Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №320/17081/25
Суддя: Епель Оксана Володимирівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Парненко В.С., Суддя-доповідач: Епель О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Справа № 320/17081/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Кузьменка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
у Київській області
про визнання протиправною бездіяльності,
зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягає: у неприйнятті рішення та не здійснення юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивача по скасуванню неконституційного обмеження максимальним розміром моєї пенсії; у злочинному, обманному "розмірі призначеної пенсії, розмірі нарахованої пенсії, розмірі фактично виплаченої пенсії - з довідки ПФУ про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії", а також довідки АТ "Ощадбанку" про пенсію, яка дійсно поступила в банк на рахунок для виплати пенсії; незаконному, зменшеному нарахуванні пенсії неодержані десятикратного обсягу пенсії інваліда Чорнобиля, інваліда війни, порівняно з установленими для осіб, які втратами працездатність;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати з 01.10.2015 р. пенсію, згідно з постановою Ірпінського міського суду від 11.12.2015 р., Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 р., довідки №6934 від 06.05.2015 р., виданої Ірпінським міським відділом ГУ МВС України в Київській області, а також рішенням Ірпінського міського суду від 15.02.2018 р. і рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити борг, який склався за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2024 р. в сумі 516741,36 грн;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою і отриманою пенсією за період з 20.03.2024 р. по день початку приведення її виплати без обмеження максимальним розміром.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 08.01.2025 №728-38432/Б-02/8-1000/25, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р(II)/2024 від 20.03.2024.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати з 01.10.2015 р. пенсію, згідно з постановою Ірпінського міського суду від 11.12.2015 р., Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 р., довідки №6934 від 06.05.2015 р., виданої Ірпінським міським відділом ГУ МВС України в Київській області, а також рішенням Ірпінського міського суду від 15.02.2018 р. і рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 р, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити борг, який склався за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2024 р. в сумі 516741,36 грн, суд зазначив що вказані судові рішення були виконані пенсійним органом
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позов залишити без розгляду, стверджуючи про правомірність обмеження пенсії Позивача максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Також Апелянт звертає увагу на те, що до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення Конституційного Суду України виплату раніше призначених пенсій по інвалідності, обчислених у розмірах відшкодування фактичних збитків, необхідно продовжувати у визначених до виплати розмірах.
Окрім того, ГУ ПФУ у Київській області посилається на приписи абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 та стверджує, що вказані положення не визнавалися неконституційними та є чинними на теперішній час, а тому підлягають застосуванню.
З цих та інших підстав, на думку Апелянта, оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від Позивача не надходила.
5. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
6. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
7. 20.10.2025 від Позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області та на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі № 320/17081/25 від 11.04.2025 у яких він просить зокрема:
- пункти 1 і 2 прохальної частини апеляційної скарги ГУ ПФУ у Київській області залишити без розгляду;
- адміністративний позов до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
- зобов?язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити Позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2024 року згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі 320/17081/25 від 08.04.2025 року без обмеження і надалі постійно максимальним розміром, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-P (II) 2024 від 20.03.2024 року. Пенсію встановити в сумі 67010,82 грн щомісячно, згідно з нарахуванням по формулі (ст. 3-4 адміністративного позову), а також згідно експертно-правовому висновку (додаток до позову №21);
- зобов?язати ГУ ПФУ в Київській області виплатити Позивачу гроші за період з 2015 по 2023 роки в сумі 393448,10 грн, яка склалась за даний період, коли ГУ ПФУ в Київській області обманювали Позивача;
- стягнути з ГУ ПФУ у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5000 грн які складаються з витрат на правничу допомогу, оскільки ГУ ПФУ у Київській області самі не хотіли перераховувати Позивачу пенсію;
- здійснити розгляд справи за участі Позивача.
Обґрунтовуючи заперечення, Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок пенсії є законною. Водночас, на переконання ОСОБА_1 , суд не звернув увагу на інші підстави позову, зокрема щодо невиплати ГУ ПФУ у Київській області заборгованості за рішеннями судів, зменшення розміру пенсії, неврахування пенсійним органом довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) від 18.04.2016 № 6282/109/1007/01-2016.
Також Позивач посилається на експертно-правовий висновок, доданий до позовної заяви, а також подання ним до Ірпінського міського суду Київської області заяви про встановлення судового контролю а також нового позову до Київського окружного адміністративного суду про виплату незаконно зменшеного розміру пенсії.
8. 08.04.2026 від Позивача надійшло звернення, у якому він просить додати до матеріалів справи копію заяви судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., як доповнення до зазначеного вище заперечення.
9. 10.06.2026 від Позивача надійшло звернення, яким він просить додати до матеріалів справи копію другого звернення на ім`я голови Київського окружного адміністративного суду Басая О.В., а також судді Парненко В.С.
Також Позивач просив за можливості здійснити розгляд цієї справи за участі двох сторін.
10. Після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2026 цю призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. У задоволенні клопотання Позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
11. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
12. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
13. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області з заявою про здійснення перерахунку його пенсії.
Листом з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.01.2025 №728-38432/Б-02/8-1000/24 було зазначено, що пенсію розраховано згідно чинного законодавства та становить 23610,00 грн.
Так, з 01.03.2024 проведено перерахунок пенсії з урахуванням проіндексованого середньомісячного заробітку відповідно до Постанови №185 - 36846,03 грн (7994,47 грн х 4,60894) та у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 становить 27183,90 грн, а саме: 29476,82 грн - основний розмір пенсії; 944,40 грн - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (2361,00 грн х 40%); 379,60 грн - щомісячна додаткова пенсія особам з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС; 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни II групи; 2993,57 грн - обмеження індексації з 01.03.2023; 673,35 грн обмеження індексації з 01.03.2024. Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 з обмеженням становить 23610,00 грн.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
14. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон - № 1282-XII), постановою Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою КМУ від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов`язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону № 2136-VIII.
Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, за змістом частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII) встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В подальшому, статтю 67 Закону №796 доповнено ч.3 згідно із Законом №231-V від 05.10.2006; в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016.
Стаття 67 в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.
Частиною 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) (зі змінами, внесеними згідно із законом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 №911-VIII.
Підпунктами 1, 2 «Прикінцевих і перехідних положень» Закону №3668-VI визначено (набрав чинності з 01.10.2011) що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У п.2 «Прикінцевих положень» Закону №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп зазначено, що ст.58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.
За положеннями статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України", «Про Національний банк України", «Про Кабінет Міністрів України", «Про дипломатичну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", «Про судову експертизу", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
15. Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави стверджувати, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.
Водночас, вказаним Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України у рішенні від 20 березня 2024 року № 2-р(II)/2024 дозволяє стверджувати, що обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України у їхньому взаємозв`язку.
Разом з тим, за приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вказане повною мірою узгоджується також і з положеннями статті 58 Закону № 3354-IX, відповідно до яких пряма дія нормативно-правового акту у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності.
Норми нормативно-правового акту поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом.
Визнана Конституційним Судом України неконституційною норма закону втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення або пізніше (про що зазначається у рішенні Конституційного Суду України), зберігаючи при цьому свою дію до 24 години дня набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України, а «нова» норма» (яка змінює законодавче врегулювання за наслідками відповідного рішення КСУ) розпочинає діяти з 0 годин наступного дня, що повною мірою узгоджується з порядком оприлюднення рішень КСУ, який передбаченим Регламентом.
За наведеного, рішення Конституційного Суду України мають лише пряму (перспективну) дію в часі (змінюючи замість законодавця закон (законодавче регулювання)) і поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності, гарантуючи, при цьому, конституційний принцип розподілу державної влади, а також стабільність суспільно-управлінських відносин в Україні. При цьому визначені темпоральні межі чинності положень нормативно-правового акта, що визнаний неконституційним, забезпечує неможливість настання непередбачуваних наслідків, зокрема, для правової та бюджетної системи, а також суб`єкта (позивач або відповідач), на користь якого винесено судове рішення.
Отже правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.
Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23.
За наведеного, у період до 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем.
Водночас, враховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, саме з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію Позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у Відповідача відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.03.2024 по 20.03.2024, а тому позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими з урахуванням зміни дати, з якої така пенсія підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.
Аналізуючи доводи Позивача про наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог в іншій частині (в частині відмови), колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).
Втім, ОСОБА_1 не подавав апеляційну скаргу з вимогою скасувати/змінити на рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконання суб`єктом владних повноваження рішення суду, зокрема щодо перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітку плату від 18.04.2016 № 6282/109/1007/01-2016 та невиплати заборгованості є підставою для звернення до суду, який ухвалив таке рішення, із заявою про встановлення судового контролю (ст. 381-1 - 382-3 КАС України) або із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України), а не з новим позовом про зобов`язання Відповідача виконати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 367/7062/15-а, від 15.02.2018 у справі № 367/260/17-а (перерахувати пенсію з урахуванням довідки від 18.04.2016 № 6282/109/1007/01-2016 та виплатити заборгованість).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог.
Щодо вимоги ОСОБА_1 , викладеної у запереченні: «зобов?язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити Позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2024 року згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 по справі 320/17081/25 від 08.04.2025 року без обмеження і надалі постійно максимальним розміром, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-P (II) 2024 від 20.03.2024 року. Пенсію встановити в сумі 67010,82 грн щомісячно, згідно з нарахуванням по формулі (ст. 3-4 адміністративного позову), а також згідно експертно-правовому висновку (додаток до позову №21)», колегія суддів зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки така вимога не була заявлена у позовній заяві, а окрім того, спрямована на майбутнє.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - скасуванню в частині.
16. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У запереченні на апеляційну скаргу та рішення суду Позивач просив стягнути з ГУ ПФУ у Київській області на його користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що витрати Позивача пов`язані з підготовкою правової позиції до розгляду у суді першої інстанції. Окрім того, до позову ОСОБА_1 долучив відповідні докази, а саме: копії договору № 08102418 про надання правничих послуг від 08.10.2024, замовлення № 1 від 08.10.2024 до цього договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 24.10.2024 до договору № 08102418.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання Позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Втім, Відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також не вказав жодних аргументів про зменшення розміру витрат у поданому відзиві.
Отже, судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 за період 01.03.2024 по 20.03.2024 включно - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень нуль копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: В.В. Кузьменко
Є.І. Мєзєнцев
Оригінал: reyestr.court.gov.ua