Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №398/4547/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №398/4547/26

Суддя: Олефіренко Н.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 398/4547/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.08.2026 ( суддя Москалик В.В.) в адміністративній справі №398/4547/26 за позовом ОСОБА_1 до Олекандрійського РВП ГУНП в Кіровоградської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у праві про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Олекандрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7458609 від 28.06.2026 та закриття провадження у праві про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2026 приблизно о 19 год 52 хв. позивач керував власним технічно справним транспортним засобом Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Олександрія Кіровоградської області по Соборному проспекту в напрямку перехрестя з вулицею Героїв Сталінграда (Гетьмана Мазепи, європейський маршрут E50). Позивач рухався у крайній лівій смузі, призначеній для повороту ліворуч. Зазначене перехрестя є складним за конфігурацією та несиметричним: умовні лінії заокруглень країв проїзної частини з різних боків дороги розпочинаються на різній відстані від центральної частини перехрестя, при цьому з боку смуги руху позивача (з лівого боку) заокруглення починається пізніше, ніж з протилежного боку. У центральній частині перехрестя дорожня розмітка відсутня, що ускладнює визначення межі перехрещення проїзних частин та свідчить про неналежне облаштування складного перехрестя. Перед позивачем у тій самій смузі руху рухалися ще два транспортні засоби: перший– безпосередньо перед стоп–лінією та світлофором, другий – за ним; позивач рухався третім. Усі три транспортні засоби перетнули стоп–лінію на дозволений (зелений) сигнал світлофора. Після перетину стоп–лінії транспортні засоби, що рухалися попереду позивача, виконуючи поворот ліворуч, рухалися не через центральну частину перехрестя, а фактично по діагональній траєкторії, частково заходячи на смугу зустрічного руху, та зупинялися, по черзі надаючи перевагу зустрічному транспорту, ще на початковій ділянці перехрестя. Оскільки ці транспортні засоби зупинилися одразу після перетину стоп–лінії, позивач, який рухався позаду них із дотриманням безпечної дистанції, фізично не мав об`єктивної можливості просунутися далі вперед і зупинився одразу за стоп–лінією та світлофором, розташованим безпосередньо при його смузі руху. Зліва від автомобіля позивача при цьому знаходився розділювальний елемент дорожньої інфраструктури (клумба) із встановленим на ньому рекламним біг–бордом. Сам факт перетину стоп–лінії на дозволений сигнал світлофора не є тотожним факту виїзду на перехрещення проїзних частин у розумінні п. 1.10 та п. 16.8 ПДР. У центральну частину перехрестя позивач не виїжджав; його автомобіль залишився в межах, що передують перехрещенню проїзних частин з боку його смуги руху, поблизу розділювального елемента (клумби). Коли транспортні засоби, що рухалися попереду, по черзі завершили свій маневр і звільнили проїзд, сигнал світлофора, розташованого безпосередньо при смузі руху позивача, а також дублюючого світлофора в напрямку його подальшого руху (розташованого через перехрестя навпроти позивача) вже був червоним, а перехресний транспортний потік по вулиці Героїв Сталінграда (E50) на той час уже отримав право на рух. Оскільки для завершення маневру повороту з місця розташування позивача через складну конфігурацію перехрестя вимагалося б ще декілька секунд руху, продовження руху на заборонний сигнал світлофора могло створити небезпечну аварійну ситуацію. Керуючись вимогами пунктів 12.3 та 2.3 ПДР, позивач прийняв рішення не продовжувати рух на заборонний (червоний) сигнал світлофора, а зупинитися і дочекатися наступного дозволеного сигналу. Після ввімкнення наступного дозволеного (зеленого) сигналу світлофора позивач безпечно зробив маневр повороту ліворуч та проїхав перехрестя. Таким чином, маневр було виконано в повному обсязі, проте не на заборонний, а на дозволений сигнал світлофора. Одразу після цього позивача було зупинено працівниками поліції, які на момент наближення позивача до перехрестя перебували у припаркованому перед перехрестям службовому автомобілі, а згодом рухалися безпосередньо позаду автомобіля позивача та здійснювали відеофіксацію на нагрудну камеру. На місці позивач надав інспектору пояснення щодо викладених обставин, зокрема звернув увагу на нестандартний (діагональний, частково по зустрічній смузі) маневр транспортних засобів, що рухалися попереду, як на об`єктивну причину свого вимушеного положення, а також пояснив, що не продовжив рух на заборонний сигнал світлофора з міркувань безпеки – аби не створити загрози зіткнення з транспортом, який на той момент уже отримав право на рух. Ці пояснення, однак, не були враховані при винесенні постанови, а мотивів їх відхилення постанова не містить. Позивачу було продемонстровано відеозапис із нагрудної камери, однак у наданні його копії на місці відмовлено з посиланням на можливість отримання через суд. Сплата штрафу не свідчить про визнання позивачем своєї вини, а зумовлена виключно намаганням уникнути застосування наслідків, передбачених ст. 308 КУпАП (стягнення штрафу в подвійному розмірі).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.08.2026 у задоволені позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7458609 від 28.06.2026, 28.06.2026о 19:52:16 год у м. Олександрія, по вул. Гетьмана Мазепи, позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Rapid державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух, здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта, не завершивши маневр у наміченому напрямку незалежно від сигналу світлофора на виїзді, чим порушив п. 16.8 ПДР. Згідно вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, посилаючись на її необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.7 ПДР світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Згідно з п. 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.

Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло;

г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

За приписами п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).

За приписами п. 16.8. ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновок, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водій повинен зупинитися, водночас водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Спірні обставини було зафіксовано на службовий відеореєстратор та бодікамеру 967973, інформація про які вказана в п. 7 постанови серії ЕНА №7458609. Копії відеозаписів із зазначених пристроїв наявні в матеріалах справи.

Зокрема, з відеозапису, здійсненого на службовий відеореєстратор вбачається, що автомобіль Skoda Rapid державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, виїхав на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух, здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта, не завершивши маневр у наміченому напрямку незалежно від сигналу світлофора на виїзді.

Відтак, доводи позивача щодо нездійснення ним виїзду на перехрещення проїзних частин, а формулювання в постанові серії ЕНА № 7458609 від 28.06.2026 "здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта" означає, що водій зупинився на перехресті, оскільки світлофор встановлений перед перехрестям, рішення водія не продовжувати рух на заборонний сигнал для уникнення небезпеки став наслідком виїзду водія на перехрестя.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність недоліків при облаштуванні перехрестя світлофорами, дорожніми знаками, розміткою, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження технічної невідповідності зазначених об`єктів вимогам законодавства.

Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення.

Таким чином, наявні в справі докази не свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з недотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.08.2026 в адміністративній справі №398/4547/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua