Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/36021/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №160/36021/25

Суддя: Шлай А.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/36021/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. (суддя Юрков Е.О) в адміністративній справі №160/36021/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450010884 від 06 листопада 2025 р. про відмову в призначенні їй пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити їй пенсію за віком з дати звернення, а саме з 30 жовтня 2025 р., зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. згідно із записами № 5-13 трудової книжки серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказувалась на те, що позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, однак отримала відмову із посиланням на відсутність в неї необхідного страхового стажу, до якого протиправно не було зараховано період її роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. згідно записів трудової книжки. Позивачка вважає, що не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на зарахування періоду роботи до страхового стажу у зв`язку із неналежним введенням роботодавцем її трудової книжки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450010884 від 06 листопада 2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. згідно із записами № 5-13 трудової книжки серії НОМЕР_1 і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2025 р. про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450010884 від 06 листопада 2025 р. ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю в неї необхідного страхового стажу до якого правомірно не було зараховано період роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. згідно трудової книжки, оскільки відтиск печатки, якою засвідчено запис про роботу, непридатний для сприйняття змісту. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення по суті заяви позивачки про призначення пенсії не приймалось, відтак відсутні підстави для визначення йому зобов`язання вчинити відносно неї певні дії.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до суду апеляційної інстанції не надходили.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 30 жовтня 2025 р. звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та рішенням №046450010884 від 06 листопада 2025р. у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу до якого не було зараховано період роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. згідно трудової книжки, оскільки відтиск печатки, якою засвідчено запис про роботу, непридатний для сприйняття змісту.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на зарахування періоду роботи до страхового стажу у зв`язку із неналежним введенням роботодавцем її трудової книжки. Також, суд вказав, що територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивачки.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1, частиною 4 статті 24 якого визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» статтею 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірне не зарахування позивачці до її страхового стажу періоду роботи з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р. із посиланням на наявність у трудовій книжці недоліків, слід зазначити наступне.

Приписами Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, затверджених постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 р. та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 р. визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом апеляційної інстанції досліджено записи наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та встановлено, що 17 березня 1984 р. вона була прийнята приймальником замовлень в ательє № 7 Дніпропетровської фабрики "Індтрикотаж" (запис № 5). У записі № 12 зафіксована обставина зміни найменування на Орендне підприємство Дніпропетровська фірма "ФІТ". Згідно запису № 13 позивачку звільнено 16 листопада 1992 р. за власним бажанням. Водночас, запис про звільнення №13 засвіднено нечитабельною печаткою.

З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17 вказано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Нечитабельність печатки, яка засвідчує запис про звільнення позивачки, не спростовує факт її роботи в період з 17 березня 1984 р. по 16 листопада 1992 р., а тому, як вірно вказав суд першої інстанції, вказаний період має бути зарахований позивачці до її страхового стажу.

Крім того, відповідно до приписів частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктів 3.3 розділу 3, пунктів 4.1., 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 ( Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Отже, у разі сумніву у поданих заявником документів, пенсійний орган має право здійснити перевірку таких документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій (у тому числі архівних) або роз`яснити заявнику необхідність надання додаткових документів. Однак, такі дії відповідачами не вчинялись.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450010884 від 06 листопада 2025р., що є підставою для його скасування.

Водночас, суд першої інстанції помилково визначив обов`язок Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу вищевказані періоди роботи, а також повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком. Відновлення прав позивачки має здійснити той територіальний орган Пенсійного фонду України, рішення якого визнано судом протиправним, тобто, у даному випадку - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, і такі доводи містить апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити у відповідній частині, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/36021/25 - змінити, зазначивши в абзаці третьому та четвертому його резолютивної частини - "Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області".

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. в адміністративній справі №160/36021/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua