Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №580/10890/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Янківська В.П.,

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Справа № 580/10890/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?

Головуючого судді Епель О.В.,?

суддів:? Беспалова О.О., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України

в Черкаській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі – Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії з 01.09.2025 року без урахуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження виданої Черкаським автотранспортним підприємством 17127 від 14.07.1997 №795 з урахуванням кратності оплати праці та понаднормових годин, чим самим зменшивши основний розмір пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 року на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження виданої Черкаським автотранспортним підприємством 17127 від 14.07.1997 №795 з урахуванням кратності оплати праці та понаднормових годин.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у спірному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Окрім того, суд акцентував увагу на тому, що Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань зміни підстав попередньо призначеної Позивачці пенсії та змін законодавчого регулювання у період з 01.09.2025.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити повністю, зазначаючи, що призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

При цьому, Апелянт посилається на відсутність у довідці про заробітну плату годувальника від 14.07.1997 №795 розрахунку з годинної тарифної ставки, та стверджує про безпідставність врахованої доплати за понаднормовий час. А відтак, на переконання пенсійного органу, розмір пенсії в разі втрати годувальника приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно із статтею 54 Закону № 796 та Порядком №1210.

Також Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21 та зазначає, що судом першої інстанції не дотримано приписів ст. 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025 та від 22.01.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу у якому вона просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта, а також законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивачки підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Позивачка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з отриманням пенсії у меншому розмірі, Позивачка звернулася до Відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Листом від 18.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило Позивачці, що її пенсію обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у травні 1986 року згідно зі статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210 на підставі довідок:- від 18.09.1997 №184, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період із 04.05.1986 до 17.05.1986 із зазначенням днів виїзду у населені пункти зони відчуження; про заробітну плату від 14.07.1997 №795, виданої Черкаським автотранспортним підприємством 17127 з урахуванням кратності оплати праці та понаднормових годин. Оскільки в довідці про заробітну плату годувальника від 14.07.1997 №795 відсутній розрахунок з годинної тарифної ставки, безпідставно враховано доплату за понаднормовий час (табель обліку робочого часу відсутній), розмір пенсії в разі втрати годувальника приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно із статтею 54 Закону № 796 та Порядком №1210. Із 01.09.2025 розмір пенсії Позивача в разі втрати годувальника становить 12843,08 грн, а саме: 12930,67 грн – основний розмір пенсії по втраті годувальника, обчислений згідно із статтею 54 Закону № 796, пунктом 9 Порядку № 1210 (25861,34 грн (8913,83 грн х 2,90126) х 50% (для обчислення пенсії у разі втрати годувальника) 113,88 грн – щомісячна компенсація непрацездатному члену сім`ї за втрату годувальника через пункт 5 Постанова №112; 66,43 грн – підвищення дітям війни, згідно пункту 6 Постанови №112; 267,90 грн – обмеження в індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно із положеннями статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що «скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону № 796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі Порядок № 1210).

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

У Рішенні від 07.04.2021 року № 1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону№796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 року № 4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

9. Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до висновку, що пенсія за бажанням особи, може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що ГУ ПФУ у Черкаській області вже була призначена пенсія ОСОБА_1 , зокрема і з урахуванням довідки про заробітну плату від 14.07.1997 № 795, виданої Черкаським автотранспортним підприємством 17127 з урахуванням кратності оплати праці та понаднормових годин, про що неодноразово зазначав сам Апелянт.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, Відповідач не навів жодних обґрунтувань підстав зміни попередньо призначеної Позивачці пенсії, як і не конкретизовано правових підстав для її перерахунку з 01.09.2025.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам Апелянта про відсутність у довідці про заробітну плату від 14.07.1997 № 795 розрахунку з годинної тарифної ставки, колегія суддів зазначає, що ГУ ПФУ в Черкаській області не вчинялося жодних дій, спрямованих на проведення перевірки достовірності або уточнення відомостей, зазначених у вказаній довідці. Зворотного Апелянтом не доведено.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Отже, у разі виникнення у ГУ ПФУ у Черкаській області сумніву щодо заробітної плати, одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, Відповідач був наділений правом щодо витребування додаткових доказів, втім не вжив жодних заходів щодо усунення таких сумнівів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновку ГУ ПФУ у Черкаській області про відсутність правових підстав для врахування довідки про заробітну плату, яка вже була врахована суб`єктом владних повноважень раніше. Невжиття Відповідачем заходів задля повного встановлення обставин під час вирішення питання про перерахунок пенсії є порушенням ним принципу належного урядування, який передбачає, зокрема, обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти у найбільш послідовний спосіб.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року – без змін.

10. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області – залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.О. Беспалов

О.В. Карпушова