

Натомість, наведені апелянтом зауваження щодо відсутності в транспортних довідках інформації про окремі операції з перевантаження або переливу товару не супроводжуються доказами того, що такі операції оплачувалися покупцем окремо від установленої договором вартості перевезення, а їх вартість не була врахована під час визначення митної вартості товару.

За таких обставин, доводи апелянта щодо непідтвердження транспортних витрат не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо надання документів, які містять відомості про вартість транспортування оцінюваного товару.

З приводу правомірності застосування Енергетичною митницею другорядного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить із наступного.

За приписами статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод визначення митної вартості може застосовуватися лише в разі неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу відповідно до положень МК України.

Водночас, у разі застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів необхідно враховувати вимоги статей 60 та 61 МК України щодо порівнянності відповідних товарів та умов здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Згідно матеріалів справи, Енергетичною митницею під час прийняття оскаржуваних рішень митну вартість товару визначено на рівні 1143,60 дол. США за одну тонну, виходячи з митної вартості подібного товару.

Проте, сама наявність у митного органу інформації про митне оформлення іншої партії товару за вищою митною вартістю не підтверджує недостовірності заявленої декларантом вартості оцінюваного товару.

При цьому, використання відомостей про митну вартість подібних товарів повинно супроводжуватися належним обґрунтуванням застосування відповідного методу та врахуванням обставин, які мають значення для зіставлення товарів, зокрема їх характеристик, обсягу партії, умов поставки та комерційних умов.

У постанові від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 Верховний Суд зазначив, що посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування можливості визначення митної вартості за другорядним методом без наведення відповідних пояснень та відомостей щодо порівнянності умов поставок.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність наведення в рішенні про коригування митної вартості пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партій, умови поставки, комерційні умови та інших відомостей, використаних митним органом при визначенні митної вартості.

Водночас, з установлених судом першої інстанції обставин та наведених апелянтом доводів не вбачається належного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості до оцінюваних товарів за наявності Угоди, рахунків-фактур, розрахунку остаточної ціни та документів щодо транспортування товару.

Разом з тим, митним органом не встановлено належним чином обставин, які свідчили б про недостовірність остаточної договірної ціни товару або неповноту її обов`язкових складових, та не обґрунтовано, яким чином виявлені ним розбіжності перешкоджали визначенню митної вартості за ціною договору.

Застосування другорядного методу за таких обставин не відповідає передбаченій статтею 57 МК України послідовності визначення митної вартості товарів та вимогам статті 55 МК України щодо належного обґрунтування рішення про її коригування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Енергетичною митницею не доведено наявності передбачених МК України підстав для відмови у визначенні митної вартості імпортованого товару за основним методом та здійснення її коригування із застосуванням другорядного методу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом документи містили відомості, необхідні для визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом, тоді як Енергетичною митницею не доведено наявності обставин, передбачених МК України, які унеможливлювали застосування цього методу, та не обґрунтовано правомірності коригування митної вартості товару до рівня 1143,60 дол. США за одну тонну.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішень Енергетичної митниці від 18.05.2023 № UA903220/2023/000037/2, від 22.05.2023 № UA903220/2023/000038/2, від 23.05.2023 № UA903220/2023/000039/2, від 25.05.2023 № UA903220/2023/000040/2, від 26.05.2023 № UA903220/2023/000041/2, від 29.05.2023 № UA903220/2023/000042/2, від 03.06.2023 № UA903220/2023/000043/2, від 07.06.2023 № UA903220/2023/000044/2 та наявність підстав для їх скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.