Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №640/20869/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20869/19 Головуючий у 1 інстанції: Дегтярьова С.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будлайф Компані» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будлайф Компані» (далі – ТОВ «БК «Будлайф Компані») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 05.06.2019 року № 9, що оформлена рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації № 1219245/42117144 від 10.07.2019 р;

- зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 05.06.2019 року № 9 датою її фактичного надходження до Єдиного реєстру податкових накладних.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1219245/42117144 від 10.07.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №9 від 05.06.2019 р., складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будлайф Компані». Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №9 від 05.06.2019 р, складену товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будлайф Компані», в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що реєстрацію податкової накладної від 05.06.2019 № 9 зупинено за результатами автоматизованого моніторингу відповідно до вимог податкового законодавства, а оскаржуване рішення про відмову в її реєстрації прийнято у зв`язку з ненаданням платником податку необхідних первинних документів, зокрема, щодо постачання, придбання, транспортування, зберігання товарів, складських документів, розрахункових документів та документів щодо підтвердження відповідності продукції. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував відсутності належного документального підтвердження здійснення господарської операції та фактично надав оцінку документам, які не подавалися платником податку на розгляд комісії контролюючого органу. Крім того, апелянт вказує, що зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу. Окремо апелянт звертає увагу, що реєстрацію позивача платником податку на додану вартість анульовано 31.08.2021, у зв`язку із чим, на переконання апелянта, відсутня можливість реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» зареєстроване як юридична особа, основними видами діяльності якого є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, організація будівництва будівель, інші роботи із завершення будівництва.

ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

09 квітня 2019 року між ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» (Підрядник) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Замовник) укладено договір № 35.1-14/5-2.

За умовами зазначеного договору, Підрядник зобов`язується виконати в повному обсязі роботи по об`єкту «Реконструкція каналізаційної насосної станції до аварійно-рятувальної станції в ДП МА «Бориспіль» (будівельні роботи)» на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проєктної документації по об`єкту вказаного будівництва та здати роботи Замовнику в обумовлені договором строки, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, його ціна становить 19 895 000 грн, у тому числі податок на додану вартість (20 %) – 3 315 833,34 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Замовник протягом 15 календарних днів після надання акта-допуску, за умови отримання дозволу на виконання будівельних робіт та затвердження титулу об`єкта будівництва, після офіційного опублікування інформації про затвердження фінансового плану ДП МА «Бориспіль» на рік, у якому здійснюється фінансування, а також після отримання Замовником листа від Підрядника із зазначенням розміру авансового платежу та надання Підрядником банківської гарантії повернення авансового платежу на суму такого платежу перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі до 30 % ціни договору з урахуванням ПДВ.

25 квітня 2019 року між ПАТ «МТБ Банк» (Банк) та ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» (Боржник) укладено Договір про надання банківської гарантії № 0GO194284/К.

За умовами зазначеного Договору, Банк зобов`язується за дорученням Боржника надати банківську гарантію на суму 5 968 500 грн на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» строком на 120 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на рахунок товариства на повернення авансового платежу за договором від 09 квітня 2019 року № 35.1-14/5-2 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція каналізаційної насосної станції до аварійно-рятувальної станції в ДП МА «Бориспіль» (будівельні роботи)».

05 червня 2019 року Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» авансовий платіж за договором у розмірі 5 968 500 грн, що підтверджується банківською випискою.

У зв`язку із зарахуванням коштів від Замовника, як авансового платежу, на дату виникнення податкових зобов`язань ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» складено податкову накладну від 05 червня 2019 року № 9 та направлено її в електронній формі засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до отриманої квитанції, реєстрацію зазначеної податкової накладної зупинено згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з її відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У відповідь на зазначену квитанцію та повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» подано пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

За результатами розгляду поданих документів комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 10 липня 2019 року № 1219245/42117144, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 05 червня 2019 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційних описів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних.

ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» подано до контролюючого органу скаргу на рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкової накладної та пояснення до неї.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 26 липня 2019 року № 34013/42117144/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної – без змін.

Не погоджуючись із відмовою в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі – Порядок № 117).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 117 передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

За змістом пункту 12 Порядку № 117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 13 Порядку № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пунктів 18, 20 Порядку № 117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Механізм внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі – Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2019 року на виконання договору від 09 квітня 2019 року № 35.1-14/5-2 ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» отримано від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» авансовий платіж у розмірі 5 968 500 грн, у зв`язку із чим товариством складено податкову накладну від 05 червня 2019 року № 9 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, реєстрацію зазначеної податкової накладної зупинено з посиланням на відповідність платника податку підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

За результатами розгляду поданих Товариством пояснень та документів комісією контролюючого органу прийнято рішення від 10 липня 2019 року № 1219245/42117144 про відмову в її реєстрації з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання, придбання товарів (послуг), їх зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження, складських документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) та накладних.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів (послуг) пов`язується з настанням події, яка відбулася раніше, зокрема зарахуванням коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплати товарів (послуг), що підлягають постачанню.

У свою чергу, пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено складення податкової накладної, зокрема, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, обов`язок ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» щодо складення податкової накладної від 05 червня 2019 року № 9 виник у зв`язку з надходженням коштів від замовника як попередньої оплати за договором підряду, а не за фактом виконання передбачених договором будівельних робіт.

При цьому, факт перерахування Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на розрахунковий рахунок Товариства 05 червня 2019 року авансового платежу в розмірі 5 968 500 грн підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, а договірні підстави здійснення відповідного платежу – Договором від 09 квітня 2019 року № 35.1-14/5-2, яким передбачено можливість перерахування замовником авансу в розмірі до 30 відсотків ціни договору.

Таким чином, зазначені документи підтверджують обставини, з якими положення пункту 187.1 статті 187 ПК України пов`язують виникнення податкових зобов`язань за операцією, щодо якої складено спірну податкову накладну.

Щодо дотримання контролюючим органом процедури зупинення реєстрації податкової накладної колегія суддів зазначає, що, відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 117, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна містити, зокрема, критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію, а також пропозицію щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 05 червня 2019 року № 9 контролюючим органом зазначено лише про відповідність платника податку підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, квитанція не містить конкретизації обставин, які стали підставою для застосування до Товариства зазначеного критерію ризиковості, а також не визначає, які саме документи необхідно надати для усунення сумнівів контролюючого органу щодо операції, за якою складено податкову накладну.

Колегія суддів враховує, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку передбачав оцінку певних обставин діяльності платника податку, а тому, саме по собі посилання на зазначений підпункт без наведення конкретних фактичних підстав його застосування не забезпечувало платнику податку можливості встановити, які саме обставини стали підставою для зупинення реєстрації податкової накладної.

Аналогічний підхід до оцінки обґрунтованості рішень контролюючих органів викладено Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 440/170/20, у якій зазначено, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної безпосередньо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків.

Відтак, відсутність у квитанції конкретизації підстав зупинення реєстрації податкової накладної та документів, які контролюючий орган вважав необхідними для її реєстрації, не може залишатися поза увагою під час перевірки правомірності прийнятого за результатами розгляду пояснень платника податку рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Водночас, матеріали справи підтверджують, що після зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» скористалося передбаченим Порядком № 117 правом на подання письмових пояснень та копій документів щодо господарської операції, відображеної у зазначеній податковій накладній.

Зокрема, з наданого Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві листа від 05 травня 2025 року вбачається, що 08 липня 2019 року товариством на розгляд комісії контролюючого органу подано документи, серед яких договір, ліцензія на провадження господарської діяльності, декларації про матеріально-технічну базу та банківська виписка від 05 червня 2019 року.

Таким чином, відомості про подання товариством документів на підтвердження господарської операції містяться не лише у поясненнях позивача, але й у документах, наданих безпосередньо контролюючим органом.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки, спростовують твердження апелянта про відсутність документального підтвердження обставин, з якими пов`язане складення податкової накладної від 05 червня 2019 року № 9.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податкова накладна складена за фактом отримання попередньої оплати, а тому, обсяг документів, необхідних для підтвердження зазначеної в ній інформації, повинен оцінюватися з урахуванням характеру відповідної господарської операції та події, яка зумовила виникнення податкових зобов`язань.

У зв`язку із цим, посилання контролюючого органу на ненадання документів щодо транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів та актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) не може вважатися достатнім обґрунтуванням відмови у реєстрації податкової накладної, складеної за фактом отримання авансового платежу, без встановлення необхідності таких документів для підтвердження саме цієї операції.

Відсутність документів, які оформлюються за результатами фактичного виконання робіт або передачі товарів, сама по собі не спростовує факту отримання попередньої оплати та не свідчить про відсутність передбачених податковим законодавством підстав для складення податкової накладної на дату надходження відповідних коштів.

Водночас, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, які саме відомості щодо отримання товариством авансового платежу залишилися непідтвердженими наданими документами, а також не встановлено конкретних недоліків договору чи банківської виписки, які унеможливлювали прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, наведення в оскаржуваному рішенні від 10 липня 2019 року № 1219245/42117144 загального переліку первинних документів без зазначення конкретних документів, яких не вистачало для підтвердження відповідної операції, та без оцінки документів, фактично поданих платником податку, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів також враховує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на запобігання безпідставному формуванню податкового кредиту, однак не замінює проведення податкової перевірки, під час якої контролюючий орган здійснює повну оцінку господарських операцій платника податку.

У постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності, оскільки змістовна оцінка таких операцій може бути проведена за результатами податкової перевірки. Предметом розгляду справ зазначеної категорії є правомірність зупинення реєстрації податкової накладної та прийняття рішення про відмову в її реєстрації.

З огляду на наведене, посилання апелянта на необхідність підтвердження реального характеру виконання будівельних робіт не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо виникнення податкових зобов`язань за фактом надходження авансового платежу та надання товариством документів на підтвердження цієї події.

При цьому, правомірність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної підлягає оцінці з урахуванням визначеної контролюючим органом підстави його прийняття та документів, які були подані платником податку на розгляд відповідної комісії, а не на підставі припущень щодо можливого неналежного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та врахування документів, які не подавалися на розгляд комісії контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що після зупинення реєстрації податкової накладної товариством подано пояснення та копії документів щодо відповідної господарської операції.

Крім того, у наданому Головним управлінням ДПС у м. Києві листі від 05 травня 2025 року безпосередньо наведено перелік документів, поданих товариством 08 липня 2019 року, зокрема, банківську виписку від 05 червня 2019 року, що підтверджує отримання авансового платежу.

Отже, наявні у справі відомості спростовують твердження апелянта про те, що обставини отримання попередньої оплати встановлені судом першої інстанції виключно на підставі документів, які не надавалися контролюючому органу.

Водночас, апелянтом не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що дослідження судом першої інстанції відповідних документів призвело до неправильного встановлення обставин справи або помилкового висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення.

При цьому, саме на суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Разом з тим, Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено, що надані Товариством пояснення та документи були недостатніми для підтвердження обставин отримання попередньої оплати, за фактом якої складено податкову накладну від 05 червня 2019 року № 9, або що зазначені документи були складені з порушенням вимог законодавства.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що правомірність оскаржуваного рішення від 10 липня 2019 року № 1219245/42117144 підлягає перевірці з урахуванням нормативно-правового регулювання, чинного на момент його прийняття.

На зазначену дату процедура зупинення реєстрації податкових накладних та прийняття рішень про їх реєстрацію або відмову в реєстрації регулювалася Порядком № 117.

Водночас, посилання контролюючого органу у поданих до суду поясненнях на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 та нормативно-правові акти, прийняті після виникнення спірних правовідносин, не можуть бути самостійним правовим обґрунтуванням рішення, прийнятого 10 липня 2019 року, оскільки, зазначені нормативно-правові акти не діяли на момент його прийняття.

Щодо доводів апеляційної скарги про анулювання реєстрації ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» платником податку на додану вартість з 31 серпня 2021 року та неможливість, у зв`язку із цим, реєстрації спірної податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 184.5 статті 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Водночас, зазначені положення регулюють правові наслідки анулювання реєстрації особи платником податку на додану вартість та не встановлюють ретроспективного припинення прав і обов`язків платника податку, які виникли до дати такого анулювання.

У даній справі податкова накладна від 05 червня 2019 року № 9 складена та подана на реєстрацію до анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість, на яке посилається апелянт, а рішення про відмову в її реєстрації прийнято 10 липня 2019 року.

Таким чином, обставини анулювання реєстрації товариства платником податку на додану вартість у 2021 році не можуть свідчити про правомірність рішення контролюючого органу, прийнятого у 2019 році, та не усувають допущених під час його прийняття порушень.

Крім того, предметом судового розгляду є правомірність відмови в реєстрації податкової накладної, складеної та направленої до Єдиного реєстру податкових накладних у період дії реєстрації Товариства платником податку на додану вартість, а не виникнення у товариства права на складення нових податкових накладних після анулювання такої реєстрації.

При цьому, Порядком № 1246 передбачено спеціальний механізм реєстрації податкових накладних на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, із визначенням дати реєстрації відповідно до змісту такого рішення.

Отже, сам по собі факт подальшого анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не підтверджує правомірності попередньої відмови в реєстрації податкової накладної та не є достатньою підставою для відмови в судовому захисті права, порушеного відповідним рішенням контролюючого органу.

Доводи апелянта щодо неможливості виконання рішення суду про реєстрацію податкової накладної мають оцінюватися з урахуванням передбаченого Порядком № 1246 механізму виконання судових рішень та визначеної судом дати реєстрації відповідної податкової накладної. Натомість, апелянтом не наведено належного обґрунтування того, які саме встановлені законодавством обставини унеможливлюють виконання рішення суду щодо податкової накладної, поданої на реєстрацію у 2019 році.

Щодо тверджень апелянта про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження контролюючого органу шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірну податкову накладну колегія суддів зазначає, що, відповідно до пункту 20 Порядку № 1246, реєстрація податкової накладної на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, є передбаченим законодавством механізмом поновлення порушеного права платника податку.

Відтак, за умови встановлення протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та відсутності доведених контролюючим органом обставин, які унеможливлюють її реєстрацію, зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати відповідну податкову накладну є належним способом судового захисту.

При цьому, таке зобов`язання не передбачає здійснення судом повноважень контролюючого органу щодо проведення податкового контролю, оскільки спрямоване на усунення правових наслідків протиправної відмови в реєстрації податкової накладної та поновлення права платника податку, порушеного таким рішенням.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо виникнення податкових зобов`язань за фактом отримання авансового платежу, подання товариством документів на підтвердження відповідної операції та відсутності належного обґрунтування контролюючим органом підстав для відмови в реєстрації податкової накладної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 10 липня 2019 року № 1219245/42117144.

Як наслідок, з метою ефективного поновлення порушеного права ТОВ «Будівельна компанія «Будлайф Компані» суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 05 червня 2019 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будлайф Компані» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.