Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/10345/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/10345/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року (суддя Юрков Едуард Олегович) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключені зі списків особового складу частини за період з 15.02.2017 по 31.03.2026 включно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключені зі списків особового складу частини за період з 15.02.2017 по 31.03.2026 у сумі 543 949,00 грн (п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень 00 копійок) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року позов залишено без задоволення.

Висновки суду першої інстанції гуртуються на тому, що ОСОБА_1 у період з 20.11.2014 по 14.02.2017 як військовослужбовець перебувала у складі Військової частини НОМЕР_2 , з 15.02.2017 зарахована до списків Військової частини НОМЕР_3 . Проте, відповідно до пояснень Військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2026, ОСОБА_1 згідно з наказом № 15 від 19.01.2015 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.01.2015 по 04.11.2017. Також до вказаних пояснень надано довідки про розмір грошового забезпечення за грудень 2016 року та січень 2017 року №№ 225/56/628/1фс, 225/56/628/2фс від 28.04.2026, видані Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно з якими грошове забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалось. Також, згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по листопад 2017 року отримувала виплати від Управління соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, виплати Військовою частиною НОМЕР_1 за цей період не здійснювались. Отже, з огляду на те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у період 2015-2017 роки Військовою частиною НОМЕР_1 не виплачувалось, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.01.2015 по 04.11.2017, підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виключенні) зі складу військової частини відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що перебування військовослужбовця у відпустці по догляду за дитиною в розрахунковому періоді не скасовує сам факт того, що при виключенні зі списків особового складу 14.02.2017 з нею не було проведено остаточного розрахунку. Якщо в розрахунковому періоді працівник не мав заробітку не зі своєї вини або йому донараховано належні виплати (індексацію) за рішенням суду, це є підставою для обчислення середнього заробітку за правилами Порядку № 100 (з урахуванням донарахованих сум або з посадового окладу), а не підставою для повної відмови у притягненні відповідача до відповідальності за ст. 117 КЗпП України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до витягу з послужного списку про проходження військової служби від 17.03.2026 № 846, який виданий Військовою частиною НОМЕР_4 , старший солдат ОСОБА_1 проходила військову службу з 30.10.2006 по 24.04.2010 – у Військовій частині НОМЕР_2 ; з 23.04.2010 по 26.09.2013 – у Військовій частині НОМЕР_5 , з 27.09.2013 по 03.03.2014 – у Військовій частині НОМЕР_2 , з 03.03.2014 по 19.11.2014 – у Військовій частині НОМЕР_1 , з 20.11.2014 по 14.02.2017 у Військовій частині НОМЕР_2 , з 15.02.2017 по 30.03.2022 – у Військовій частині НОМЕР_3 , з 30.03.2022 по «теперішній час» - у Військовій частині НОМЕР_4 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року у справі № 160/15403/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 14.02.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

У названому судовому рішенні також зазначено, що ОСОБА_1 у період з 20.11.2014 по 14.02.2017 перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне зобов`язати співвідповідача нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 14.02.2017, а не як помилково вказує позивач - ВЧ НОМЕР_2 .

На виконання вказаного рішення Військовою частиною НОМЕР_6 здійснено нарахування індексації грошового забезпечення в розмірі 37 849,49 грн, вказані кошти зараховані на картковий рахунок позивача 31.03.2026.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час несвоєчасної індексацію грошового забезпечення.

Предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового Військової частини НОМЕР_2 , власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 названого Закону України в редакції, чинній станом на 15.02.2017, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Згідно з пунктом 233 розділу XII Положення в редакції, чинній на станом на 15.02.2017, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов`язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній станом на 15.02.2017, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX.

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовою для застосування приписів статті 116, 117 Кодексу законів про працю України є саме встановлення факту звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або ж уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.

Відповідно до пункту 110 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; між військовими частинами, які підпорядковані керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України, - наказом відповідного заступника Міністра оборони України.

За правилами пункту 109 розділу IV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 після проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 продовжила нести службу у Військовій частині НОМЕР_3 , Військовій частині НОМЕР_4 .

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 400/8927/23 вказав, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

Таким чином, оскільки стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільнення працівника, відсутні правові підстави для її застосування в разі переведення особи на службу в іншу військову частину.

Отже, правові підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.

Водночас колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 243, 286, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 160/10345/26 змінити в частині мотивів його прийняття.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 22 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 22 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров