Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №760/151/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №760/151/26

Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ

Справа №760/151/26

Апеляційне провадження №33/824/3647/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року за матеріалами, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Єреван, Вірменія, громадянина України, працевлаштованого у Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Із протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №1 від 02 січня 2026 року вбачається, що 11 березня 2024 року о 13 год 00 хв в м. Києві за адресою свого працевлаштування - Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (розташована в Солом`янському районі місті Києва) ОСОБА_1 вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: перебуваючи на посаді начальника 3-го відділу Департаменту кіберзахисту Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв`язку), як суб`єкт відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи військовою посадовою особою Держспецзв`язку, в порушення вимог ч. 1 ст. 46 Закону, подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - e741629-354d-4020-90bc-7b9b50b7bea6), які відрізняються від достовірних на суму понад 150 прожиткових мінімумів для працезданих осіб, встановлених на дату подання декларації, а саме на суму 1 450 232 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Дата виявлення правопорушення - 02 січня 2026 року.

Дата вчинення правопорушення - 11 березня 2024 року.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Судове рішення мотивовано тим, що за результатами перевірки встановлено, що суб?єкт декларування не дотримався вимог п. 2 ч.1 ст. 46 Закону, зазначивши у декларації недостовірні відомості, а саме у розділі 3 «Об?єкти нерухомості» декларації, суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, обравши позначку про відсутність об?єктів для декларування в цьому розділі. Крім того, суб?єкт декларування упродовж 2023 року сплачував комунальні платежі на користь ТКМЦ «Софіївка» з призначенням платежів «оплата за комунальні послуги. Платник ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 »; ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ МАЄТОК-СЕРВІС» з призначенням платежів «по о/р НОМЕР_1 від ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 »; ТОВ «Київська обласна ЕК» з призначенням платежів «за електроенергію 006919975141 від ОСОБА_1 »; АТ «Київоблгаз» з призначенням платежів «за послуги згідно рахунку 0800852850 платник ОСОБА_1 », що підтверджується інформацією банку. Мати суб?єкта декларування у 2020 році придбала у власність квартиру загальною площею 41,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, вказана квартира перебувала у користуванні суб?єкта декларування та члена сім?ї (дружини) станом на останній день звітного періоду та протягом не менше половини днів протягом звітного періоду, а пояснення суб?єкта декларування не відповідають дійсності. За інформацією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, станом на 31 грудня 2023 року вартість квартири в середньому становила 1 450 232 грн. Суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 1 450 232 грн. Таким чином, суб?єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 1 450 232 грн, чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону. Суб?єкт декларування не скористався правом подати виправлену декларацію. Суб?єкт декларування - ОСОБА_1 не скористався правом направити лист із поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін. Суб?єкт декларування при поданні декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей, правом подати виправлену декларацію не скористався та не направив листа з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін. За результатами повної перевірки декларації щодо з?ясування достовірності задекларованих відомостей, встановлено, що суб?єкт декларування при поданні декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 450 232 грн, що становить розмір від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації (11 березня 2024 року).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2023 року систематично здійснював оплату комунальних послуг за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Платежі здійснювалися на користь управителя будинку, постачальників електричної енергії та природного газу із зазначенням конкретної адреси вказаного об`єкта нерухомості. Крім того, як ОСОБА_1 , так і його дружина упродовж звітного періоду, у тому числі у грудні 2023 року та безпосередньо 31 грудня 2023 року, здійснювали розрахунки за товари та послуги у закладах торгівлі, громадського харчування, аптеках та інших об`єктах сфери обслуговування, розташованих у безпосередній близькості до вказаного житлового комплексу. Навіть за умови відсутності у суб`єкта декларування достовірної інформації про вартість квартири та можливості зазначення у відповідному полі декларації позначки «Не відомо», такий обов`язок не звільняв його від необхідності відобразити сам факт користування зазначеним об`єктом нерухомості.

Суд вказав, що адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 11 березня 2024 року, тобто в день коли останнім було подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної декларації за 2023 рік. Згідно з ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Тобто, дворічний строк накладення адміністративного стягнення сплив 11 березня 2026 року. Таким чином, на момент розгляду справи судом сплив передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП дворічний строк накладення адміністративного стягнення. Відповідно до п. 7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст.172-6 підлягає закриттю, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Добрянською О.Д. 19 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення №1 від 02 січня 2026 року не встановлений факт користування вказаною квартирою протягом періоду, який вимагає декларування.

Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення не визначений точний період протягом якого ОСОБА_1 та його дружина, ймовірно, користувались квартирою, яка належить ОСОБА_2 .

Скаржник зазначає, що не заперечує користування квартирою матері з 03 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Вказану інформацію відобразив у виправленій декларації за 2023 рік, поданій на виконання вимоги Національного агентства з питань запобігання корупції. Вказаний період становить 29 календарних днів - менше половини днів протягом звітного періоду.

Вважає, що термін користування квартирою з 03 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року не є тим періодом, який підлягає декларуванню в силу вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Посилається на те, що ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ) є інвалідом 3 групи, має супутні захворювання, не працює, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 та копією довідки до акта МСЕК №412241.

Крім того скаржник вказує, що оскільки є повнолітнім та працездатним, на виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, здійснює утримання непрацездатної матері, яка потребує матеріальної допомоги. Утримання своє непрацездатної матері виявляється, крім іншого, в оплаті комунальних платежів, забезпечення продуктами харчування, ліками, тощо.

Вказує, що ні він та його дружина протягом 2023 року не мали на праві власності або на праві користування об'єктів нерухомості у періоди, визначені у ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Звертає увагу, що вартість об'єкта нерухомості не підтверджена належними та допустимими доказами. Остаточну вартість об'єкта нерухомості можливо розрахувати виключно за результатом проведення відповідної експертизи, що Національним агентством з питань запобігання корупції зроблено не було.

Зазначає, що в основу протоколу про адміністративне правопорушення від 02 січня 2026 року не покладено доказів, які б у розумінні ст. 251 КУпАП підтверджували вартість квартири для цілей декларування.

Окрім цього, у ОСОБА_1 відсутній обов'язок визначати вартість квартири у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» декларації.

При цьому, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в матеріалах повної перевірки декларації, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, не визначено, що вартість квартири була відома ОСОБА_1 та те, що ОСОБА_1 набув право користування квартирою на підставі правочину, де була визначена вартість об'єкта нерухомості.

На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Добрянська О.Д. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Становський С.О. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами статей 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об`єктивного та справедливого розгляду справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст. 252 КУпАП).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України «Про запобігання корупції», КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Диспозицією ч. 4 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.1, 3 примітки до ст. 172-6 КУпАП (у редакції Законів № 1074-IX від 04 грудня 2020 року, № 1576-IX від 29 червня 2021 року, чинній станом на час подання декларації), суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідальність за цією статтею настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно підпункту «з» пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на, яких поширюється дія цього закону є, зокрема поліцейські.

За змістом ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у п.1 пп. «а», «в», «г», п. 2 ч.1 ст. 3 Закону зобов`язанні щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку.

Встановлено, що відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №1 від 02 січня 2026 року зафіксовано факт подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - e741629-354d-4020-90bc-7b9b50b7bea6), які відрізняються від достовірних на суму понад 150 прожиткових мінімумів для працезданих осіб, встановлених на дату подання декларації, а саме на суму 1 450 232 грн, яка була подана 11 березня 2024 року.

Висновком Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) від 17 жовтня 2025 року виявлено ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, згідно з яким: суб?єкт декларування не дотримав вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, зазначивши у декларації недостовірні відомості, а саме у розділі 3 «Об?єкти нерухомості» декларації, суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, обравши позначку про відсутність об?єктів для декларування в цьому розділі.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у суб?єкта декларування та члена сім?ї (дружини) у звітному році та станом на 31 грудня 2023 року відсутні об?єкти нерухомості, які належать їм на праві власності.

Суб?єкт декларування пояснив, що у нього та члена сім?ї (дружини) у 2023 році не було постійного місця проживання, що обумовлено службовою необхідністю та безпековими обставинами, з огляду на їх місце роботи.

Уповноваженою особою Національного агентства під час аналізу фінансового та майнового стану суб?єкта декларування встановлено, що впродовж звітного року він здійснював оплату за товари та послуги зі своїх банківських платіжних карток в аптеках, ветеринарній клініці, закладах торгівлі, підприємствах громадського харчування та сфери обслуговування, які розташовані в с. Софіївська Борщагівка, Київська обл., більшість з яких розташовані на просп. Героїв Небесної Сотні. Такі платежі здійснювались, в тому числі, протягом грудня 2023 року та, зокрема, 31 грудня.

Крім того, суб?єкт декларування упродовж 2023 року сплачував комунальні платежі на користь ТКМЦ «Софіївка» (код ЄДРПОУ 37228239) з призначенням платежів «оплата за комунальні послуги. Платник ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 »; ТОВ «УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ МАЄТОК-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43589279) з призначенням платежів «по о/р НОМЕР_1 від ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 »; ТОВ «Київська обласна ЕК» (код ЄДРПОУ 42094646) з призначенням платежів «за електроенергію 006919975141 від ОСОБА_1 »; АТ «Київоблгаз» (код ЄДРПОУ 20578072) з призначенням платежів «за послуги згідно рахунку НОМЕР_4 платник ОСОБА_1 », що підтверджується інформацією банку.

Мати суб?єкта декларування у 2020 році придбала у власність квартиру загальною площею 41,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що вказана квартира перебувала у користуванні суб?єкта декларування та члена сім?ї (дружини) станом на останній день звітного періоду та місяць протягом звітного періоду, а пояснення суб?єкта декларування не відповідають дійсності.

За інформацією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, станом на 31 грудня 2023 року вартість квартири в середньому становила 1 450 232 грн.

Суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 1 450 232 грн.

Таким чином, суб?єкт декларування у розділі 3 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону.

Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи, об`єктивно узгоджуються між собою, не спростовуються апелянтом за допомогою інших доказів, і тому у своїй сукупності є достатніми для ухвалення судом рішення по справі й притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дослідив обставини справи разом із наданими матеріалами справи та правильно встановив той факт, що ОСОБА_1 подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, а отже слід визнати наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, є протиправне, винне діяння, яке посягає на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винуватість є обов`язковою ознакою адміністративного проступку.

КУпАП не дає визначення вини - це поняття визначено у кримінальному праві, - як психологічне ставлення правопорушника до протиправного діяння та його наслідків.

Отже, під виною правопорушника слід розуміти його негативне психологічне ставлення до інтересів суспільства.

Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій і у навмисності протиправного поводження.

Оскільки у формальних складах обсяг об`єктивної сторони вичерпується переліком ознак діяння й обставин його здійснення, то і від особи, яка притягається до відповідальності, вимагається усвідомлення, розуміння лише тих обставин, що названі у складі.

Тому визнавати вину особи, яка притягається до відповідальності, необхідно, виходячи з того, що при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності своїх дій у даних обставинах і бажанням їх вчинити, навмисністю протиправної поведінки.

Таким чином, умисел суб`єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», полягає в тому, що, будучи ознайомленими з вимогами цього Закону про обов`язки, обмеження та заборони, суб`єкти не виконують ці вимоги та порушують їх.

Об`єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, його об`єктивна сторона має активну форму прояву та полягає у поданні завідомо недостовірних відомостей.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язана з наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Крім того, вчинення цього діяння через необережність або через описку виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.п. 3, 4 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції 08 листопада 2023 року № 252/23, суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.

Отже, перед заповненням щорічної декларації за 2023 рік ОСОБА_1 ознайомився з Правилами заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про що проставив відповідну відмітку.

Крім цього, після заповнення всіх розділів указаної декларації він ознайомився із внесеними до неї відомостями та проставив відповідну позначку про підтвердження правильності даних.

При поданні цієї декларації ОСОБА_1 підтвердив достовірність вказаних відомостей та 11 березня 2024 року о 13 год 00 хв подав декларацію шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 5 розділу ІІ Порядку).

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», у разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Як свідчить висновок НАЗК від 17 жовтня 2025 року, підтвердивши достовірність зазначених у декларації відомостей, ОСОБА_1 правом подання у визначений законом строк виправленої декларації не скористався.

Суб?єкт декларування - ОСОБА_1 не скористався правом направити лист із поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін.

Суб?єкт декларування при поданні декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей, правом подати виправлену декларацію не скористався та не направив листа з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін.

Умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій.

Завідомо недостовірні відомості слід розуміти інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб`єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності).

Доводи апеляційної скарги про те, що ні ОСОБА_1 , ні його дружина не мали на праві власності об'єктів нерухомості протягом 2023 року спростовується наступним.

Так, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 протягом 2023 року систематично здійснював оплату комунальних послуг за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Платежі здійснювалися на користь управителя будинку, постачальників електричної енергії та природного газу із зазначенням конкретної адреси вказаного об`єкта нерухомості. Крім того, як ОСОБА_1 , так і його дружина упродовж звітного періоду, у тому числі у грудні 2023 року та безпосередньо 31 грудня 2023 року, здійснювали розрахунки за товари та послуги у закладах торгівлі, громадського харчування, аптеках та інших об`єктах сфери обслуговування, розташованих у безпосередній близькості до вказаного житлового комплексу.

Крім того, факт проживання ОСОБА_1 за різними адресами протягом 2023 року не підтверджено жодними доказами (договором, квитанціями про сплату комунальних послуг), які б в сукупності свідчили про дійсний факт проживання ОСОБА_3 за іншими адресами. А покази свідків, які є близькими особами, не можуть бути прийняті до уваги суду, так як не є об`єктивними і достовірними даними, як то вірно вказано судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку проводити попередню оцінку квартири, що автоматично виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП відхиляються апеляційним судом, оскільки вони не можуть тлумачитися, як безумовна підстава для звільнення суб`єкта декларування від відповідальності за подання недостовірних відомостей. Для застосування позначки «Не відомо» необхідно встановити, що інформація про вартість об`єкта дійсно не була та об`єктивно не могла бути відома суб`єкту декларування. Тому навіть за умови відсутності у суб`єкта декларування достовірної інформації про вартість квартири та можливості зазначення у відповідному полі декларації позначки «Не відомо», такий обов`язок не звільняв його від необхідності відобразити сам факт користування зазначеним об`єктом нерухомості.

Доводи апеляційної скарги спростовуються належними доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та яким суд першої інстанції дав належну та ретельну правову оцінку.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстав для закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням передбачених законом строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Датою вчинення правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №1 від 02 січня 2026 року зазначено 11 березня 2024 року, справа надійшла до суду 19 січня 2026 року, на момент розгляду справи 11 червня 2026 року дворічний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП України сплив.

Тобто, дворічний строк накладення адміністративного стягнення сплив 11 березня 2026 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставиною закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваної постанови, у ході апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП доведена матеріалами справи, а в його діях наявний склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua