Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №580/7211/25
Суддя: Бужак Наталія Петрівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/7211/25
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Бовшика Миколи Юрійовича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року, суддя Паламар П.Г., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
У С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило:
- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) податковий борг в сумі 112566,4 грн.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Бовшик Микола Юрійович подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа - підприємець 31.01.1995, РНОКПП НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом у сумі 112566,4 грн по орендній платі за землю виник згідно наступних документів:
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857365-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857364-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857362-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857361-2408-2304 у сумі 5402,25 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857363-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857355-2408-2304 у сумі 21432,83 грн.
Станом на день звернення до суду вказана заборгованість є непогашеною.
Як зазначає позивач у поданому відзиві на позовну заяву, земельна ділянка була виставлена на торги. Після проведення торгів переможець зобовязаний протягом 3 банківських днів з дня укладання договору сплатити кошти 20377,03 грн, і лише тз часу сплати такої суми торги вважаються такими, що відбулися.
Позивач свідомо не сплатила зазначеної суми, оскільки земельна ділянка їй не підійшла, а тому позивач вважає, що земельні торги не відбулися в даний договір не є дійсним.
Також позивачка зазначила, що договір не могла розірвати, так як ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було ліквідовано і хто набув право власності на земельну ділянку вона не знає. На думку позивача Городищенська міська територіальна громада свідомо не повідомила її, що вона є новим власником земельної ділянки та безпідставно нарахувала орендну плату за договором який є нечинним.
Окрім того, відповідач заперечувала факт будь-якого боргу за податковими зобов`язаннями.
З урахуванням даних доводів відповідача та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомленм
Матеріалами справи підтверджується, що податковий борг відповідача перед бюджетом становить - 112566,4 грн.
Вказана заборгованість виникла в результаті узгодження податкових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб, нарахованих платнику згідно податкових повідомлень-рішень, а саме:
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857365-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857364-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857362-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857361-2408-2304 у сумі 5402,25 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857363-2408-2304 у сумі 21432,83 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 20.09.2024 №857355-2408-2304 у сумі 21432,83 грн,
які були надіслані платнику податків поштою, та повернулись за закінченням терміну зберігання.
Зазначені ППР направлялись ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналогічну адресу свого місця проживання відповідач та її представник зазначили в поданому до суду відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.
Також, позивачем було сформовано та надіслано вищезазначену адресу відповідачки ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу від 14 січня 2025 форми "Ф" №0000446-1302-2300, проте рекомендоване відправлення повернулося на адресу контролюючого органу без вручення із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).
Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, постанови від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17 при їх системному аналізі) про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому, вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, від 21.09.2018 у справі №808/3046/16).
В свою чергу, Верховний Суд вказує, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачене у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Дотримання контролюючим органом вимог пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України характеризується сукупністю таких обставин, які мали місце на момент звернення до суду з позовом: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту несплати податкового боргу в добровільному порядку.
Щодо доводів скаржника про відсутність у неї права оренди, колегія суддів зазначає, що такі обставини могли бути оцінені судом у разі оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень, на підставі яких у відповідача виник податковий борг, проте доказів оскарження ФОП ОСОБА_1 таких податкових повідомлень-рішень матеріали справи не містять, у т.ч. і апеляційна скарга.
У витягу Інфомації з Державного реєстру в графі «актуальна інформація про об`єкт речових прав та про реєстрацію іншого речового права» зазначено: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 378420171203. Кадастровий номер 7120310100:02:001:0792, площа 210444. Дата державної реєстрації ділянки 04.04.2014, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Адреса: м. Городище, Черкаська обл., вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, строк дії: 01.10.2025; відомості про суб`єкта: територіальна громада, Орендодавець - Городищенська міська рада, Орендар - ОСОБА_1 , земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 21,0444 га.
Крім того, доказів, які б підтверджували факт відсутності у відповідачки у користуванні земельних ділянок, за які йому контролюючим органом були визначені грошові зобов`язання, відповідач в процесі розгляду справи не надала.
Разом з тим, до матеріалів справи, позивачем долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,позивачка є як власником, так і орендарем земельних ділянок з якої убачається, що відповідач є як власником, так і орендарем земельних ділянок.
Також до позовної заяви позивачем надано витяг з інтегрованої картки щодо платника податків - орендна плата з фізичних осіб - ОСОБА_1 , заборгованість становить 112566,4 грн.
Також, позивачем надано розрахунок податкової заборгованості по кожному податковому повідомленню-рішенню, де визначено граничний строк оплати 01.01.2025. суми податкового зобов`язання, сума недоїмки та визначена загальна заборгованість.
Доказів про сплату податкового боргу позивач в ході розгляду справи до суду не надала.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в межах предмета доказування у цій справі про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, враховуючи висновок про дотримання контролюючим органом пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не перевіряв законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, то колегія суддів вже вище зазначала, що дане питання не може бути предметом розгляду в даному провадженні.
Як вже зазначив суд апеляційної інстанції, в ході розгляду справи встановлено, що позивач має як на праві власності, так і в оренді земельні ділянки, проте плату за землю не вносила у зв`язку з чим утворився податковий борг, який не сплачено.
Оскільки винесені податковим органом ППР не оскаржені, сума податкового боргу відповідно до вимог ПК України є узгодженою.
Також колегія суддів враховує, що позивачем надано до матеріалів справи розрахунки заборгованості із зазначенням суми заборгованості, яка відповідачкою не спростована.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Бовшика Миколи Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Кобаль М.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua