Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №160/28166/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/28166/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 (суддя суду першої інстанції Юрков Е.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 в адміністративній справі № 160/28166/25 відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – Райзман Олександра Яковича про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить ухвалу скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що якщо ненарахування та / або невиплата органом ПФУ в надлежачих порядку і розмірі будь-якої з десятків складових пенсійних виплат є, на думку суду, підставою для нового судового розгляду, то така позиція адміністративного суду виключає можливість повного відновлення порушеного права, в принципі. За таких обставин суд відмовляється від виконання завдання щодо захисту порушеного права фізичної особи. Як наслідок, число звернень останнього до суду може бути необмеженим. За наведеними підставами, протиправні дії відповіді при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення у справі не можуть бути розцінені як дії, які здійснені в рамках (після) даного судового розгляду і як такі, що підлягають дозволити в новому судовому розгляді. Інакше суд здійснює дисциплінарний проступок: повністю ухиляється від виконання обов`язку щодо захисту порушеного права фізичної особи, тобто перешкоджає доступу позивача до суду.

Позивач зазначає, що "З протоколу" про перерахунок пенсії "від 19.03.2026 року, 11:26, версія 1.6.78.1 у пенсійній справі позивача на веб-порталі ПФУ, який здійснюється Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, зазначається, що пенсію позивачу відновлено з грубими порушеннями норм Закону №1058-IV"), а саме:

в порушення статей 27,28,29,40,42 Закону № 1058-IV залишено незаконні особливості обчислення пенсії :" не підлягає МП (перерахункам), призначена за рішенням суду у твердому розмірі";

і в порушення ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV не проведені на загальних підставах поточні (масові) перерахунки/індексація пенсії: так, наприклад, середньомісячний заробіток 6842.21 обчислено з показника середньої заробітної плати на 01.10.2017 року 3764.40 грн, разом застосування показника на 01.03.2025 року - 8913.83 грн; статус позивача у пенсійній справі протиправно визначено як працюючу особу, хоча позивач не працює з 05.04.1994 року (запис № 9 у трудовій книжці);

в порушення ст. 29 Закону № 1058-IV не нарахована обов`язкова надбавка до пенсії в розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію; не нараховано підвищення до пенсії, як дитині війни;

не нарахована компенсаційна виплата до пенсії після досягнення віку 80 років, згідно ПКМУ №209 від 25.02.2025;

в порушення ст.46 Закону №1058-IV не нарахована і не виплачена компенсація втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.2025 року.

Позивач вказує, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 року у спірній справі зазначено, що незгода позивача з рішеннями, діями або бездіяльністю відповіді, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповіддю на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.

На думку позивача, суд першої інстанції такий висновок апеляційного суду у справі проігнорував, необґрунтовано залишив заяву позивача без задоволення, з посиланням на те, що негода позивача з нарахуванням та виплатою пенсії на виконання рішення суду свідчити про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом у межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.

Таким чином, позивач вважає, що висновок суду про те, що звіт відповідача містить відомості про виконання спірного судового рішення, а незгоду позивача з обчисленням відповідачем розміром пенсії свідчить про виникнення нового спору між сторонами, який підлягає вирішенню в самостійному судовому порядку шляхом подачі окремого адміністративного позову, зроблений при неврахуванні висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, висновків Апеляційного суду у справі, неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, що призвело в невірному вирішенню справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28166/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 №1049 про відмову в поновленні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи 01.06.2025 року у зв`язку з неотриманням пенсії з 01.11.2024 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2024 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок зазначений в заяві від 19.09.2025 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 160/28166/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року в адміністративній справі № 160/28166/25 змінено, виклавши резолютивну частину в такій редакції.

Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.09.2025 № 1049.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером в заяві від 19.09.2025 банківський рахунок, починаючи з 01.06.2025, тобто з дати її припинення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 30.09.2016 по 30.10.2024 залишено без розгляду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 24.04.2026 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 року в адміністративній справі № 160/28166/25.

10 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – Райзман Олександра Яковича надійшла заява про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі №160/28166/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Заяву обґрунтовано тим, що, на думку представника позивача, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області неналежно виконало судове рішення у справі №160/28166/25. Посилаючись на протокол перерахунку від 19.03.2026, зазначає, що пенсію поновлено без належної індексації, із застосуванням застарілого показника середньої заробітної плати та неправомірним визначенням її як працюючої особи. Також стверджує, що безпідставно встановлено обмеження щодо подальших перерахунків, не нараховано підвищення на 25% за більш пізній вихід на пенсію, підвищення як дитині війни, вікову компенсаційну виплату та компенсацію втрати частини доходів. Вважає, що зазначені порушення мають розглядатися в порядку статті 383 КАС України, оскільки виникли під час виконання судового рішення, а не шляхом пред`явлення нового позову. На підтвердження посилається на постанову апеляційного суду від 16.06.2026 у цій справі, практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо обов`язковості й ефективності виконання судових рішень.

Вирішуючи заяву позивача та відмовляючи в її задоволенні суд першої інстанції виходив з того, що підстави для застосування заходів визначених ст. 383 КАС України в даному випадку відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

В той же, колегія суддів зазначає, що задовольняючи заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд повинен дослідити повноту виконання судового рішення, проте не може зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчиняти на виконання судового рішення дії або приймати рішення, які такий суб`єкт владних повноважень не зобов`язаний вчинити/прийняти відповідно до судового рішення.

Також суд при розгляді заяви в порядку частини 1 статті 383 КАС України не вправі встановлювати інший спосіб захисту права позивача, ніж був обраний судом при вирішенні справи по суті.

Так, вирішуючи заяву, суд першої інстанції правильно врахував, що обсяг зобов`язань відповідача визначається рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 у редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026.

Зазначеним судовим рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії на визначений у заяві від 19.09.2025 банківський рахунок, починаючи з 01.06.2025.

На виконання судового рішення пенсійним органом прийнято рішення/розпорядження №047150000361 від 11.03.2026 про поновлення нарахування пенсії позивачці з 01.06.2025. Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято ухвалою суду від 12.05.2026, яку постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 залишено без змін. Отже, вчинення відповідачем дій щодо поновлення нарахування пенсії підтверджене матеріалами справи та враховане судами під час розгляду звіту.

Водночас попереднє прийняття звіту не звільняє суд від перевірки доводів заяви, поданої відповідно до статті 383 КАС України. Тому суд оцінює кожне стверджуване порушення з огляду на зміст прав позивачки, підтверджених остаточним судовим рішенням.

Щодо незгоди заявниці з показниками обчислення пенсії суд зазначає, що постановою від 17.02.2026 вимоги про перерахунок, індексацію пенсії та компенсацію втрати частини доходів визнано передчасними. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що після поновлення пенсії пенсійний орган має привести її у відповідність до законодавства, а в разі незгоди з результатами відповідного перерахунку позивачка вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність цього органу.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, зазначені вимоги не були задоволені, а конкретний показник середньої заробітної плати, коефіцієнти індексації та розміри додаткових виплат судовим рішенням не визначалися. Право позивачки на застосування саме запропонованого нею розрахунку цим рішенням не підтверджено.

Щодо доводів заявниці про застосування середньомісячного заробітку 6842,21 грн, визначення її як працюючої особи та зазначення особливості “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.” суд зазначає, що остаточним судовим рішенням у цій справі не визначено конкретних показників обчислення пенсії та не вирішено питання про правомірність зазначених облікових ознак. Вимоги щодо перерахунку та індексації пенсії суд апеляційної інстанції визнав передчасними й залишив без задоволення.

За таких обставин незгода позивачки із зазначеними показниками та обліковими ознаками сама по собі не підтверджує невиконання конкретного обов`язку, покладеного на відповідача судовим рішенням. Вирішення питання про їх правомірність потребує дослідження підстав обчислення пенсії та впливу цих відомостей на її розмір. Тому вимога про визначення іншого розрахунку не може бути задоволена лише з посиланням на необхідність виконання рішення в цій справі.

Стосовно компенсації втрати частини доходів колегія суддів зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 відповідну вимогу визнано передчасною та в її задоволенні відмовлено. Отже, остаточним рішенням не покладено на відповідача обов`язку нарахувати таку компенсацію за визначений період. Вимога про її присудження на підставі обставин, що виникли після вирішення первісного спору, потребує самостійної правової оцінки та не може задовольнятися лише як вимога про виконання вже встановленого судом обов`язку.

Щодо підвищення пенсії на 25 відсотків суд першої інстанції правильно вказав, що наявні в пенсійній справі розрахунки не підтверджують установлення такого підвищення до припинення виплати пенсії. Отже, матеріали справи не підтверджують скасування раніше встановленого підвищення на 25 відсотків під час виконання рішення від 18.11.2025. Вимога про його нарахування за наведених обставин стосується встановлення відповідного права, а не відновлення складової пенсії, присудженої цим рішенням.

Аналогічно остаточним рішенням не встановлено конкретного обов`язку щодо нарахування підвищення як дитині війни. Вирішення питання про належність та розмір такої виплати не може здійснюватися шляхом доповнення змісту раніше ухваленого рішення під час розгляду заяви про його виконання.

Також, колегія суддів зазначає, що практика Верховного Суду зазначена в постанові у справі №400/8389/21, на яку посилається позивач не є релевантною для її застосування під час розгляду заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Адже в наведеній справі позивач оскаржує дії пенсійного органу щодо відмови в перерахунку розміру пенсії особи, її осучасненні, після поновлення виплати пенсії у фіксованому розмірі.

В даному випадку, позивач зверталась до суду з позовом про зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії, тому заява в порядку ст. 383 КАС України, подана з приводу виконання рішення суду в інших правовідносинах, відтак постанова ВС у справі №400/8389/21 не може бути врахована судом в порядку ч. 5 ст. 242 КАС України.

Водночас, посилання позивача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 також не свідчить про наявність підстав для задоволення заяви про визнання протиправними дій відповідача при виконанні рішення суду, оскільки суд апеляційної інстанції лише роз`яснив позивачу його право на звернення в порядку статті 383 КАС України, в разі якщо останній вважає що такими діями порушені підтверджені судовим рішенням права позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для її скасування – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 в адміністративній справі № 160/28166/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник