Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/14944/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 520/14944/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 13.07.26 по справі № 520/14944/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) з приводу непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 за період з моменту виникнення відповідного права до 22.05.2026 – день повного розрахунку, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплата (за несвоєчасну виплату грошового забезпечення) компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі №520/25723/25 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III). Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся суду за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) з приводу непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 за період з моменту виникнення відповідного права до 22.05.2026 – день повного розрахунку, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань, планами спеціального фонду. Взяття бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. Відповідач є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. ВЧ НОМЕР_1 наголошує, що відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок № 159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №520/25723/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 15 років в календарному обчисленні без урахування при її розрахунку фіксованої індексації в розмірі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити одноразову ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з військової служби за 15 років в календарному обчисленні з урахуванням фіксованої індексації в розмірі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за 84 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без урахування при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 84 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із урахуванням при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення у справі № 520/730/24.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за 14 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, яка надається у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби на посадах інспектора прикордонної служби 2 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, що пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я на посадах інспекторського складу Державної прикордонної служби України, без урахування при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 14 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, яка надається у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби на посадах інспектора прикордонної служби 2 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, що пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я на посадах інспекторського складу Державної прикордонної служби України, з урахуванням при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 роки без урахування при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням фіксованої індексації при її розрахунку, що виплачена за період з 01.03.2018 по 07.06.2021 на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 по справі №520/25723/25 відповідачем було сплачено позивачу 22.05.2026 заборгованість по грошовому забезпеченню в розмірі 8241,84 грн, на підтвердження чого позивачем надано скрін-шот із мобільного застосунку АТ "Приватбанк".

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду у справ №520/25723/25, звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати його грошового забезпечення є обгрунтованими, оскільки в судовому порядку встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивача у визначеному законодавством розмірі, що призвело до його недоплати.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону №2050-ІІІ за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 за період з моменту виникнення відповідного права до 22.05.2026 – день повного розрахунку.

При цьому також суд зазначив, що нарахування та виплата позивачу вказаних сум має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XIІ).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

Згідно статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З огляду на вказане, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.

Відтак, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць.

Це означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, основною умовою для виплати позивачу, передбаченої статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, від 12.09.2024 у справі № 240/18489/23, від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі № 240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.07.2019 у справі № 825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Як встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №520/25723/25, серед іншого, зобов`язано відповідача:

1) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 15 років в календарному обчисленні з урахуванням фіксованої індексації в розмірі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24;

2) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 84 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із урахуванням при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24;

3) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 14 календарні дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, яка надається у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби на посадах інспектора прикордонної служби 2 категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, що пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я на посадах інспекторського складу Державної прикордонної служби України, з урахуванням при її розрахунку фіксованої індексацію в сумі 630,19 грн, що виплачена на виконання судового рішення по справі № 520/730/24;

4) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 роки з урахуванням фіксованої індексації при її розрахунку, що виплачена за період з 01.03.2018 по 07.06.2021 на виконання судового рішення по справі № 520/730/24.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №520/25723/25, на банківський рахунок позивача 22.05.2026 відповідачем зараховано кошти у розмірі 8241,84 грн.

При цьому, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати його грошового забезпечення є обгрунтованими, оскільки в судовому порядку встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивача у визначеному законодавством розмірі, що призвело до його недоплати.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував правову природу спірних виплат у справі №520/25723/25, у зв`язку з чим, дійшов помилкових висновків про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).

Відповідно пункту 2 розділу І Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до розділу IV Інструкції № 558 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, віднесена допомога для оздоровлення (пункт 7).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 дійшла висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-III, за сукупності таких умов:

1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць

2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;

3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

З тексту вказаної постанови слідує, що норми Закону № 2050-III пов`язують можливість компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, з одержанням таких доходів на території України і з тим, що вони не мають разового характеру.

Тому, вирішуючи питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, необхідно відповісти на питання систематичності (разового/постійного характеру) виплати таких доходів.

Разом з тим, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні не є періодичними щомісячними виплатами. За своєю правовою природою вони належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, а тому мають разовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.08.2026 у справі № 120/4140/25.

Згідно із абз. 1 п. 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються, зокрема, для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) (п.п. 1 абз. 6 п. 9 розділу V Інструкції № 558).

Отже, норми права, не викликають сумніву щодо розуміння характеру одноразової грошової допомоги при звільненні, як одноразової, а не регулярної/постійної/періодичної, за критерієм систематичності її виплати, оскільки одноразова грошова допомога розраховується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак виплачується одноразово при звільненні, а тому належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, згідно з абз. 1 п. 9 розділу V Інструкції № 558.

Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З викладеного випливає, що грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні додаткової відпустки виплачується тільки при звільненні військовослужбовця, тільки один раз за весь період служби, тобто ця виплата має разовий характер і не підпадає під дохід, за затримку виплати якого нараховується компенсація у відповідності до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час, тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків і має компенсаційний характер, пов`язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Колегією суддів встановлено, що саме за невчасну виплату в належному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, грошової допомоги для оздоровлення позивач хоче отримати компенсацію, передбачену Законом № 2050-III.

Однак, статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Слід зазначити, що врахування фіксованої індексації під час обчислення зазначених компенсацій впливає на визначення їх розміру, проте саме по собі не змінює підстав виникнення відповідних виплат та не є достатньою умовою для поширення на всю суму таких компенсацій механізму, передбаченого Законом № 2050-III.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що Закон № 2050-III застосовується до грошових доходів громадян, які не мають разового характеру, а одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, грошова допомога для оздоровлення є одноразовими виплатами і тому не підлягають компенсації у відповідності до вимог цього Закону.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 з приводу непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону №2050-ІІІ за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 за період з моменту виникнення відповідно права до 22.05.2026 – день повного розрахунку.

Крім того, колегія суддів враховуючи, що судом не встановлено правових підстав для визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 з приводу непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у порядку Закону №2050-ІІІ за платежами по судовому рішенню у справі № 520/25723/25 за період з моменту виникнення відповідно права до 22.05.2026 – день повного розрахунку, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Відтак, зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Варто зауважити, що право суду на вихід за межі доводів апеляційної скарги передбачено частиною другою статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час ухвалення рішення суд зобов`язаний повно та всебічно з`ясувати обставини справи, визначити правову кваліфікацію відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та встановити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Такий підхід відповідає загальновизнаному принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), зміст якого полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 по справі № 520/14944/26 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий