Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №524/1000/26
Суддя: Фоміна Л.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 р.Справа № 524/1000/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Фоміної Л.О.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Баранська Ж.О., вул. Цюрупи, 31, м. Кременчук, Полтавська, 39600, по справі № 524/1000/26
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського другого взводу четвертої роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області капрала поліції Михайлика Ігоря Анатолійовича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Гонтар В.М., звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6494035 від 11 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190,00 грн і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вважає, що постанова серії ЕНА № 6494035 від 11 січня 2026 року про адміністративне правопорушення винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є не обгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене та ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а Інспектором всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 лютого 2026 року адміністративну справу № 524/1000/26 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського другого взводу четвертої роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області капрала поліції Михайлика Ігоря Анатолійовича, Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передано за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського другого взводу четвертої роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області капрала поліції Михайлика Ігоря Анатолійовича, Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи, просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2026 р. по справі № 524/1000/26 скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Зазначив, що ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає наявність умислу з боку водія, тобто, відповідач має довести, що забруднення чи неосвітлення номерного знаку сталося саме з вини позивача, а не внаслідок несприятливих погодних умов чи неналежного стану дорожнього покриття. Жодних доказів вчинення Апелянтом умисних дій спрямованих на неосвітлення номерного знаку Відповідачі в постанові не навели. Крім того, в постанові не зазначено яким чином працівник поліції визначав дистанцію в 20 метрів та чим її вимірював. Вказав, що в момент коли керований ним автомобіль розпочинав рух всі деталі та механізми працювали включно з освітленням номеру. Водночас, з наданого представником Відповідача відеозапису з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано складання постанови відносно Апелянта, не вбачається що Апелянт був обізнаний про наявність вказаної у постанові несправності, за твердженням Апелянта, яке зафіксовано на указаний відеозапис перед виїздом із гаражу лампа освітлення заднього номеру на час її перевірки працювала справно. Окрім того, Апелянт виявив готовність негайно виправити цю несправність, також повідомив поліцейським про те, що не помітив несправності лампи підсвітки номерного знаку та наголошував, що автомобіль, яким він керував пройшов технічний огляд. Також з відеозапису вбачається, що під час складання оскаржуваної постанови номерний знак не був забруднений, що також свідчить про те, що він оглядався водієм перед виїздом. Зазначене в додатку до постанови: інші матеріали, відеофіксація не може підтверджувати наявність в діях Апелянта складу адміністративного правопорушення за відсутності доказів щодо вищевказаних обставин (умислу, належного чи неналежного стану дорожнього покриття, погодніх умов, тощо). З відеофіксацією на час складання постанови Апелянта ніхто не знайомив. Таким чином, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, немає, і його, відповідно, Апелянт не вчиняв.
Від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2026 року по справі №524/1000/26 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначив, що обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, зокрема, в темну пору доби є окремим порушенням Правил дорожнього руху, за яке передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та не встановлює умови видимості номерного знаку з 20 метрів і проведення відповідних замірів.
Вказав на те, що виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач, Департамент патрульної поліції Національної поліції України, у відзиві на апеляційну скаргу просив справу розглянути за відсутності представника відповідача.
Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 11 січня 2026 року о 02 год. 29 хв. у м. Кременчук по проспекту Полтавському, буд. 132, водій керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ 308D, номерний знак НОМЕР_1 , з номерним знаком, який був неосвітлений в темну пору доби, що не дає змогу чітко розгледіти символи номерного знаку, чим порушив пункт 2.9.в ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Позивач не погодився з діями працівників поліції та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однією із головних умов притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП є встановлення суб`єктивної сторони складу правопорушення, яка полягає в наявності умислу. Тобто водій має усвідомлювати те, що він керує автомобілем з неосвітленим номерним знаком.
Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які, зокрема, визначають вимоги до номерних знаків транспортних засобів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
У силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 11.01.2026 о 02:29:42 год у місті Кременчук позивач керував автомобілем MERCEDES-BENZ 3080, державний номерний знак НОМЕР_1 , не освітленим у темну пору доби, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів.
На підтвердження вказаних обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, відповідач надав до суду першої інстанції відеозапис з бодікамери 476812, відеореєстратора 9831.
Дослідивши надані відеозаписи, судом встановлено, що на ньому зафіксовано транспортний засіб позивача та подальше спілкування поліцейських із водієм.
Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів того, що несправність освітлення номерного знаку існувала до початку руху транспортного засобу, що позивач знав про таку несправність або за конкретних обставин справи повинен був знати про її існування.
Крім того, позивач зазначив про те, що все працювало, один ліхтар розбито, а другий перегорів, виявив готовність негайно виправити цю несправність.
Натомість, відповідачем не надані до суду докази того, що несправність освітлення номерного знаку існувала до початку руху транспортного засобу, що позивач знав про таку несправність або за конкретних обставин справи повинен був знати про її існування.
Наданий відповідачем відеозапис підтверджує лише факт непрацюючого освітлення номерного знаку на момент зупинки транспортного засобу, проте не містить відомостей щодо часу виникнення цієї несправності, причин її виникнення, можливості виникнення такої несправності під час руху.
Отже, відеозапис не містить доказів, що дії позивача спрямовані на умисне приховування номерного знака. Таким чином, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, відповідачем не надано.
Твердження відповідача про те, що пояснення та доводи позивача факту вчиненого правопорушення не спростовували, водій був обізнаний про непрацюючі ліхтарі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам по собі факт визнання водієм несправності на місці зупинки не звільняє орган патрульної поліції від обов`язку доведення правопорушення належними та допустимими доказами.
За нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів також зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а саме суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції означеного враховано не було, у зв`язку з чим, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведені у заявах по суті справи, не потребують окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.07.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року по справі № 524/1000/26 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6494035 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.О. Фоміна
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua