Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №154/3946/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3946/26

2/154/2136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання.

Позивач просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років.

Позов обґрунтовано тим, що після досягнення повноліття ОСОБА_5 продовжує навчання, проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Навчання потребує витрат на харчування, одяг, проїзд, навчальне приладдя та забезпечення інших повсякденних потреб. Відповідач є її батьком та проходив військову службу, однак 20 вересня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 21 жовтня 2026 року о 10 год 00 хв. Цією ж ухвалою ОСОБА_4 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 актуальні відомості щодо статусу відповідача, проходження ним військової служби та його місцеперебування.

28 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надав суду відповідь № 10085 з копіями наказів військової частини НОМЕР_1 щодо проходження ОСОБА_2 військової служби.

29 вересня 2026 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви, у яких підтримали позовні вимоги та просили розглянути справу за їх відсутності.

21 жовтня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідач відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому ЦПК України порядку, що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких заяв щодо суті спору або волевиявлення щодо порядку його розгляду від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи та наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . На час звернення до суду Дарина досягла повноліття.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 05 червня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відомості з реєстру територіальної громади підтверджують проживання ОСОБА_4 разом із матір`ю.

Відповідно до довідки Володимирського педагогічного фахового коледжу імені Агатангела Кримського Волинської обласної ради від 07 вересня 2026 року № 524/01-09/26 ОСОБА_4 навчається за денною формою на четвертому курсі за спеціальністю 013 «Початкова освіта», строк навчання — з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2027 року.

Матеріалами справи також підтверджено її навчання у Луцькому національному технічному університеті за заочною формою з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року.

Отже, після досягнення вісімнадцятирічного віку ОСОБА_5 продовжує навчання. Денна форма навчання у коледжі, одночасне здобуття освіти в університеті та пов`язані з цим звичайні витрати на харчування, одяг, транспорт, навчальні матеріали й повсякденне забезпечення підтверджують її потребу в матеріальній допомозі на період навчання.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Частина третя цієї статті надає право на звернення до суду з таким позовом як самій повнолітній дочці чи сину, так і тому з батьків, з ким вони проживають.

За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку (доходу) платника з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Верховний Суд у постановах щодо застосування статті 199 СК України, зокрема від 05 грудня 2018 року у справі № 701/699/16-ц, виходив із того, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, виникає за сукупності таких обставин: вік від 18 до 23 років, продовження навчання, потреба у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням та можливість батьків надавати таку допомогу. Форма навчання сама по собі не припиняє права на утримання.

Наявність перших трьох умов у цій справі підтверджена належними письмовими доказами.

Щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу суд встановив таке.

Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 вересня 2026 року № 10085 ОСОБА_2 19 лютого 2021 року був направлений на військову службу за контрактом.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 102 від 11 травня 2025 року підтверджено проходження ним військової служби у цій військовій частині та зарахування до списків особового складу і на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 229 від 13 вересня 2025 року ОСОБА_2 призначено на посаду водія-електрика 1 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону. Цим же наказом визначено посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

20 вересня 2025 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївка Сумської області, про що 22 вересня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 направлено відповідне сповіщення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 312 від 01 грудня 2025 року ОСОБА_2 як військовослужбовця, який зник безвісти, звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . З військової служби його не звільнено.

Територіальний центр комплектування також повідомив, що станом на 28 вересня 2026 року відомостей про встановлення місцеперебування ОСОБА_2 , його перебування в полоні, загибель, звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу або іншу зміну статусу не надходило.

Факт зникнення відповідача безвісти не свідчить про припинення його майнових прав та обов`язків і сам по собі не означає відсутності можливості надавати матеріальну допомогу.

Правове регулювання майнових відносин осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, виходить із збереження їх майнової сфери. Зокрема, частиною четвертою статті 44 ЦК України прямо передбачено можливість надання за рахунок майна такої особи утримання особам, яких вона за законом зобов`язана утримувати.

Крім того, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, за військовослужбовцями, які зникли безвісти, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та інших передбачених цим Порядком виплат.

Отже, фактична неможливість відповідача через його зникнення особисто розпоряджатися грошовими коштами не тотожна відсутності у нього доходу або майнової спроможності. Відповідач залишається військовослужбовцем, а законодавством за ним збережено грошове забезпечення. Тому передбачена частиною першою статті 199 СК України умова щодо можливості батька надавати матеріальну допомогу у цій справі встановлена.

Окремої оцінки потребує питання подальшого розгляду справи з огляду на військову службу відповідача.

Пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України передбачає зупинення провадження у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила про обов`язковий характер цієї процесуальної гарантії та необхідність врахування особистого волевиявлення військовослужбовця, якщо він наполягає на продовженні розгляду справи.

Разом із тим 30 червня 2026 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 699/1569/25, предметом якої був аліментний спір, дійшов висновку про незастосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України як такого, що у відповідній категорії справ суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України. Постановою Пленуму Верховного Суду від 11 вересня 2026 року № 23 до Конституційного Суду України внесено конституційне подання щодо відповідності Конституції України зазначеної норми у справах про стягнення аліментів на дитину та інших пов`язаних з її утриманням вимогах.

Суд враховує, що правовідносини у справі № 699/1569/25 стосувалися утримання неповнолітньої дитини, тоді як у цій справі ОСОБА_6 досягла повноліття. Тому висновок Верховного Суду в зазначеній справі не переноситься на ці правовідносини механічно.

Водночас право, передбачене статтею 199 СК України, також має виразно строковий характер. Воно існує лише протягом навчання і в будь-якому випадку не довше ніж до досягнення особою двадцяти трьох років. ОСОБА_6 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжує навчання, а час встановлення місцеперебування її батька або припинення ним військової служби об`єктивно невідомий.

Зупинення цієї справи до припинення перебування відповідача на військовій службі за таких обставин не мало б визначеного в часі завершення. Воно може тривати протягом усього періоду, на який законом передбачене саме право Дарини на утримання у зв`язку з навчанням.

У такому випадку доступ до суду залишився б формальним: на момент поновлення провадження потреба, для задоволення якої законом встановлено право на аліменти, могла б уже припинитися. Втрата можливості отримувати утримання саме під час навчання не усувається самим фактом подальшого поновлення судового розгляду.

Стаття 8 Конституції України закріплює принцип верховенства права, а стаття 55 гарантує судовий захист прав і свобод. Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України право, передбачене статтею 55 Конституції України, не може бути обмежене навіть в умовах воєнного стану.

За частиною шостою статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий акт і застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Frydlender v. France» від 27 червня 2000 року наголосив, що при оцінці розумності тривалості судового провадження поряд зі складністю справи та поведінкою її учасників необхідно враховувати значення предмета спору для особи. У цій справі предметом спору є поточне матеріальне забезпечення особи саме на період здобуття нею освіти, тому судовий захист має бути наданий у той час, коли відповідна потреба існує.

За конкретних обставин цієї справи застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України з наслідком зупинення провадження на невизначений строк створило б непропорційне обмеження права на ефективний судовий захист і фактично могло б позбавити матеріального права, встановленого статтею 199 СК України, його практичного змісту.

Тому, керуючись статтями 8, 55, 64 Конституції України та частиною шостою статті 10 ЦПК України, суд не застосовує у цій справі пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині, в якій його застосування вимагало б зупинення провадження до припинення відповідачем військової служби.

Такий висновок не означає неврахування процесуальних прав відповідача.

Справа розглядається заочно. ЦПК України передбачає спеціальний механізм перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив. Стаття 284 ЦПК України передбачає також можливість поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення за наявності поважних причин. У разі встановлення місцеперебування відповідача він матиме можливість викласти свої заперечення проти позову, послатися на обставини, які перешкоджали його участі у справі, та надати відповідні докази. Суд наперед не вирішує питання про поважність таких причин.

Таким чином, продовження розгляду справи не позбавляє відповідача доступу до суду, тоді як її зупинення на невизначений строк створювало б реальний ризик втрати Дариною можливості реалізувати строкове право на утримання протягом періоду навчання.

Вирішуючи позов по суті, суд виходить із того, що встановлено всі передбачені статтею 199 СК України умови виникнення у відповідача обов`язку утримувати повнолітню дочку: ОСОБА_5 більше вісімнадцяти, але менше двадцяти трьох років; вона продовжує навчання; у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги; відповідач має збережене законом грошове забезпечення військовослужбовця і тому має матеріальну можливість брати участь у її утриманні.

Обов`язок утримувати повнолітню дочку покладається на обох батьків. Факт її проживання разом із матір`ю та забезпечення матір`ю повсякденних потреб не усуває обов`язку батька брати участь у такому утриманні.

Враховуючи потреби Дарини під час навчання, її вік, тривалість навчання, наявність у відповідача регулярного грошового забезпечення військовослужбовця та встановлену законом рівність обов`язку обох батьків щодо матеріального забезпечення дочки, розмір аліментів у частці 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованим та співмірним.

Відповідно до статті 201 СК України до відносин щодо утримання повнолітніх дочки, сина застосовується, зокрема, стаття 191 цього Кодексу, тому аліменти підлягають присудженню від дня пред`явлення позову — 17 вересня 2026 року.

Водночас вимога позивача про встановлення аліментів у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку задоволенню не підлягає.

За статтею 6 СК України дитиною є особа до досягнення повноліття. Гарантований мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 СК України, встановлений для аліментів на дитину, тоді як правовідносини після досягнення дочкою чи сином повноліття врегульовані окремими положеннями глави 16 СК України.

У постанові від 29 березня 2018 року у справі № 642/36/16-ц Верховний Суд прямо зазначив, що при стягненні аліментів на повнолітніх дочку або сина суд не встановлює гарантований мінімальний розмір аліментів, передбачений статтею 182 СК України для дитини до досягнення нею вісімнадцяти років.

Тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними.

Позивач відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

За статтею 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач була звільнена, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. З урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2026 року у розмірі 3328 грн, судовий збір становить 1331 грн 20 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 8, 55, 64 Конституції України, статтями 6, 182, 191, 199–201 СК України, статтею 44 ЦК України, статтями 10, 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 259, 263–265, 268, 280–284, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 вересня 2026 року і до припинення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

У задоволенні позовної вимоги про визначення мінімального розміру аліментів не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заява про його перегляд подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк також може бути поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя І.Р. Вітер