Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №340/2795/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №340/2795/26

Суддя: Коршун А.О.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/2795/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.07.2026р. у справі № 340/2795/26

за позовом:ОСОБА_1

до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026р. ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області (далі – ГУ ПФУ в Чернігівський області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за якою судом першої інстанції 06.05.2026р. відкрито провадження у справі №340/2795/26 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши при цьому до страхового стажу певні періоди її роботи, а тому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівський області №110130014831 від 20.02.2026р. про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівський області зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та період роботи з 01.07.2000 по 12.04.2001 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з 12.02.2026р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.07.2026р. у справі №340/2795/26 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівський області №110130014831 від 20.02.2026р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язано ГУ ПФУ в Чернігівський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026р. про призначення їй пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.02.1986 по 01.03.1991 та з 01.07.2000 по 12.04.2001; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач – ГУ ПФУ в Чернігівський області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження у справі №340/2795/26 і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.10.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач – ГУ ПФУ в Чернігівський області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 24.07.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 12.02.2026р. ОСОБА_1 , позивач у справі, завернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за правилами екстериторіальності була передано для розгляду до ГУ ПФУ в Чернігівський області, яким за результатами розгляду 20.02.2026р. прийнято рішення №110130014831 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення /а.с. 15/ вбачається, що страховий стаж позивача становить 19 років 4 місяці 2дні, при цьому, до страхового стажу не зараховано період з 04.02.1986р. по 01.03.1991р., оскільки відсутній запис про звільнення, та період з 01.07.2000р. по 12.04.2001р., оскільки відсутні дані про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відповідно до трудової книжки період роботи з 07.01.1998 по 12.04.2001).

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з позовом за захистом свого порушеного права.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV).

Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно із ст. 62 Закону № 1058-IV, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637), яким також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2018р. у справі №687/975/17.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні та веденні трудової книжки та довідок, допущені посадовою особою роботодавців, і такі недоліки не можуть позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.

В свою чергу, обов`язок належного з`ясування й оцінки документів поданих для призначення пенсії лежить на органі Пенсійного фонду, який в свою чергу, у разі сумнівів щодо зарахування/незарахування певного страхового стажу відповідно до положень ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що ГУ ПФУ в Чернігівській області безпідставно відмовило позивачу у зарахуванні певних періодів роботи до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, а тому винесене ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення від 20.02.2026р. №110130014831 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З метою захисту та відновлення порушеного права позивача суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026р. з урахуванням відомостей, що містяться у трудових книжках позивача.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.07.2026р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.07.2026р. у справі №340/2795/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано – 21.10.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua