Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/2114/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 520/2114/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 04.06.26 по справі № 520/2114/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення № 916070161552 від 07.01.2026 ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: провести індексацію з 01.03.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення/призначення пенсії (7 405,03 грн), на коефіцієнти збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115. Застосувати для перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 916070161552 від 07.01.2026, яким відмовлено в перерахунку пенсії, є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 916070161552 від 07.01.2026 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV), під час обчислення якої застосовується базовий показник середньої заробітної плати в Україні в розмірі 7 405,03 грн. Починаючи з 2020 року, в Україні щорічно здійснюється індексація пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на відповідні коефіцієнти, затверджені постановами Кабінету Міністрів України: з 01.03.2020 – 1,11; з 01.03.2021 – 1,11; з 01.03.2022 – 1,14; з 01.03.2023 – 1,197; з 01.03.2024 – 1,0796 та з 01.03.2025 – 1,115. Проте, Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі – Порядок № 124), в частині пункту 5, суперечить приписам вищевказаного закону, обмежуючи базу для перерахунку фіксованим станом на 01.10.2017, що є протиправним. ОСОБА_1 вказує, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо передчасності вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та індексацію пенсії з посиланням суду на те, що рішення по суті заяви від 30.12.2025 органом Пенсійного фонду не приймалось, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснено нарахування іншим чином. Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення відповідача № 916070161552 від 07.01.2026, яке обґрунтоване формальними причинами (недолученням документів), за своєю суттю є остаточною відмовою у реалізації права на належне пенсійне забезпечення та проведення індексації базового показника заробітної плати відповідно до ст. 42 Закону України № 1058-IV. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення чи дії суб`єкта владних повноважень. Застосований судом першої інстанції спосіб захисту шляхом зобов`язання повторного розгляду заяви не призводить до остаточного вирішення спору, а повертає його на початкову стадію, змушуючи людину-пенсіонера повторно проходити процедуру адміністративного розгляду та потенційного нового судового оскарження. Позивач вказує, що, з огляду на вимоги Закону України № 1058-IV та відповідні постанови Кабінету Міністрів України, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо можливості незастосування коефіцієнтів підвищення до базового показника середньої заробітної плати. Отже, суд першої інстанції мав повне право і обов`язок самостійно оцінити правовідносини по суті та захистити право, зобов`язавши відповідача вчинити конкретні дії, не обмежуючись скасуванням рішення та поверненням справи на повторний розгляд.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

Проте, на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів від 08.10.2026, ГУ ПФУ в Харківській області надано письмові пояснення, якими зазначено, що у електронній пенсійній справі позивача відсутній відсканований протокол про призначення пенсії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.12.2025 позивач звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: провести індексацію з 01.03.2020, з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення/призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (7 405,03 грн), на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, застосувавши для перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії за віком 7 405,03 грн.

Відповідно до принципу екстериторіальності, заяву позивача щодо проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 916070161552 від 07.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви № 162 від 30.12.2025, оскільки до заяви про перерахунок пенсії не долучено документи, на підставі яких можливо здійснити перерахунок.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи рішення протиправним, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 916070161552 від 07.01.2026 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Судом зазначено, що, подаючи заяву про призначення пенсії, особа може подати таку заяву в електронній формі, скориставшись вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України. Відповідна заява подається разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, шляхом надсилання такій особі повідомлення через електронний кабінет користувача вебпорталу (у разі подання заяви через вебпортал). Спеціальною нормою пункту 10 розділу IV Положення № 13-1 установлено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії, поданої через вебпортал з використанням електронного підпису, додані не всі скановані копії необхідних документів, або/та документи потребують дооформлення, орган Пенсійного фонду не пізніше трьох робочих днів надсилає в електронній системі повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково та/або дооформити, строк їх подання. Разом із тим, приймаючи спірне рішення, відповідач, в порушення вказаних норм, не надав позивачу можливість усунути недоліки, шляхом повідомлення у 3-денний термін про можливість подання додаткових документів чи усунення недоліків поданих документів. Натомість відповідач, обмежившись формальним посиланням на ненадання документів, прийняв передчасне рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача. При цьому судом наголошено, що в рамках розгляду даної справи суд не надає оцінку доводам позивача про наявність у неї права на перерахунок пенсії на підставі поданих документів, оскільки по суті заява позивача відповідачем не розглянута.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, суд першої інстанції виходив з її передчасності, оскільки рішення за заявою від 30.12.2025 про перерахунок пенсії не прийнято, тому немає підстав вважати, що відповідачем буде здійснено нарахування іншим чином, ніж зазначено позивачем в адміністративному позові.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Погоджуючись з висновками, викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Положеннями ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії регламентовано нормами розділу І Порядку № 22-1.

За змістом п. 1.1. Порядку № 22-1 заява про перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Заява про перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.

Пунктом 1 розділу IV Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436 (далі – Положення № 13-1) визначено, що надання органами Пенсійного фонду послуг в електронній формі здійснюється з використанням технологій віддаленого доступу (вебтехнологій) та автоматизованої передачі і обробки інформації і включає: подання користувачем електронних послуг через вебпортал з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заяв, передбачених абзацом другим пункту 1.1 розділу I, абзацом другим пункту 3.1 розділу III Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та заяви про підтвердження стажу роботи відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Розділом ІІ Порядку № 22-1 передбачено документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Положеннями п. 2.23. Порядку 22-1 визначено, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Розділом ІV Порядку № 22-1 передбачено приймання, оформлення і розгляд документів.

За змістом п. 4.1. Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.7. Порядку 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як вбачається з оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Харківській області, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що до заяви не долучено документи, на підставі яких можливо здійснити перерахунок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав позивачу можливість усунути недоліки шляхом подання додаткових документів, натомість обмежившись формальним посиланням на ненадання документів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем у рішенні про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача не конкретизовано документів, яких не долучено ОСОБА_1 до заяви, що унеможливило її розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що п. 10 розділу IV Положення № 13-1 стосується заяви про призначення пенсії, поданої через вебпортал з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, проте в даному випадку позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії.

Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин в контексті вищенаведених норм, враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії є недолучення документів, на підставі яких можливо здійснити перерахунок, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії є протиправними.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Отже, суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.

Зобов`язання судом відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у перерахунку пенсії, які передбачені законом.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у його проведенні, може бути необґрунтованим.

З огляду на те, що відповідачем обставини перерахунку пенсії не досліджувались, враховуючи принцип дискреції адміністративного органу, відсутні підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок пенсії позивача.

Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.

За цим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який, у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та застосував належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.012024 по справі № 480/4122/22.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 520/2114/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко