Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/22949/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №160/22949/25

Суддя: Добродняк І.Ю.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/22949/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року (суддя Тулянцева І.В.)

у справі № 160/22949/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з обмеження ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.08.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 при її перерахунку та виплаті, максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.08.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром, виплативши недоотриману суму пенсійних виплат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що відповідачем протиправно обмежено розмір пенсії позивача, у зв`язку з чим йому не виплачується індексація пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, при її перерахунку та виплаті.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.08.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, з урахуванням виплачених сум.

Суд першої інстанції виходив з того, що обмеження проведення індексації пенсії в межах максимального розміру для осіб, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, не застосовується як таке, що суперечить Закону № 2262-ХІІ та Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Вказав, що оскільки упродовж 2021 року та по теперішній час стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії без обмеження граничним розміром, відтак дійшов до висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 160/21870/24 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.08.2021 у розмірі 65% від грошового забезпечення 50744,00 грн, з 01.02.2022 у розмірі 65% від грошового забезпечення 71415,50 грн та з 01.02.2023 у розмірі 65% від грошового забезпечення 88672,50 грн, яке зазначено у довідках від 29.05.2024 №№ 1217, 1218, 2019, наданих Службою Зовнішньої Розвідки України. Оскільки на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці, наданій Службою Зовнішньої Розвідки України, у зв`язку зі зміною з 01.01.2023 розміру складових грошового забезпечення, тому для проведення індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» немає законних підстав. Також відповідач зазначає, що 01.03.2025 пенсію позивача проіндексовано відповідно до Постанови № 209, але перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки її розмір перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також позивач не відноситесь до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром, з урахуванням Рішення № 7-р (ІІ).

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №160/21870/24, яке набрало законної сили 17.06.2025,:

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.08.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з грошового забезпечення, яке визначено у Довідці №1217 від 29.05.2024, що видана Службою Зовнішньої Розвідки України, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з грошового забезпечення, яке визначено у Довідці №1218 від 29.05.2024, що видана Службою Зовнішньої Розвідки України, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з грошового забезпечення, яке визначено у Довідці №1219 від 29.05.2024, що видана Службою Зовнішньої Розвідки України, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання означеного рішення суду пенсійний орган, провів перерахунок пенсії позивача та встановив:

- з 01.08.2021: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 32983,60 грн; підсумок пенсії - 32983,60 грн, виплата пенсії з урахуванням максимального розміру - 18540,00 грн (відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 липня – 1854 гривні);

- з 01.02.2022: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 46620,08 грн; підсумок пенсії - 46620,08 грн, виплата пенсії з урахуванням максимального розміру - 19340,00 грн (відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні);

- з 01.02.2023: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 57637,13 грн; підсумок пенсії - 57637,13 грн, виплата пенсії з урахуванням максимального розміру - 20930,00 грн. (відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні).

Тобто, відповідач на виконання рішенням суду здійснив перерахунок пенсії, однак розмір пенсії обмежив максимальним розміром - 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність станом на 01.07.2021, 01.01.2022, 01.01.2023).

з 01.03.2024: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 57637,13 грн; підсумок пенсії (з індексацією) - 59137,13 грн, виплата пенсії (з урахуванням індексації з 01.03.2024) з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн. (відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня);

- з 01.01.2025: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 57637,13 грн; підсумок пенсії (з індексацією) - 59137,13 грн, виплата пенсії (з урахуванням індексації з 01.03.2024) з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн. (відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня);

- з 01.03.2025: основний розмір пенсії - 65% грошового забезпечення - 57637,13 грн; підсумок пенсії (з індексацією) - 60637,13 грн, виплата пенсії (з урахуванням індексації з 01.03.2024 та з 01.03.2025) з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн.

На звернення позивача від 20.06.2025 з питань пенсійного забезпечення, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 27.06.2025 № 29068-23491/С-01/8-0400/25 повідомило позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №160/21870/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.08.2021 у розмірі 65% від грошового забезпечення 50744,00 грн, з 01.02.2022 у розмірі 65% від грошового забезпечення 71415,50 грн та з 01.02.2023 у розмірі 65% від грошового забезпечення 88672,50 грн, яке зазначено у довідках від 29.05.2024 за №№ 1217, 1218, 2019, наданих Службою Зовнішньої Розвідки України. Оскільки на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці, наданій Службою Зовнішньої Розвідки України, у зв`язку зі зміною з 01.01.2023 розміру складових грошового забезпечення, тому для проведення індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» немає законних підстав. Оскільки розмір пенсії обчислено на виконання рішення суду з грошового забезпечення, визначеного станом на 17.07.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, а не на 01.03.2018, як визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн підстави відсутні. Оскільки рішенням суду не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести обчислення пенсії без обмеження максимальним розміром, тому розмір пенсії та доплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262-ХІІ. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.08.2021 по 30.06.2025 становить 94978,89 грн. З 01.07.2025 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі 23610,00 грн, який обчислено на виконання рішення суду.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження пенсії за вислугу років з 01.08.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025 при її перерахунку та виплаті максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Предметом спору у цій справі є саме обмеження максимальним розміром пенсії позивача, питання щодо індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №118 (з 01.03.2022), Постанови Кабінету Міністрів України №168 (з 01.03.2023), Постанови Кабінету Міністрів України №185 (з 01.03.2024), Постанови Кабінету Міністрів України № 209 (з 01.03.2025) та щомісячної доплати до розміру пенсії спірним не є.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон №3668-VI від 08 липня 2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статтею 2 якого обмежено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), в тому числі, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Цим же Законом №3668-VI внесені зміни у ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону №2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку такому правовому регулюванню та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (щодо обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців).

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, - 20 грудня 2016 року.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17.

В той же час, склалась така ситуація, що положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

Наведене є свідченням наявної колізії між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив таке: «на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права сформулювала висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 14.05.2024 у справі №420/7840/21, від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, від 17.09.2024 у справі №300/2387/23, від 23.10.2024 у справі №560/2041/22.

Також, суд враховує, що рішенням від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, без будь-яких виключень, тобто стосуються всіх категорій громадян, на яких розповсюджується цей Закон №2262-ХІІ, а не певного кола осіб, як помилково вважає відповідач.

Стосовно положення у постанові Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 щодо підвищення пенсій «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з загальних правил ч.3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Наведені вище положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 не відповідає приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, тому незважаючи на наявність застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, у зв`язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, позаяк положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, обмеження щодо проведення індексації пенсії в межах максимального розміру, для осіб, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, не застосовується як таке, що суперечить Закону № 2262-ХІІ та Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22.

Таким чином, є протиправними дії пенсійного органу з обмеження призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсії позивача при її перерахунку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №160/21870/24 та перерахунку з урахуванням індексації в 2024 та 2025 роках максимальним розміром, а саме: десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №160/22949/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua