Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №640/26358/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/26358/21 Суддя (судді) першої інстанції: Стойка В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, за відсутності норм, які змусили відповідача позбавити мешканців, в т.ч. і позивача складової частини комунальної послуги та самої неподільної власності співвласників будинку (сміттєпроводу) (п. 1);

- зобов`язати відповідача надати письмову відповідь позивачу, де зазначити рішення Київради та посилання на норми, які змусили відповідача змінити складову тарифу та позбавити мешканців, в т.ч. і позивача комунальної послуги та неподільної власності співвласників (мешканців) в будинку АДРЕСА_1 (п. 2);

- визнати незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільним майном будинку, без згоди співвласників спільного неподільного майна (п. 3);

- зобов`язати відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку (п. 4);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019 № 565, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства - балансоутримувача в місті (п. 5);

- зобов`язати відповідача розглянути на сесії Київради та прийняти рішення про законність та безпідставне позбавлення мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , відновити працездатність спільного майна мешканців будинку, шляхом відновлення права мешканців користуватися сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, зробити перерахунок надавачем послуг за ненадані послуги, повернути вкрадені кошти через систему пільг і субсидій до бюджету міста та країни (п. 6);

- зобов`язати відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_1 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше) (п. 7);

- визнати протиправним дії відповідача, який припинив право користування сміттєпроводом в багатоповерховому будинку АДРЕСА_1 , яка є власністю мешканців будинку, без проведення роз`яснювальної роботи мешканцям будинку АДРЕСА_1 щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу нашого будинку шляхом зварювання (п. 8);

- зупинити дію рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 на період розгляду справи та прийняття рішення по суті (п. 9);

- скасувати п.7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічно безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загальне будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_1 , який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п.7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом (п. 10);

- стягнути з відповідача Київська міська рада на користь позивача ОСОБА_2 , ІНН НОМЕР_1 , 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди (п. 11).

В обгрунтування позовних вимог зазначено про те, що при відключенні будинку його, як споживача, від комунальної послуги 23.05.2020, шляхом заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, не було дотримано вимог законодавства.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавство України зобов`язує відповідача оформити акт-передачи новому балансоутримувачу, з яким передати проектну та іншу документацію, а балансоутримувач при її втраті повинен відновити документацію за власний кошт.

Враховуючи, що при відключенні будинку і позивача як споживача від комунальної послуги 23.05.2020, шляхом заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, не було дотримано вимог законодавства, тому позовні вимоги про визнання незаконним відключення сміттєпроводу ґрунтується на Законі і підлягають задоволенню.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , та головою ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку.

У рішенні Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, зазначено, що Протоколом Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року № 2 «Про стан забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення України та заходів стосовно стабілізації епідемічної ситуації, спричиненої коронавірусом COVID-19» визначено, що враховуючи значне поширення у світі випадків захворювання на COVID-19 і високий рівень транскордонної міграції населення України та іноземних громадян, вважати ситуацію із загрозою поширення на території України гострої респіраторної хвороби, спричинене коронавірусом 2019-nCoV, медико-біологічною надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня.

Зазначеним протоколом схвалено представлений МОЗ алгоритм запровадження протиепідемічних заходів для запобігання поширенню COVID-19 в Україні та Комунікаційний план щодо визначення алгоритмів дій у разі виникнення захворювання на COVID-19.

Відповідно п.1 зазначеного Рішення, Комісія вирішила відповідно до Класифікатору надзвичайних ситуацій затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту Україні від 11.10.2010 №457, визнати ситуацію, що виникла на території міста Києва, як надзвичайну, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» регіонального рівня (відповідно до пунктів 4 та 9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368).

Згідно спірного п. 7 зазначеного Рішення, ухвалено Департаменту житлово комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс»:

7.1. провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів і завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.2. провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.3. рекомендувати керівникам ОСББ, ЖБК та будинків іншої форми власності провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання;

7.4. забезпечити своєчасне та якісне надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

У подальшому, 23.05.2020 балансоутримувач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварили на 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 в м Києві передбачений за проектом сміттєпровід.

Згідно п. 5 змісту листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в особі ЖЕД 404 № 113 від 02.04.2015, наданому у відповідь на звернення позивача, повідомлено, що система протипожежної автоматики в будинку знаходиться у задовільному технічному стані, технічне обслуговування системи проводиться спеціалізованою організацією, планується відновлення системи димовидадення на 2015 рік.

Також у відповідності до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» № 103/45-2200 від 16.06.2020, повідомлено, що на виконання п.5.2, п.5.3 протоколу №3 від 19.03.2020 засідання комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в будинку АДРЕСА_1, 23.05.2020 були проведені роботи по заварюванню сміттєпроводу. Проведення перерахунку споживачам у разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконується згідно до вимог «Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970. Перерахунок за надану не в повному обсязі послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по складовій вартості «Прибирання прибудинкової території» за непрацюючий сміттєпровід по будинку АДРЕСА_1 проводиться. Так за квітень 2020 проведено перерахунок в сумі 470,88 грн. з ПДВ, за травень 2020 року в сумі 468,94грн. з ПДВ, що відображено в рахунках - повідомленнях.

Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 08.09.2021 року № 103/45-4024 позивачу надіслано рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №13.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог положень статті 4 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон №2801-XII) основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами.

Згідно приписів статті 5 Закону №2801-XII охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави.

Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У відповідності до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XII (далі - Закон № 4004-XII) Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III (далі - Закон № 1645-III) карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2020 року 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, установлено режим підвищеної готовності єдиної державної системи цивільного захисту для запобігання виникненню надзвичайної ситуації державного рівня внаслідок можливого поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Затверджено Національний план протиепідемічних заходів щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020 рік.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, та введено ряд обмежувальних заходів (з урахуванням змін).

Указом Президента України від 13 березня 2020 року 87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України 338-р від 25 березня 2020 року, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 11 травня 2020 року (з урахуванням змін, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 22.04.2020).

Вказані норми свідчать про необхідність введення карантинних обмежень, що були зумовлені розповсюдженням короновірусної хвороби (COVID -19).

Згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За пунктом «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню (п.1).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб: забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків; вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом тощо.

У силу вимог статті 32 Закону № 1645-III обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

З вищенаведених норм вбачається надання місцевим органам виконавчої влади і органів місцевого самоврядування можливості запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов експлуатації об`єктів з метою впровадження протиепідемічних заходів.

Так, постановою Кабінету Міністрів від 17.06.2015 №409 затверджено Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (надалі - Типове положення), відповідно до пункту 1 Типового положення, Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - комісія) є постійно діючим органом, який утворюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (далі - регіональна комісія), райдержадміністрацією, виконавчим органом міської ради, районною у місті та селищною радою (далі - місцева комісія) для координації діяльності райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, цим Положенням, а місцева комісія також рішеннями регіональної комісії (пункт 2 Типового положення).

Згідно пункту 4 Типового положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань 1) у режимі повсякденної діяльності здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм, здійснення заходів у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки; 2) у режимі підвищеної готовності: здійснює заходи щодо активізації роботи з проведення спостереження та контролю за станом навколишнього природного середовища, перебігом епідемій і спалахами інфекційних захворювань, масовими харчовими отруєннями населення, обстановкою на потенційно небезпечних об`єктах і прилеглих до них територіях, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів; організовує розроблення плану комплексних заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення сталого функціонування господарських об`єктів; забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації регіонального і місцевого рівня; 3) у режимі надзвичайної ситуації: забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію органів управління, сил та засобів територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, а також громадських організацій щодо надання допомоги населенню, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації; організовує роботу з локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня; залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування з використанням наявних матеріально-технічних, продовольчих та інших ресурсів і запасів; вживає заходів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах; забезпечує здійснення заходів щодо соціального захисту населення, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації; встановлює межі зони, на якій виникла надзвичайна ситуація, та організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб`єктам господарювання і населенню внаслідок виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня; організовує здійснення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об`єктах і прилеглих до них територіях; приймає рішення щодо попередньої класифікації надзвичайної ситуації за видом, класифікаційними ознаками та рівнем, забезпечує своєчасне подання до ДСНС зазначених матеріалів.

За пунктами 9 та 10 Типового положення Комісія проводить засідання в разі потреби, але не менше одного разу на три місяці згідно з планом роботи комісії, який затверджується її головою. У разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації, яка потребує вжиття невідкладних заходів, засідання комісії проводиться невідкладно.

Рішення комісії приймаються колегіально більш як двома третинами складу комісії. Член комісії, який не підтримує пропозиції та рекомендації, прийняті комісією, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання.

Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем комісії.

Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.05.2017 №519 (зі змінами) затверджено Положення про Постійну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Положення про Постійну комісію, у відповідній редакції).

Вказане положення про Постійну комісію узгоджується із постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №409.

Як свідчать матеріали справи, у рішенні Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, зазначено, що Протоколом Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року № 2 «Про стан забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення України та заходів стосовно стабілізації епідемічної ситуації, спричиненої коронавірусом COVID-19» визначено, що враховуючи значне поширення у світі випадків захворювання на COVID-19 і високий рівень транскордонної міграції населення України та іноземних громадян, вважати ситуацію із загрозою поширення на території України гострої респіраторної хвороби, спричинене коронавірусом 2019-nCoV, медико-біологічною надзвичайною ситуацією природного характеру державного рівня.

Зазначеним протоколом схвалено представлений МОЗ алгоритм запровадження протиепідемічних заходів для запобігання поширенню COVID-19 в Україні та Комунікаційний план щодо визначення алгоритмів дій у разі виникнення захворювання на COVID-19.

Відповідно п.1 зазначеного Рішення, Комісія вирішила відповідно до Класифікатору надзвичайних ситуацій затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту Україні від 11.10.2010 №457, визнати ситуацію, що виникла на території міста Києва, як надзвичайну, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» регіонального рівня (відповідно до пунктів 4 та 9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368).

Згідно з п. 7 вказаного Рішення ухвалено Департаменту житлово комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, районним в місті Києві державним адміністраціям, комунальному підприємству «Київкомунсервіс»: провести роз`яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів і завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; рекомендувати керівникам ОСББ, ЖБК та будинків іншої форми власності провести заходи по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом зварювання; забезпечити своєчасне та якісне надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

У свою чергу, пунктом 7 частини другої ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що підприємства, які надають житлово-комунальні послуги споживачу зобов`язані утримувати в належному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на усунення виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211» від 02 квітня 2020 року № 255, зобов`язав обласні та Київську міську державні адміністрації організувати проведення дезінфекційних заходів у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах.

Згідно з пунктом 2 частини третьої Обмежувальних заходів для населення у зв`язку з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 березня 2020 року № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб», було заборонено користуватися сміттєпроводами у житлових будинках через закриття клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводів житлових будинків шляхом заварювання.

У відповідності до статті 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби та установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів.

Як наслідок, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404, заварили на 18-ти поверхах багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 в м Києві передбачений за проектом сміттєпровід.

Вказані обставини свідчать про те, що що зварювання сміттєпроводу у багатоповерховому будинку за адресою АДРЕСА_1 в м Києві відбулося з метою реалізації протиепідемічних заходів на тлі впровадженого карантину.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним факту заварювання та заборони користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, як неподільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, за відсутності норм, які змусили відповідача позбавити мешканців, в т.ч. і позивача складової частини комунальної послуги та самої неподільної власності співвласників будинку (сміттєпроводу).

У свою чергу, також безпідставними є позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, який припинив право користування сміттєпроводом в багатоповерховому будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, яка є власністю мешканців будинку, без проведення роз`яснювальної роботи мешканцям будинку №16/1 щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу будинку шляхом зварювання, враховуючи, що обов`язок проведення роз`яснювальної роботи з мешканцями зазначеного будинку закріплено підпункті 7.1 пункту 7 Рішення № 13.

До того ж, розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2020 року 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та ін. є доведеними до населення шляхом у тому числі опублікування на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

При цьому, перелік Обмежувальних заходів для населення у зв`язку з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 березня 2020 року № 2 «Про заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 20713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідемічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» також опубліковано в режимі вільного доступу в мережі Інтернет.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивача на отримання роз`яснення щодо необхідності та доцільності проведення заходів по закриттю клапанів завантажувальних пристроїв сміттєпроводу шляхом зварювання порушені не були,так як такі заходи є логічно необхідними і законодавчо обґрунтованими на підставі вимог чинного законодавства, що регулювали карантин та впровадження протиепідемічних заходів на час його дії.

Слід звернути увагу на те, що право позивача як співвласника багатоквартирного будинку та голови ініціативної групи з контролю за наданням комунальних та інших послуг в будинку на прийняття рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку про встановлення обмежень або скасування обмежень, які стосуються експлуатації сміттєпроводу в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві в межах даного спору не є реалізованим, що вказує про безпідставність задоволення позовних вимог про визнання незаконним факт заварювання та заборону користування сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, як неподільним майном будинку, без згоди співвласників спільного неподільного майна; зобов`язання відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1, в м. Києві, та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку та скасування п.7 рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічно безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13, в частині дії на загальне будинкове неподільне майно співвласників будинку АДРЕСА_1, м. Києва, який застосовано до власності співвласників та споживачів комунальних послуг без повідомлення мешканцям про п.7 протоколу №13 та без згоди мешканців будинку про їх позбавлення складової комунальної послуги та їх неподільної власності співвласників, шляхом заварювання та заборону користування загально будинковим сміттєпроводом.

Враховуючи, що позовні вимоги про зупинення дії рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформленого протоколом №13 на період розгляду справи та прийняття рішення по суті є фактично засобом забезпечення позову, визначеним п. 1 частини першої ст. 151 КАС України, тому також є безпідставними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача вжити заходи для відновлення працездатності спільного неподільного майна, шляхом відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1, в м. Києві, та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку, є також безпідставними, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про відновлення права мешканців користуватися своїм сміттєпроводом в будинку АДРЕСА_1 , та розварювання (відкриття та відновлення роботи) сміттєпроводу в будинку з огляду на скасування відповідних карантинних заходів.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_1 , як необхідну складову при формуванні тарифу, та для відновлення обладнання пожежогасіння та димовидалення, а також як обов`язок ознайомлення мешканців (в т.ч. позивача), з всією документацією на будинок для подальшої підготовки документів по будинку на розгляд загальних зборів співвласників для можливого прийняття рішення по переходу мешканцями будинку на самоуправління (ОСББ , інше), слід вказати наступне.

Відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

Так, у відповідності до п. п. 2, 3, 4 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15.

У той же час, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних письмових доказів того, що позивач взагалі звертався до відповідача з вимогою надати проектну будівну та землевпорядну документацію (копію) на будинок АДРЕСА_1 , а також відсутні докази щодо підтвердження факту втрати проектної будівної та землевпорядної документації, вказане свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відновлення системи пожежогасіння та димовидалення в будинку АДРЕСА_1 , за обслуговування якої виставляється плата мешканцям щомісяця, яка не працює, а виконання припису ДСНС від 17.12.2019р. № 565, щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки відповідач не контролює та не виконує, як власник майна та підприємства - балансоутримувача в місті, колегія суддів зауважує таке.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до п. 5 змісту Листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва в особі ЖЕД 404 № 113 від 02.04.2015 року, наданому у відповідь на звернення позивача, система протипожежної автоматики в будинку знаходиться у задовільному технічному стані, технічне обслуговування системи проводиться спеціалізованою організацією, планується відновлення системи димовидадення на 2015 рік.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних інших доказів того, що система пожежогасіння та димовидалення є непрацюючою.

Доводи скаржника про необхідність врахування припису ДСНС від 17.12.2019 №565, який відповідач не виконує, колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що контроль за виконанням припису є дискреційним повноваженням посадової особи ДСНС, що прямо передбачено частиною першою ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

При цьому, зазначений припис не вказує на те, що система пожежогасіння та димовидалення полагоджена не була, що вказує про безпідставність таких позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати письмову відповідь позивачу, де зазначити рішення Київради та посилання на норми, які змусили відповідача змінити складову тарифу та позбавити мешканців, в т.ч. і позивача комунальної послуги та неподільної власності співвласників (мешканців) в будинку АДРЕСА_1 , колегія суддів зауважує наступне.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» № 103/45-2200 від 16.06.2020, позивача повідомлено у тому числі, що проведення перерахунку споживачам у разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виконується згідно до вимог «Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970.

Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» від 08.09.2021 року №м 103/45-4024 позивачу надано рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №13.

Відтак, позивачем було отримано інформацію щодо норм, на підставі яких відбулась зміна тарифу (Порядок проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій перерви у їх наданні, не наданні або наданні не в повному обсязі» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 року №970) та Рішення Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 березня 2020 року, оформлене протоколом №1, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог у цій частині.

Як наслідок, позовні вимоги про стягнення з Київської міської ради на користь позивача ОСОБА_2 , 500 000 гривень у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають як похідні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова