Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/23950/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23950/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. (суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/23950/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати протиправними та скасувати наступні накази командира Військової частини НОМЕР_1 :

- №314 від 01.11.2024, яким вирішено солдата ОСОБА_2 вважати таким, що самовільно залишив частину, та призупинено виплату грошового забезпечення з 01.11.2024;

-№325 від 12.11.2024, яким вирішено солдата ОСОБА_2 звільнити від займаної посади та зарахувати в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як такого що самовільно залишив частину з 11.11.2024;

-№69 від 08.03.2025, яким вирішено солдату ОСОБА_2 призупинити військову службу, вислугу у військовому званні, вислугу років та надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 23.01.2025;

-пункти 2; 4; 4.1; 4.2; 5 наказу №3482 від 25.11.2024.

Позивачка також просила суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на її користь належне грошове забезпечення та додаткові грошові винагороди солдата ОСОБА_2 у Військової частини НОМЕР_2 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 з 01.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що дія спірних наказів позбавляє позивачку, як мати ОСОБА_2 , подати до відповідача заяву про прийняття рішення про виплату сім`ї ОСОБА_2 грошового забезпечення, як сім`ї військовослужбовця безвісно відсутнього, починаючи з 01.11.2024 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 884.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у діях ОСОБА_2 складу дисциплінарного проступку, на порушення процедури проведення службового розслідування, на обставину не встановлення відповідачем місця перебування ОСОБА_2 , на порушення прав членів сім`ї.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, наполягаючи на правомірності спірних наказів та відсутності підстав для їх скасування.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 є матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 15.08.2024 призваний на військову службу по мобілізації. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №297 від 27.09.2024 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №314 від 01.11.2024 солдата ОСОБА_2 вважати таким, що самовільно залишив частину, призупинено виплату грошового забезпечення з 01.11.2024. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №325 від 12.11.2024 солдата ОСОБА_2 звільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , як такого що самовільно залишив частину з 11.11.2024. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.11.2024 № 5350 призначено проведення службового розслідування згідно рапорту № 17771 від 01.11.2024 командира НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 , за фактом самовільного залишення місця служби 01.11.2024, стрільцем-снайпером 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_4 . 21.11.2024 за результатами проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, згідно якого комісією запропоновано: за самовільне залишення місця служби та відсутність на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стану з 01.11.2024 по теперішній час, умисне порушення вимог абзаців 2, 4 статті 11, ст. 12, ст. 14, ст. 16, абз. 1 ст. 49, ст. 127, ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 12 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в разі повернення до місця служби притягнути солдата ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до витягу наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №3482 від 25.11.2024, наказано: "1.Службове розслідування вважати завершеним. 2. За самовільне залишення місця служби та відсутність на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стану з 01.11.2024 по теперішній час, умисне порушення вимог абзаців 2, 4 статті 11, ст. 12, ст. 14, ст. 16, абз. 1 ст. 49, ст. 127, ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 12 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в разі повернення до місця служби притягнути солдата ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : 4.1. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого МОУ від 07.06.2018 №260 з 01.11.2024 припинити виплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 . 4.2. Відповідно до пункту 5 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого МОУ від 07.06.2018 №260 позбавити премії за листопад 2024 року в повному обсязі солдата ОСОБА_2 . 5. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого МОУ від 07.06.2018 №260 до наказу про виплату додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за жовтень 2024 року не включати солдата ОСОБА_2 …». На підставі матеріалів службового розслідування Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, 23.01.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження номер 62025170030000930 за фактом вчинення ОСОБА_2 01.11.2024 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №69 від 08.03.2025 солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу, вислугу у військовому званні, вислугу років та надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 23.01.2025.

Не погоджуючись із цими наказами, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України військова служба належить до публічної служби. На спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розповсюджується юрисдикція адміністративних судів (п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу).

Як встановлено судом першої інстанції, накази Військової частини НОМЕР_1 № 314, 325, 69, 3482 були прийняті під час проходження ОСОБА_2 військової (публічної) служби і стосуються затвердження результатів службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення військової служби, визнання таким, що вибув зі складу збройних сил, звільнення від займаної посади та призупинення військової служби у Збройних Силах України.

Тобто, усі ці накази стосуються прав ОСОБА_2 як особи, яка проходила військову службу та була звільнена з військової служби.

Позивачка не є стороною правовідносин з приводу проходження та звільнення її сина з військової (публічної) служби, тому не наділена правом на оскарження зазначених наказів командира Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення спірними наказами її прав на отримання грошового забезпечення.

Позивачка у позовній заяві просила суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на її користь належне грошове забезпечення та додаткові грошові винагороди солдата ОСОБА_2 у Військової частини НОМЕР_2 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 з 01.11.2024.

Вказаною Постановою затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти.

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У позовній заяві жодним чином не обґрунтовані підстави, які передбачені Порядком № 884 і за наявності яких позивачка має отримати виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 . Крім того, Порядком № 884 передбачена процедура звернення заявника/заявників за отриманням виплат, розгляд документів та прийняття відповідного рішення. Про наявність рішення відповідача про відмову у здійсненні виплат позивачкою не повідомлено і до суду воно не оскаржено.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/23950/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш