Суд: Турійський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №169/1030/26
Суддя: Тітівалов Р. К.
Справа № 169/1030/26
Провадження № 3/169/720/26
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року селище Турійськ
Суддя Турійського районного суду Волинської області Тітівалов Р. К., розглянувши матеріали, які надійшли від Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
До Турійського районного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, не створила необхідних умов для життя, навчання та розвитку, не контролювала проведення дозвілля сина, в результаті чого ОСОБА_2 07 жовтня 2026 року самовільно залишив місце проживання та не ночував вдома до 13 жовтня 2026 року, вів бродячий спосіб життя. Також неповнолітній у період з 01 вересня по 13 жовтня 2026 року не відвідував навчальний заклад ПТУ № 22 селища Луків та пропустив без поважних причин 31 навчальний день. Такими діями і бездіяльністю ОСОБА_1 порушила вимоги статей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства».
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою (а. с. 14), про причини неявки суд не повідомляла, клопотань не подавала.
Враховуючи, що відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 184 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, ОСОБА_1 обізнана про наявність щодо неї судового провадження, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, однак до суду не з`явилася, то за таких обставин суддя вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності останньої.
За змістом положень статей 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності і з`ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна в цьому особа, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце тоді, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, умов проживання, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення до протоколу додано рапорт по факту зникнення неповнолітнього ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 .
З матеріалів справи видно, що незабезпечення ОСОБА_1 необхідних умов життя та розвитку сина полягало в тому, що останній залишив місце проживання і не повідомив про своє місце знаходження нікого з рідних.
Підставою для порушення органом внутрішніх справ адміністративного провадження за частиною першою статті 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 стало її ж повідомлення 13 жовтня 2026 року на лінію 102 про відсутність неповнолітнього сина.
Аналіз диспозиції частини першої статті 184 КУпАП та викладених обставин справи в їх сукупності дає підстави для висновку, що зникнення сина з місця проживання та звернення матері дитини до уповноваженого правоохоронного органу за допомогою у пошуках дитини не може бути доказом її умисного ухилення від належного виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та розвитку сина та не може достовірно й беззаперечно свідчити про свідоме й умисне нехтування нею своїми обов`язками.
З огляду на вказане, зазначені обставини слід виключити з пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітнього сина, її вина підтверджується характеристикою навчального закладу ПТУ №22 селища Луків, де вказано, що з початку І семестру 2026-2027 навчального року, станом на 13 жовтня 2026 року неповнолітній ОСОБА_2 пропустив 31 навчальний день без поважних причин.
Аналіз наведених обставин та матеріалів справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання неповнолітнього сина, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.
Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, немає.
З огляду на вказане та враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за місцем проживання характеризується посередньо, вперше притягується до адміністративної відповідальності, а також, виходячи із визначеної законом мети адміністративного стягнення суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_1 можливо застосувати адміністративне стягнення у виді попередження.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, то відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» з неї судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua