Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/31644/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/31644/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 р. (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/31644/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача - Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади № 1 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ЦНАП) у відмові реєстрації місця проживання малолітньої (новонародженої) дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача - Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади № 1 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (ЦНАП) вчинити певні дії щодо реєстрації місця проживання малолітньої (новонародженої) дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що в рамках розгляду цивільної справи № 991/4164/23 за позовом Держави Україна в особі антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 травня 2023 року про забезпечення позову накладено арешт на належне позивачу нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивача, зазначені обставини та відомості про обтяження (арешт) нерухомого майна, накладеного у вищевказаному провадженні цивільної справи, у даному випадку не можуть бути підставою для відмови у задоволенні його заяви про надання адміністративних послуг щодо реєстрації місця проживання новонародженої дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке рішення відповідача не відповідає нормам діючого законодавства, а також будь-яким чином не впливає на хід та результати розгляду вищезгаданої цивільної справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив, не з`ясував всі обставини по суті справи та не обґрунтував, не мотивував своє рішення належним чином, відповідно до норм КАС України та інших норм діючого законодавства, якими регулюються дані відносини з органами, суб`єктами владних повноважень, ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню. Скаржник вважає, що приписи п. 1) ч. 1 ст. 12 Закону № 1871-IX, на який послався відповідач у своєму рішенні, не містять конкретного, певного визначення щодо заборони або відмови у реєстрації місця проживання малолітньої (новонародженої) дитини за адресою житла (майна), на яке накладено обтяження (арешт), а тому дії та рішення відповідача є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

У зв`язку з народженням у позивача доньки ОСОБА_2 , позивач звернувся до органу ЦНАП - Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади № 1 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із відповідною заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої (новонародженої) дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Державним реєстратором вказаного органу ЦНАП (Кошелева Н.І.) відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за вказаною адресою, мотивуючи відмову тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомостями про наявність обтяження та арешту нерухомого майна (житлового будинку) за вказаною адресою.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Як вбачається зі змісту заяви позивача від 29 вересня 2025 р., відповідач відмовив у реєстрації проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , посилаючись на ст. 12 п.1 п.п.1 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871-ІХ.

За приписами цієї правової норми (в редакції станом на день розгляду заяви та надання відмови) орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування).

Також, згідно підпункту 1 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання).

Обставина наявності обтяження – арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . у цивільній справі №991/4164/23, сторонами не заперечується.

Отже, наведена відповідачем підстава для відмови у реєстрації місця проживання малолітньої дитини за заявою позивача від 29 вересня 2025 р. ґрунтується на приписах наведеного вище Закону № 1871-ІХ

Скаржник/позивач в апеляційній скарзі стверджує про порушення прав його малолітньої дитини внаслідок відмови у реєстрації місця проживання. Він також вказує на те, що приписи ч.астини 2 статті 5 Закону України № 1871-ІХ зобов`язують батьків задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону № 1871-ІХ, задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

В ході апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в будинку, на який судом накладено арешт. Однак, мати дитини ОСОБА_3 має іншу реєстрацію свого місця проживання – АДРЕСА_2 (дата реєстрації – 12.09.1995). Ця обставина підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру. Крім того, як з`ясовано колегією суддів за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 грудня 2025 р. у справі № 201/5882/25, яке набрало законної сили 06.01.2026, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про порушення прав його малолітньої дитини у зв`язку із відмовою у здійсненні реєстрації місця проживання, оскільки така дитина може бути зареєстрована за місцем проживання (перебування) своєї матері.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 р. в адміністративній справі №160/31644/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш