Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/13097/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13097/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/13097/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року адміністративний позов у справі №160/13097/24 було задоволено повністю.

Визнано дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - протиправними та скасувати протокол/призначення пенсії (рішення) №046150003422 від 27.08.2021 року та позначку в “особливостях” пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі” , а в графі ознаки роботи - “Працює”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі “макетної обробки”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 968,96 грн.

Судове рішення набрало законної сили 23 вересня 2024 року та видано виконавчі листи щодо його виконання.

В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/13097/24.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішення від 23.07.2024 повністю не виконане, оскільки відповідач не провів “розрахунок … недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році"”; не здійснив виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року… по теперішній час; не здійснив виплату пенсії з 07.10.2009 року з одночасним: “нарахуванням компенсації втрати частини доходів” та її виплатою, що лише підкреслює необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у задоволені вказаної заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Також позивачем було подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

В силу приписів ст..129-1 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов`язковим для виконання.

При цьому, для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов`язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов`язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).

Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов`язку суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст..382 КАС України).

Так, згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України).

З огляду на положення вказаної норми процесуального права суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням того, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що прямо передбачено ст..129-1 Конституції України, і такі повноваження суду запровадженні з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати те, чи виконано судове рішення, причини, які призводять до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Так, рішення суду, яке набрало законної сили, в силу приписів ст.129-1 Конституції України, ст.ст.14, 370 КАС України, є обов`язковим для виконання.

Колегія суддів зазначає, що після набрання законної сили рішення суду сторона (стягувач) може отримати виконавчий лист щодо примусового виконання такого рішення.

Так, суму доплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24 за період з 07.10.2009 по 31.07.2021 відкориговано та обчислено у розмірі 184275,47 грн. З урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 160/890/25 сума доплати у розмірі 184275,47 грн була зарахована на виплатну відомість серпня 2025 року на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок у ПАТ “Акцент-Банк”, дата виплати — 24 число місяця. Станом на 09.10.2025 (дату подання заяви про встановлення судового контролю) від ПАТ “Акцент-Банк” не надходила інформація щодо повернення грошових коштів у розмірі 184475,47 грн, що дає підстави стверджувати про отримання позивачем нарахованої суми доплати за рішенням суду.

Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24 проведено розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159 (з наступними змінами), у підсумку розмір якої становить 3299,33 грн. Сума компенсації у розмірі 3299,33 грн зарахована на виплатну відомість листопада 2025 року на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок у ПАТ “Акцент-Банк”, дата виплати — 24 число місяця.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів щодо не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 160/13097/24, в той час як докази щодо його виконання надано відповідачем.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю.В. Дурасова