Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №620/5514/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5514/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.10.2017 по 28.02.2018 включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вказану індексацію, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 20.10.2017 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 20.10.2017 по 28.02.2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у виплаті позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця,– січня 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням базового місяця, – січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити відповідні дії.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця, – січня 2008 року, ураховуючи раніше виплачені суми. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишено без змін.

07 березня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування якої зазначає, що після набрання судовим рішенням законної сили у даній справі, виплата належних позивачу сум відповідачем не проводиться, тобто судове рішення залишається невиконаним.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_2 від 07.03.2026 задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 протягом 60 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 25.08.2025 та постанови від 03.02.2026 у справі № 620/5514/25 в частині виплати нарахованих сум.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 620/5514/25 у повному обсязі.

Зазначена апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскільки судом не в повній мірі встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду, упущено відсутність виконання рішення суду відповідачем в частині здійснення нарахування на виконання рішення.

На думку апелянта, судом першої інстанції лише частково задоволено заяву, фактично відмовлено у встановленні контролю за виконанням рішення суду, зокрема в частині нарахування на виконання рішення суду по даній справі.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця,– січня 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням базового місяця, – січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити відповідні дії.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця, – січня 2008 року, ураховуючи раніше виплачені суми. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишено без змін.

07 березня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати суду в місячний строк з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 року по справі № 620/5514/25.

Задовольняючи вказану заяву та встановлюючи строк для подачі звіту, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судове рішення у справі № 620/5514/25 в частині виплати нарахованої індексації є невиконаним, тому наявні підстави для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 протягом 60 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 25.08.2025 та постанови від 03.02.2026 у справі № 620/5514/25 в частині виплати нарахованих сум.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У силу вимог статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, пов`язані з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця,– січня 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням базового місяця, – січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити відповідні дії.

Ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця, – січня 2008 року, ураховуючи раніше виплачені суми. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишено без змін.

У свою чергу, відповідач з дня набрання вказаного законної сили, зобов`язаний був виконати вказане рішення суду.

При цьому, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 620/5514/25 відповідач Командування військової частини НОМЕР_1 вживає всіх необхідних заходів для забезпечення виконання рішень судів у найкоротші терміни.

Втім, враховуючи, що матеріали справи не містять докази виконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 620/5514/25 в частині виплати нарахованих сум, тому заява позивача є обгрунтованою лише в цій частині.

У свою чергу, відповідач посилається на відсутність належного фінансування як на підставу неможливості проведення виплат, однак вказані причини не є поважними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 протягом 60 днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 25.08.2025 та постанови від 03.02.2026 у справі № 620/5514/25 в частині виплати нарахованих сум.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова