Суд: Володимирський міський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №154/3672/26
Суддя: Вітер І. Р.
154/3672/26
2/154/2009/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить належна йому частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка є дочкою спадкодавця та відповідно до закону належить до спадкоємців першої черги.
У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подала.
На обґрунтування причин пропуску строку зазначила, що після розірвання шлюбу між її батьками вважала спірну квартиру такою, що належить матері — ОСОБА_4 , у якої також перебували оригінали правовстановлюючих документів на житло, а про належність частки у квартирі батькові дізналася значно пізніше.
Крім того, у цей період позивачка перебувала у складних сімейних обставинах, пов`язаних із тяжким захворюванням її дочки ОСОБА_5 , яка хворіє на фокальну епілепсію з моторними нападами та порушенням свідомості, що прогресують до білатерального тонічного нападу.
Безпосередньо напередодні смерті спадкодавця, з 30 серпня по 01 вересня 2023 року, а також з 10 по 11 листопада 2023 року дочка позивачки перебувала на стаціонарному лікуванні у дитячому неврологічному відділенні КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради. Надалі лікування та медичне спостереження продовжувалися як стаціонарно, так і амбулаторно.
У зв`язку з необхідністю постійного догляду за дочкою, організацією її лікування та обстежень, а також тяжкими переживаннями, пов`язаними одночасно зі станом здоров`я дитини та смертю батька, позивачка своєчасно не вчинила необхідних дій щодо оформлення спадкових прав.
Про належність батькові частки у квартирі та необхідність подання заяви про прийняття спадщини позивачка остаточно дізналася наприкінці травня 2026 року, після чого звернулася до нотаріуса.
Приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Івашиною Л.П. позивачці роз`яснено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини нею пропущено та питання про визначення додаткового строку може бути вирішене в судовому порядку.
Посилаючись на сукупність наведених обставин, позивачка просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Позивачка та її представник адвокат Закревський І.В. у підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивачки подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави заявлених вимог та правові наслідки визнання позову відповідачем, суд дійшов таких висновків.
29 січня 2007 року Володимир-Волинським міськвиконкомом видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Право власності на зазначену квартиру зареєстровано у встановленому на той час порядку Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 16 лютого 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на його право у спільній сумісній власності на зазначену квартиру.
Заповіту ОСОБА_3 не залишив.
З інформації Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 09 вересня 2026 року встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася, відомості про посвідчений від його імені заповіт або спадковий договір у Спадковому реєстрі відсутні.
ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження та документами про зміну прізвища.
Відповідач ОСОБА_2 також є сином спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом. Він заявив, що на спадщину після смерті батька не претендує, заперечень щодо реалізації позивачкою спадкових прав не має та заявлений нею позов визнає повністю.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.
За змістом статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261–1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною третьою ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Зі змісту наведеної норми випливає, що визначальним для вирішення такого спору є наявність у спадкоємця протягом установленого законом строку обставин, які об`єктивно створювали істотні труднощі для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.
Поважність причин пропуску строку не може визначатися абстрактно та підлягає оцінці судом у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру таких обставин, їх тривалості, часу виникнення, поведінки спадкоємця та загальних засад цивільного законодавства — справедливості, добросовісності та розумності.
Суд враховує, що сама по собі необізнаність спадкоємця щодо порядку прийняття спадщини або складу спадкового майна не є достатньою підставою для визначення додаткового строку.
Разом із тим у цій справі позовні вимоги ґрунтуються не лише на необізнаності позивачки щодо належності батькові частки у квартирі.
Матеріалами справи підтверджено, що у період, який безпосередньо передував смерті спадкодавця та припав на встановлений законом строк для прийняття спадщини, дочка позивачки ОСОБА_5 страждала на тяжке неврологічне захворювання, пов`язане з епілептичними нападами та порушенням свідомості, потребувала систематичного медичного нагляду, лікування та постійної участі матері.
Зокрема, дитина перебувала на стаціонарному лікуванні з 30 серпня по 01 вересня 2023 року, тобто безпосередньо напередодні смерті ОСОБА_3 , а повторно — з 10 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже після відкриття спадщини. Надалі лікування продовжувалося амбулаторно та стаціонарно.
Такі обставини не були короткочасною побутовою незручністю. Стан здоров`я дитини вимагав від позивачки постійної участі у її догляді, організації обстежень та лікування і виник саме у період, коли помер її батько та розпочався перебіг строку для прийняття спадщини.
Одночасно правовстановлюючі документи на квартиру перебували у матері позивачки, а сімейні обставини, пов`язані з попереднім розірванням шлюбу між батьками, об`єктивно впливали на сприйняття позивачкою складу майна, яке залишилося після смерті батька.
Оцінюючи зазначені обставини не ізольовано, а в їх сукупності та часовому взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що у конкретній життєвій ситуації вони створили для ОСОБА_1 істотні труднощі для своєчасного вчинення необхідних дій щодо прийняття спадщини.
При цьому після того, як позивачка дізналася про належність спадкодавцеві права на частину квартири та необхідність оформлення спадкових прав, вона звернулася до нотаріуса, а після отримання роз`яснення про пропуск строку — до суду, тобто вчинила послідовні дії, спрямовані на реалізацію свого спадкового права.
Суд також враховує відсутність спору між дітьми спадкодавця щодо реалізації позивачкою права на спадкування. Відповідач позов визнав у повному обсязі, на спадкове майно не претендує та прямо просить задовольнити заявлені вимоги.
Водночас визнання відповідачем позову не є самостійною підставою для його задоволення.
Судом перевірено наведені позивачкою обставини та встановлено наявність передбачених ч. 3 ст. 1272 ЦК України підстав для визначення їй додаткового строку.
За встановлених обставин визнання позову відповідачем закону не суперечить та порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів інших осіб судом не встановлено.
Тримісячний додатковий строк, про визначення якого просить позивачка, є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини та відповідає меті правового регулювання, передбаченого ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 1216–1218, 1220, 1223, 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини — задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Володимирського міського суду Ігор ВІТЕР
Оригінал: reyestr.court.gov.ua