Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №480/1622/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №480/1622/26

Суддя: Чалий І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 480/1622/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал) від 14.07.2026 по справі № 480/1622/26

за позовом ОСОБА_1

до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера , Міністерства у справах ветеранів України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, Міністерства у справах ветеранів України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера від 15 січня 2026 року № 2/21 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера втретє розглянути його заяву від 14.03.2024 про надання статусу учасника бойових дій та надати статус учасника бойових дій.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера від 15.01.2026 № 2/21 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України судовий збір у розмірі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Міністерство у справах ветеранів України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ до учасників бойових дій, крім інших, належать особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь, зокрема у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказує, що добровольче формування (в розумінні пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) та добровольче формування територіальної громади (в розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ) є різними добровольчими формуваннями, за участь в складі яких у бойових діях встановлений різний механізм набуття статусу учасника бойових дій. На теперішній час шляхом внесення змін до Порядку № 413 було врегульовано питання надання статусу учасника бойових дій особам з числа ДФТГ, що надає можливість Позивачу реалізувати своє право на отримання статусу учасника бойових дій, шляхом звернення до Міноборони, з необхідною довідкою передбаченою абзацом другим підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413.

При цьому, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не з`ясував, що вищезазначену довідку видано Позивачу саме як члену добровольчого формування територіальної громади та вона не може бути підставою для надання статусу учасника бойових дій згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановивши, що Позивач уклав контракт добровольця територіальної оборони з ІНФОРМАЦІЯ_1 , не дослідив відмінність підстав для надання статусу учасника бойових дій та як наслідок не надав правову оцінку чи має Позивач право на отримання статусу учасника бойових дій саме згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ. Також судом першої інстанції не було досліджено матеріали справи, а саме, що до поданої міжвідомчій комісії заяви Позивачем було додано лише одну довідку від 23.02.2024 № 2/1056, із якої вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період з 26.02.2022 по 25.03.2022, як доброволець Добровольчого формування № 4 Сумської міської територіальної громади.

Військовою частиною НОМЕР_1 Збройних Сил України надано відповідь листом від 22.12.2025 № 8480, в якій зазначено наступне: 1) ОСОБА_1 у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 ніколи не перебував і не перебуває. Відомості про ОСОБА_1 в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_2 відсутні, бойові розпорядження щодо його залучення до виконання завдань військовою частиною не видавалися; 2) будь-яка персоніфікована облікова інформація стосовно ОСОБА_1 відсутня; 3) довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видана ОСОБА_1 незаконно.

Позивач не реалізував своє право на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 02.04.2022 між позивачем та командиром добровольчого формування Сумської міської територіальної громади № 4 укладено контракт добровольця територіальної оборони, який відповідно до пункту 13 контракту набрав чинності з 26.02.2022.

23.02.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 видано ОСОБА_1 довідку № 2/1056 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. У довідці зазначено, що позивач у період з 26.02.2022 по 25.03.2022 брав участь у відповідних заходах, перебуваючи у Сумській області, Сумському районі, м. Суми.

14.03.2024 позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Міжвідомчої комісії від 28.08.2024 № 11/ІІІ/24/89 позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 480/875/25 зазначене рішення Міжвідомчої комісії визнано протиправним та скасовано, а Міжвідомчу комісію зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.

Під час повторного розгляду заяви Міжвідомча комісія на засіданні 11.12.2025 вирішила уточнити у ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію щодо правових підстав видачі довідки від 23.02.2024 № 2/1056 та фактичних заходів, які здійснював позивач у взаємодії з військовою частиною НОМЕР_2 .

Листом від 22.12.2025 № 8480 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що позивач у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 не перебував, відомості про нього у журналі бойових дій та персоніфікована облікова інформація відсутні, бойові розпорядження щодо його залучення не видавалися, а довідку від 23.02.2024 № 2/1056 видано незаконно.

За результатами повторного розгляду заяви Міжвідомча комісія прийняла рішення від 15.01.2026 № 2/21, яким відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера від 15.01.2026 № 2/21 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, є протиправним та підлягає скасуванню. Обираючи позивачу спосіб захисту його прав, суд зазначив, що чергове зобов`язання Міжвідомчої комісії повторно розглянути заяву позивача не забезпечить ефективного поновлення його порушеного права та може призвести до повторного прийняття аналогічного рішення.

Оскільки позивачем виконано передбачені законодавством умови для набуття статусу учасника бойових дій, а у відповідача відсутні законні підстави для прийняття іншого рішення, повноваження Міжвідомчої комісії у спірних правовідносинах не передбачають можливості вибору між кількома правомірними варіантами поведінки.

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Міжвідомчої комісії прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.

Статтею 5 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

У разі відсутності довідки, передбаченої абзацом п`ятим цього пункту, підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:

свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів;

особам, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення), - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.

До періоду безпосередньої участі особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включається період, підтверджений усіма свідками.

На виконання вимог пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 413 він визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Підпунктом 6 пункту 4 Порядку № 413 встановлено, що для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 25 частини першої статті 6 Закону, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими заявник сам або у складі добровольчого формування брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

У разі відсутності зазначеної довідки підставою для надання статусу учасника бойових дій заявникам, зазначеним в абзаці першому цього підпункту, є:

свідчення (заява) не менше трьох свідків (одним з яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів;

заявникам, які отримали поранення, контузію, каліцтво, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю, самокалічення), - свідчення (заява) не менше двох свідків, які брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, про період безпосередньої участі осіб, зазначених у цьому абзаці, у таких заходах, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосередньої участі у здійсненні таких заходів.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, справжність підпису на яких засвідчено нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать. До періоду безпосередньої участі заявників, зазначених в абзаці першому цього підпункту, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включається період, підтверджений усіма свідками.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;

міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

За приписами пункту 21 Порядку № 413 міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону, або командирами добровольчих формувань, у складі яких такі заявники брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та в разі потреби уточнює інформацію про заявників, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких заявників, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про надання (відмову в наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії чи заявників, які звернулися до міжвідомчої комісії.

Пунктом 24 Порядку № 413 передбачено, що комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.

У разі усунення виявлених підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій заявник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Порядком) на розгляд комісії шляхом подання заяви до керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, в якому утворено комісію.

Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

З системного аналізу вищевказаних норм, встановлено, що належною та самостійною підставою надання статусу учасника бойових дій особі, яка у період з 24 лютого по 25 березня 2022 року у складі добровольчого формування у взаємодії із Збройними Силами України брала участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, є довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, видана командиром відповідної військової частини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач подав до Міжвідомчої комісії довідку від 23.02.2024 № 2/1056, видану командиром військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої він у період з 26.02.2022 по 25.03.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Суми, Сумському районі Сумської області.

Матеріали справи не містять доказів скасування довідки від 23.02.2024 № 2/1056, визнання її недійсною або встановлення у передбаченому законом порядку факту внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Щодо доводів апелянта про те, що довідка від 23.02.2024 № 2/1056 недостовірна, колегія суддів зазначає таке.

Листом від 22.12.2025 № 8480 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив, що позивач у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 не перебував, відомості про нього у журналі бойових дій та персоніфікована облікова інформація відсутні, бойові розпорядження щодо його залучення не видавалися, а довідку від 23.02.2024 № 2/1056 видано незаконно.

Водночас, відомості про те, що позивач не перебував у списках особового складу не є беззаперечним доказом того, що позивач не брав участь у бойових діях як особа, яка у складі добровольчого формування брала участь у відповідних заходах у взаємодії із Збройними Силами України. Відсутність позивача у списках особового складу військової частини сама по собі не спростовує факту його участі у таких заходах.

Пункт 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII не встановлює обов`язкової умови щодо зарахування особи до списків особового складу військової частини, видання стосовно неї індивідуального бойового розпорядження або обов`язкового внесення відомостей про неї до журналу бойових дій. Визначальним є факт безпосередньої участі особи у відповідних заходах у складі добровольчого формування у взаємодії з військовою частиною, який у цьому випадку засвідчений довідкою командира військової частини. Сама по собі відсутність персоніфікованої облікової інформації про позивача у військовій частині не є беззаперечним доказом того, що позивач не брав участі у відповідних заходах, та не спростовує відомостей, засвідчених довідкою від 23.02.2024 № 2/1056.

Щодо посилання апелянта на результати службового розслідування та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань також не підтверджують недостовірності довідки від 23.02.2024 № 2/1056.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_3 від 09.02.2025 № 760/1/4459 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 32 "Про результати службового розслідування" вбачається, що за результатами такого розслідування визнано недійсними конкретно визначені довідки про безпосередню участь осіб у відповідних заходах.

При цьому, довідка, видана ОСОБА_1 від 23.02.2024 № 2/1056, у наведеному переліку відсутня.

Отже, матеріали службового розслідування не містять висновку про незаконність видачі або недостовірність саме довідки позивача. Тому твердження відповідачів про те, що всі довідки, підписані командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , містять ознаки кримінального правопорушення, є необґрунтованим узагальненням, яке не підтверджене дослідженими доказами.

Колегія суддів також зазначає, що під час повторного розгляду заяви Міжвідомча комісія не надала належної оцінки іншим поданим позивачем документам, які у сукупності з довідкою від 23.02.2024 № 2/1056 підтверджують його участь у добровольчому формуванні та здійсненні заходів із забезпечення оборони України.

Зокрема, матеріали справи містять контракт добровольця територіальної оборони, укладений позивачем із командиром добровольчого формування Сумської міської територіальної громади № 4, посвідчення добровольця територіальної оборони, документи добровольчого формування, а також грамоти та подяки, що характеризують діяльність позивача у відповідний період. Також у разі наявності сумнівів у достовірності поданих позивачем документів, комісія могла скористатись наданими їй повноваженнями щодо заслуховування пояснень позивача, командира добровольчого формування, особи, яка підписала довідку, інших свідків або представників відповідних військових частин, витребувати документи, які могли б підтвердити або спростувати фактичну взаємодію добровольчого формування з військовою частиною НОМЕР_2 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Комісія не забезпечила повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, а спірне рішення прийнято без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій, а тому, рішення Міжвідомчої комісії від 15.01.2026 № 2/21 про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту прав позивача, з огляду на те, що заява позивача вже була предметом розгляду Міжвідомчої комісії, а попереднє рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій скасовано рішенням суду від 26.08.2025 у справі № 480/875/25 із зобов`язанням повторно розглянути заяву; однак під час повторного розгляду відповідач знову прийняв протиправне рішення, не надавши належної оцінки поданій позивачем довідці та іншим доказам.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

В аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні колегія суддів ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 по справі № 480/1622/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Оригінал: reyestr.court.gov.ua