Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/14529/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 520/14529/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., повний текст складено 22.07.26 по справі № 520/14529/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.12.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити починаючи з 02.12.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7 763.17 грн, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 в розмірі 7 763.17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.12.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити починаючи з 02.12.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7 763.17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 532.48 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі №520/14529/26 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з 21.02.2010 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі Закон № 889) по 30.04.2020 та з 01.05.2020, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058). З 01.10.2017, у зв`язку з проведенням перерахунку, передбаченого п.4 3 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 (індексація заробітку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році”), розмір пенсії розрахований за нормами Закону №1058 став більший ніж за нормами Закону № 889, ОСОБА_1 переведено автоматично, без її звернення, на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 з 01.05.2020. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 ст.40, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі № 520/14529/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.12.2025 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити починаючи з 02.12.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесенні ним судові витрати за сплату судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що задовольняючи позов в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки замість показника за 2017-2019 роки (7 763.17 грн), суд першої інстанції встановив, що саме показник 7763,17 грн є тим показником середньої заробітної плати, який “враховувався для обчислення пенсії” позивача в розумінні Закону № 1058-IV. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії – тобто того самого показника, який був використаний при первісному обчисленні пенсії, а не будь-якого іншого, штучно визначеного показника. Пунктом 7 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі – Порядок № 124), передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Тобто щорічна індексація є послідовним процесом збільшення того самого показника, який фактично застосовувався при обчисленні пенсії, а не одноразовою і відокремленою від нього операцією. Разом з цим позивач вказує, що задоволення вимоги про перерахунок пенсії без вирішення питання про послідовність застосування коефіцієнтів та про джерело фінансування виплати не забезпечує реального, а не формального поновлення порушеного права позивача на майно (пенсію) та змушує позивача звертатися до суду повторно.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію як державний службовець призначену відповідно до вимог Закону України № 889-VIII “Про державну службу.

З 01.05.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

При призначені позивачу пенсії за віком, застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, у зв`язку з чим, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом.

Відповідач за результатом розгляду адвокатського запиту, листом від 16.04.2026 № 0500-0202-8/40516 зазначив, що за даними електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з 01.05.2020 здійснено перерахунок пенсії, в результаті якого її переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3727-ХІI “Про державну службу” на пенсію за віком, яка призначалась з 21.02.2010 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 3723, з 23.02.2010 по 30.04.2020. Як зазначено в п. 3 ст. 45 Закону № 1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. 11.10.2017 набув чинності Закон України № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, за нормами якого з 01.10.2017 здійснено осучаснення пенсій, призначених за нормами Закону № 1058 із застосуванням показника заробітної плати по Україні за 2014 - 2016 роки - 3764,40 грн. На виконання частини 2 статті 42 Закону №1058 здійснюється індексація пенсій за новим Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 починаючи з 01.03.2019. Отже, при розрахунку середньомісячної заробітної плати застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (далі - показник заробітної плати), збільшений на коефіцієнти індексацій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” - 1,17 та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році” - 1,11, що складав 4 888.83 грн. Відповідно до прийнятих Урядом постанов в автоматичному режимі здійснено перерахунки по індексації пенсії, в результаті яких показник середньої заробітної збільшено на коефіцієнти: у 2021 році - на 1,11, у 2022 році - на 1,14, у 2023 році - на 1,197, у 2024 році - на 1,0797, у 2025 році - на 1,115, у 2026 році - на 1,121. На підставі зазначеного ОСОБА_1 в автоматичному режимі проведено перерахунки пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058 з: 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026. Для застосування показника заробітної плати за 2017-2019 роки – 7 763.17 грн та збільшення його на зазначені коефіцієнти індексації відсутні законні підстави.

Позивач вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення позивачу пенсії за віком у 2020 році пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто, за 2017, 2018, 2019 роки, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом. За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.12.2025 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити починаючи з 02.12.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача до суду спору в цій частині не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

10.12.2015, у ході реформування системи державного управління, прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу” (далі - Закон № 889-VIII).

З 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Верховний Суд України висловлював правову позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, у постанові від 09.06.2015 у справі № 21-550а14 та від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а дійшов висновку, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, якщо попередня пенсія була призначена саме за цим Законом. Натомість якщо особа отримувала пенсію за іншим законом, який передбачає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, то при зверненні за пенсією за віком за Законом № 1058-IV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від зазначеного правового висновку (постанова від 31.10.2018 у справі №876/5312/17).

Колегія суддів бере до уваги, що у вище зазначених судових рішеннях правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежав від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію. Важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV.

Судова колегія вважає, що зазначений правовий підхід є застосовним і до випадків, коли первинну пенсію призначено на підставі Закону України “Про державну службу”.

Згідно з пунктом 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені, зокрема відповідно до Закону України "Про державну службу", розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України “Про державну службу”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Натомість у разі переведення пенсіонера, який отримує пенсію за іншим законом, зокрема Законом України “Про державну службу”, на пенсію за віком або по інвалідності за Законом № 1058-IV, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Як встановлено судом, з матеріалів справи, 21.02.2010 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а 01.05.2020 року позивачці вперше призначено пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23 (адміністративне провадження № К/990/26005/24), зазначено: “ висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 240/10092/22, від 13.02.2025 у справі № 300/1149/23 та інших, де їх застосовано, про те, що при переході з пенсії за віком за Законом України “Про державну службу” № 3723-XII на пенсію за віком за Законом 1058-IV має місце переведення на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону (тобто Закону № 1058-IV), не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від такого висновку та сформувати наступний:

перехід особи з пенсії за віком, призначеної за Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII, на пенсію за віком за Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV відбувається у спосіб первинного призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.”

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що переведення позивачки у травні 2020 року з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про державну службу” № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, на пенсію за віком, призначену згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV, є первинним призначенням пенсії у межах солідарної системи і така пенсія підлягає обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017 - 2019 роки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.12.2025 та зобов`язання відповідача здійснити починаючи з 02.12.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій та рішень не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 640/27731/21, від 08.05.2024 у справі № 400/4562/19, від 27.02.2024 у справі №1740/2487/18.

Отже, обов`язковою умовою задоволення позову є наявність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З матеріалів справи встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача зі збільшенням показника середньої заробітної плати в України, (розмір якого оскаржено позивачем в межах цього спору) на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин органами Пенсійного фонду проведено індексацію пенсії позивача із застосуванням відповідних показників, а спірним фактично є лише розмір показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, який застосований для обчислення розміру пенсії позивача. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача із застосуванням правильного показника середньої заробітної плати в України у розмірі 7763,17 грн за 2017-2019 роки, права позивача щодо належної індексації пенсії будуть порушені, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними, оскільки захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, а не ті, що можуть бути порушені у майбутньому.

За таких обставин, вказані вимоги позову про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів вважає, що вищевказані позовні вимоги не підлягають захисту судом і у їх задоволенні слід відмовити у зв`язку з передчасністю їх заявлення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі № 520/14529/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий