Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/15839/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №160/15839/26

Суддя: Олефіренко Н.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/15839/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/15839/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, щодо відмови від 20.05.2026 року №046150020751 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на підставі заяви від 12.05.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 10.10.2005 року по 31.12.2023 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 провести призначення, нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 згідно з заявою від 12.05.2026 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 12.05.2026 року після досягнення 50-річного віку вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за Списком № 2. Позивач зазначає, що за результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 20.05.2026 року № 046150020751 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням встановленого віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а також через не зарахування до пільгового стажу періоду її роботи з 10.10.2005 року. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки, на її думку, відповідачем неправомірно не враховано надані документи, зокрема довідку №91 від 11.05.2026 року про підтвердження пільгового стажу, а також записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.10.1996 року, які підтверджують її роботу в умовах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Позивач наголошує, що її загальний страховий стаж становить понад 32 роки, а пільговий стаж за Списком №2, за її розрахунком, становить понад 10 років, що відповідає вимогам законодавства для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, позивач посилається на положення статті 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким визнано неконституційними положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” щодо підвищення пенсійного віку для осіб, які працювали на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, та зазначає, що відповідач безпідставно застосував положення пункту 2 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII, не врахувавши правову позицію Конституційного Суду України. На переконання позивача, при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягають застосуванню положення законодавства, які діяли до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII, оскільки збільшення віку виходу на пенсію для працівників, зайнятих на роботах за Списком №2, було визнано неконституційним. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.05.2026 року №046150020751 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати зарахувати до пільгового стажу період роботи з 10.10.2005 року по 31.12.2023 року та призначити, нарахувати і виплатити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до поданої заяви від 12.05.2026 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, щодо відмови від 20.05.2026 року №046150020751 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на підставі заяви від 12.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 період роботи з 10.10.2005 року по 31.12.2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12.05.2026 року за Списком №2 на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що стаж роботи позивача за Списком № 2 не був розрахований, оскільки період роботи з 10.10.2005 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з невідповідністю довідки про підтвердження пільгового стажу від 11.05.2026 року № 91 вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, а саме через відсутність підтвердження делегування права підпису інспектора відділу кадрів.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.05.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, надавши при цьому всі необхідні документи.

Документи про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 були розглянуті за принципом екстериторіальністю Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Розглянувши документи ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 від 20.05.2026 року №046150020751.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області встановлено, що страховий стаж позивача становить 32 роки 03 місяці 01 день. Водночас, на думку пенсійного органу, підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відсутні, оскільки на дату звернення із заявою - 12.05.2026 року - позивач досягла віку 50 років 06 днів, тоді як відповідно до частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на таку пенсію жінки набувають після досягнення 55-річного віку.

Крім того, відповідачем зазначено, що стаж роботи позивача за Списком № 2 не був розрахований, оскільки період роботи з 10.10.2005 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з невідповідністю довідки про підтвердження пільгового стажу від 11.05.2026 року № 91 вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, а саме через відсутність підтвердження делегування права підпису інспектора відділу кадрів.

При цьому пенсійним органом зазначено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.10.1996 року та відомостей індивідуального обліку застрахованої особи (форма ОК-5) усі періоди роботи позивача були зараховані до страхового стажу.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач виходив із того, що з 11.10.2017 року порядок призначення пенсій за віком, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 2, регулюється положеннями Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зокрема положеннями статті 114 цього Закону, яка передбачає право жінок на пенсію за Списком № 2 після досягнення 55 років за наявності відповідного страхового та пільгового стажу.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про відмову стало те, що, за висновком органу Пенсійного фонду України, позивач на момент звернення не досягла встановленого законом віку для призначення пенсії на пільгових умовах та не підтвердила необхідний пільговий стаж за Списком № 2. У зв`язку з цим рішенням від 20.05.2026 року № 046150020751 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IVу редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Конституційним Судом України було прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змін Законом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIIIта пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

У справі, що розглядається, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІу редакції Закону №2148-VIII.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Щодо зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 ОСОБА_1 періоду роботи з 10.10.2005 року по 31.12.2023 року.

Судом апеляційної інстанції досліджено оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та встановлено, що відповідачем зазначено, що стаж роботи позивача за Списком № 2 не був розрахований, оскільки період роботи з 10.10.2005 року не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з невідповідністю довідки про підтвердження пільгового стажу від 11.05.2026 року № 91 вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, а саме через відсутність підтвердження делегування права підпису інспектора відділу кадрів.

Водночас, відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

За приписами п. 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Також, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного пільгового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємств, на яких працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей щодо роботи позивача у спірні періоди на посаді, яка дає останній право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, не повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів до її заяви про призначення пенсії, як і не доведено відсутності у трудовій книжці позивача, яка у даному випадку є основним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи неточностей.

Водночас, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.

Відтак, сукупність наведених доказів дає підстави для висновку про протиправність незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів роботи з 10.10.2005 року по 31.12.2023 року.

Протиправність незарахування цих періодів до пільгового стажу є підставою для висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що зобов`язавши відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірному випадку для прийняття рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу виконано усі умови, визначені законом, тому прийняття відповідачем рішення про зарахування спірних періодів до пільгового стажу не передбачає право відповідача діяти на власний розсуд.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії, а також обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 в адміністративній справі №160/15839/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 жовтня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua