Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №480/5836/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №480/5836/24

Суддя: Спаскін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 480/5836/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5836/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці

про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація", звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови Сумської митниці UA805020/2024/000155 від 22.05.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- визнати протиправними та скасувати рішення Сумської митниці від 22.05.2024 UA805000/2024/000017/1 про коригування митної вартості товарів, заявленої Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (код ЄДРПОУ 31397624) згідно митної декларації № 24UA805020004375U7 від 20.05.2024, в результаті чого позивачем необхідно надмірно сплатити до Державного бюджету України 191 232,34 грн., з яких Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15 %) - 75 486,45 грн., Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (20 %) - 115 745,89 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 № UA805000/2024/000017/1.

Визнано протиправним та скасовано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000155.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (вул. Заливна, 11, поверх 1, м. Суми, Сумська область, 40035, код ЄДРПОУ 31397624) суму судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому наполягав на законності судового рішення, а тому просив залишити апеляційну скаргу Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 03.01.2024 № NG-030124, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" та компанією MILLERS LIMITED (Нігерія), до Сумської митниці 20.05.2024 було подано митну декларацію № 24UA805020004374U8, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: сертифікат якості від 14.03.2024 (з перекладом) "Гібіск сухий" (а.с.24); пакувальний лист від 14.03.2024 (з перекладом) (а.с.23); комерційний інвойс від 14.03.2024 (з перекладом) (а.с. 22); коносамент (а.с.32-33); CMR Міжнародна товарно-транспортна накладна (а.с.31); фітосанітарний сертифікат від 19.03.2024 (а.с.26); сертифікат походження товару від 19.03.2024 (з перекладом) (а.с.25); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.05.2024 (а.с.30); платіжні інструкції 29.01.2024 (зв. бік а.с.21), 18.04.2024 (а.с.23); рахунок від перевізника ТОВ "Таніт Груп" (а.с.34); додаткові угоди № 1, № 2 від 29.03.2024 до контракту з REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) (а.с.27); специфікація № 1 від 03.01.2024 до контракту з REFEM MILLERS IMITED (Нігерія) (а.с.19); контракт з REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) від 03.01.2024 (а.с.18); договір транспортного експедирування з ТОВ "Таніт Груп" від 02.05.2018 (а.с. 14-17); висновок фітосанітарної служби (з Єдиного вікна), дата, час формування 20.05.2024, 12:54:46 (а.с.36); заявка від 08.04.2024 № 14687 на надання транспортно- експедиторських послуг (а.с.28).

З метою підтвердження числових складових митної вартості, відповідно до вимог ч. 2, 3 та 4 ст.53, ст. 57 Митного Кодексу України, від декларанта було витребувано додаткові документи, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини копію митної декларації країни відправлення.

У подальшому, 22.05.2024 було прийнято рішення про коригування митної вартості №/2024/000017/1 (а.с.44). Відповідно до вказаного рішення відповідачем застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - митна декларація від 18.04.2024 №/2024/210946 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,20 USD/кг).

Також, відповідачем на подану митну декларацію винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000155, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення (а.с. 46).

Вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення та картка відмови протиправні, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4, п. 1 ч. 6 ст. 321 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).

Статтями 246, 248 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 частини 4 статті 54 МК України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 318 МК України встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5, 9, 21 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 МК України встановлено, що підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судовим розглядом встановлено, що декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 03.01.2024 № NG-030124, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" та компанією MILLERS LIMITED (Нігерія), до Сумської митниці 20.05.2024 було подано митну декларацію № 24UA805020004374U8, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: сертифікат якості від 14.03.2024 (з перекладом) "Гібіск сухий" (а.с.24); пакувальний лист від 14.03.2024 (з перекладом) (а.с.23); комерційний інвойс від 14.03.2024 (з перекладом) (а.с. 22); коносамент (а.с.32-33); CMR Міжнародна товарно-транспортна накладна (а.с.31); фітосанітарний сертифікат від 19.03.2024 (а.с.26); сертифікат походження товару від 19.03.2024 (з перекладом) (а.с.25); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.05.2024 (а.с.30); платіжні інструкції 29.01.2024 (зв. бік а.с.21), 18.04.2024 (а.с.23); рахунок від перевізника ТОВ "Таніт Груп" (а.с.34); додаткові угоди № 1, № 2 від 29.03.2024 до контракту з REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) (а.с.27); специфікація № 1 від 03.01.2024 до контракту з REFEM MILLERS IMITED (Нігерія) (а.с.19); контракт з REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) від 03.01.2024 (а.с.18); договір транспортного експедирування з ТОВ "Таніт Груп" від 02.05.2018 (а.с. 14-17); висновок фітосанітарної служби (з Єдиного вікна), дата, час формування 20.05.2024, 12:54:46 (а.с.36); заявка № 14687 від 08.04.2024 на надання транспортно- експедиторських послуг (а.с.28).

Таким чином, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що контрактом від 03.01.2024 № NG-030124, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" та компанією REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) (далі- контракт) (а.с.18), визначено предмет, суму контракту, а також умови поставки та оплати товару.

Згідно умовами Контракту предметом поставки є товар, зазначений у Специфікації до Контракту, загальною вагою 67 500 кг та загальною вартістю 152 550,00 доларів США.

Оплата здійснюється шляхом зазначеним у специфікаціях до контракту (п.4.1 Контракту).

Відповідно до Специфікації від 03.01.2024 № 1 (а.с. 19) (зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 29.03.2024 (а.с.27) товар, що поставляється "гібіск сухий" у кількості 67500 кг, загальною сумою - 152555,00 дол. США.

Умови поставки: CFR, порт Констанца, Румунія. Оплата за даною специфікацією буде здійснена як: 42525 дол. США - попередня оплата; 110025 дол. США - оплати проти копій документів.

На виконання умов вказаного конракту, згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) від 14.03.2024 № RM/SF/02/24 (а.с.22) компанія REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія) частково поставила позивачу товар "гібіск сухий" вагою нетто 13500 кг, загальною кількістю 540 шт., по ціні 2,26 $/кг на загальну суму 30510 доларів США.

Суд зазначає, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що вказаним документом підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі).

Відтак, наданий декларантом позивача рахунок-фактура 14.03.2024 № RM/SF/02/24 (а.с. 22) є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

Оплата за товар підтверджується долученою платіжною інструкцією від 29.01.2024 № 4 (зв. бік а.с.21).

Стосовно цінової інформації відносно вартості товару судовим розглядом встановлено таке.

Зі змісту спірного у цій справі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів вбачається, що останнє містить посилання на те, що у банківській платіжній інструкції в іноземній валюті від 29.01.2024 № 4 (зв. бік а.с.21) міститься посилання на інвойс №/SFF/24/01, який не був поданий декларантом.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що Інвойс № RM/SFF/24/01 (а.с.20) є рахунком-проформою (Proforma Invoice), який був складений на початковому етапі виконання зовнішньоекономічного контракту.

Вказані документи є такими, що складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Вказане є свідченням того, що відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

У спірних правовідносинах товар був об`єктом купівлі-продажу за зовнішньоекономічним контрактом, а відтак обов`язок щодо подання рахунку-проформи до митного оформлення у позивача був відсутній.

Натомість, під час митного оформлення позивачем було подано комерційний інвойс від 14.03.2024 № RM/SF/01/24 (а.с.22), який є належним первинним документом, що підтверджує фактичну вартість товару, заявленого до митного оформлення. Саме цей інвойс містить відомості щодо вартості товару, який знаходився у контейнері та був предметом декларування.

Колегія суддів також враховує пояснення представника позивача про те, що рахунок-проформа від 03.01.2024 № RM/SFF/24/01 був складений на загальну суму поставки п`яти контейнерів та відображав попередні умови поставки, які існували до внесення змін до контракту шляхом укладення додаткової угоди. Зазначений документ визначав загальну вартість закупівлі у сумі 141 750 доларів США та на момент митного оформлення вже не відображав актуальних умов господарської операції.

Відтак, рахунок-проформа від 03.01.2024 № RM/SFF/24/01 мав виключно попередній характер, втратив актуальність після погодження сторонами остаточних умов поставки та оформлення комерційних інвойсів, а тому його неподання митному органу жодним чином не впливало на можливість перевірки числових значень складових митної вартості товару.

Разом з тим посилання відповідача на відмінність між кодом товару, зазначеним у комерційному інвойсі, та кодом УКТ ЗЕД, заявленим у митній декларації, не стосується предмета спірних правовідносин та не може бути належною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не наведено жодних доводів щодо того, яким саме чином зазначена обставина впливає на числові значення складових митної вартості товару або свідчить про недостовірність ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає сплаті за товар.

Відповідачем не доведено, що відмінність кодів вплинула на правильність обчислення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що код 121190, зазначений у комерційному інвойсі контрагентом позивача, є узагальненим кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів, тоді як код 1212999500 є повним кодом УКТ ЗЕД, який був визначений декларантом для цілей митного оформлення в Україні.

Таким чином, наведена відповідачем обставина не свідчить про наявність розбіжностей у документах, які впливають на визначення митної вартості товару, а відтак не може вважатися належним та достатнім обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Крім того, доводи митного органу на те, що дані відкритих джерел щодо поточних цін на подібну продукцію на зовнішньому ринку, які вказані у висновку ДП «Держзовнішінформ» від 13.05.2024 №3-1/587 не містили інформацію щодо поточних цін на «гібіскус сухий (цвіт цілий)» виробника REFEM MILLERS LIMITED (Нігерія), який є провідним виробником/ експортером високоякісних сільськогосподарських товарів, колегія суддів вважає безпідставним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 № 310 Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" (ДП «Держзовнішінформ») належить до сфери управління державних органів та є спеціалізованою державною установою, яка здійснює дослідження товарних ринків, аналіз кон`юнктури зовнішньої торгівлі та моніторинг цін на товари.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.05.2018 № 608 ДП "Держзовнішінформ" уповноважено здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів та проводити аналіз відповідності контрактних цін кон`юнктурі відповідних ринків.

Саме з метою перевірки відповідності контрактної ціни ринковому рівню позивач звернувся до ДП "Держзовнішінформ", яке за результатами проведеного дослідження підготувало висновок від 13.05.2024 № 3-1/587 (а.с.40).

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не вимагає, щоб під час проведення такого дослідження аналізувалися виключно ціни конкретного виробника товару. Навпаки, предметом дослідження є ринковий рівень цін на аналогічні або співставні товари на відповідному товарному ринку. Відсутність у відкритих джерелах інформації саме щодо продукції виробника REFEM MILLERS LIMITED не свідчить про недостовірність висновку ДП "Держзовнішінформ" та не спростовує проведеного аналізу ринкової кон`юнктури.

Крім того, відповідачем не надано інших належних доказів, які б свідчили про невідповідність висновків ДП "Держзовнішінформ" фактичній ситуації на ринку. Отже, висновок ДП "Держзовнішінформ" від 13.05.2024 № 3-1/587 є належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує відповідність заявленої позивачем вартості товару ринковому рівню цін.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається що, на підставі електронних інформаційних ресурсів митних органів, митна вартість подібного (аналогічного) товару складає 3,20 дол. США/кг (джерело: митна декларація від 18.04.2024 UА10060/2024/210946).

Колегія суддів наголошує, що у разі здійснення коригування митної вартості не за основним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що є правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.05.2024 №/2024/000017/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000155, оскільки такі не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 480/5836/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua