Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №520/22782/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.Справа № 520/22782/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.07.26 року по справі № 520/22782/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №520/22782/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3091 806,50 грн. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 у вказаній частині позовних вимог задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3091806,50 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №520/22782/24 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.02.2026 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №520/22782/24 в частині відмови позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00130160708 від 13.03.2024 щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу №520/22782/24.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про порушення відповідачем вимог ст.ст. 80-81 ПК України в частині процедури проведення перевірки, оскільки фактичну перевірку протиправно проведено за відсутності платника податків, без пред`явлення позивачу направлень для проведення перевірки та службових посвідчень посадових осіб, без надання копії наказу про проведення перевірки. Позивач зазначає, що доповідна записка № 429/02-32-07-05 від 02.02.2024 не є "інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування" в розумінні п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України. Контрольна закупка, проведена посадовими особами Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області не є "інформацією, отриманою в установленому законодавством порядку" та не передбачена законом як окремий допроцесуальний захід, який міг би слугувати самостійним джерелом "інформації" в розумінні пп. 80.2.2.п.80.2 ст. 80 ПК України. Також, позивач вважає, що зміст доповідної записки № 429/02-32-07-05 від 02.02.2024 взагалі не містить ідентифікації ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкта можливого правопорушення, а отже вона не персоніфікована щодо позивача. Зазначає, що наказ ГУ ДПС у Вінницькій області від 05.02.2024 № 635 "Про проведення фактичної перевірки об`єкта торгівлі" не відповідає вимогам пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 та абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України, не міг бути правомірною підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , що є самостійною та достатньою підставою для: визнання протиправними результатів такої перевірки (акта від 07.02.2024 № 5566/02-32-07-05/ НОМЕР_1 ); визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00130160708 від 13.03.2024 в частині, яка перебуває на новому розгляді (щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій); відсутності необхідності переходити до оцінки виявлених перевіркою "порушень" по суті.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 2202878 грн. 00 коп., з яких: 6399 грн. штрафна санкція за порушення п. 1 ст. 17 ЗУ від 06.07.95 № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та 2196479 грн. 00 коп. штрафна санкція за порушення ст. 20 ЗУ від 06.07.95 № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 15140 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що юридичною підставою для ініціювання та проведення спірної фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області №616К від 05.02.2023 зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а фактично - доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №429/02-32-07-05 від 02.02.2024. Вказує, що в наказі зазначені всі необхідні реквізити, міститься підпис в.о. керівника контролюючого органу та скріплений печаткою. ГУ ДПС зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу. Якщо ж посадові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, у подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З акту фактичної перевірки від 07.02.2024 №5566/02-32-07-05 встановлено, що перевірку проведено в присутності особи, яка проводила розрахункові операції адміністратора ФОП ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що податковим органом дотримано вимоги ст. 80-81 ПК України щодо порядку проведення фактичної перевірки та умови допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що протиправність підстав для призначення перевірки тягне незаконність результатів такої перевірки та прийнятих на її підставі рішень. Отже, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до висновків Верховного Суду, оцінивши законність наказу про проведеня перевірки саме в межах спору про скасування податкового повідомлення - рішення, а не як самостійний предмет позову. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що фактична перевірка призначена і проведена з істотним порушенням процедури - без належної індивідуалізації платника податків та за відсутності належної фактичної підстави - результати такої перевірки не можуть кваліфікуватися як належні і допустимі докази вчинення податкового порушення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку другої групи, 20%.

Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля комп`ютерами, переферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

Головне управління ДПС у Вінницькій області відповідно до наказу від 05.02.2024 №616к "Про проведення фактичної перевірки" мало провести фактичну перевірку господарської одиниці - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Термін перевірки становив 10 діб з 05.02.2024. Перевірка розпочата 06 лютого 2024 року.

Також до матеріалів справи контролюючим органом надано копії направлень № 635 від 05.02.2024 та № 636 від 05.02.2024 на проведення перевірки головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Морозовою О. та головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Черватюком О. відповідно.

Перед початком проведення фактичної перевірки, посадовими особами відповідача проведено контрольну закупку портативного динаміку JBL Charge 5 Squad на суму 6399 грн, що підтверджується відповідним фіскальним чеком (ПРРО вебчеком) від 06.02.2024 , виданого ФОП ОСОБА_1 із зазначенням адреси: АДРЕСА_2 .

За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки №5566/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 07.02.2024 (дата реєстрації).

Актом зафіксоване порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Оскільки позивач зареєстрований у м. Харків, матеріали фактичної перевірки надіслані до Головного управління ДПС у Харківській області для прийняття рішення.

На підставі акту перевірки від 06.02.2024 №5566/02-32-07-05/ НОМЕР_1 (дата реєстрації 07.02.2024) Головного управління ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення - рішення від 13.03.2024 №00130160708, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 5294684 грн. 50 коп.

З огляду на постанову Верховного суду від 16.02.2026 по справі № 520/22782/24, предметом спору є податкове повідомлення-рішення № 00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 2202878 грн. 00 коп., з яких: 6399 грн. штрафна санкція за порушення п. 1 ст. 17 ЗУ від 06.07.95 року № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та 2196479 грн. 00 коп. штрафна санкція за порушення ст. 20 ЗУ від 06.07.95 року № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Направляючи справу № 520/22782/24 на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія Верховного суду акцентувала увагу суду на необхідності дослідження питання наявності правових підстав для призначення та проведення вищевказаної перевірки з наданням оцінки доповідній записці № 429/02-32-07-05 від 02.02.2024 та дослідженню наказу № 616к від 05.02.2024 року на відповідність вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 5 ст. 353 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00130160708 від 13.03.2024 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 2202878 грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив з протиправності наказу про проведення перевірки, що в свою чергу має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступе.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.3 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Верховний Суд у складі Судової палати в постанові №420/9909/23 від 26.03.2024 зробив висновок про те, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 81.1 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до вимог абзаців восьмого і дев`ятого пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 80.9 статті 80 ПК України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Отже, наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки. Водночас, наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що як в направленнях № 636 та № 635 від 05.02.2024, так і в наказі про проведення перевірки № 616к від 05.02.2024, як об`єкт визначено "магазин "Yabluka", тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 , на якого складені документи за результатами перевірки.

Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.

Так, належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 09.06.2026 по справі №380/26084/24.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України будь-яка реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом повинна мати чітку нормативну підставу та здійснюватися у порядку, встановленому законом. Оскільки наказ про проведення перевірки не забезпечував належної індивідуалізації платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, подальше здійснення перевірочних заходів стосовно ФОП ОСОБА_1 не відповідало вимогам законності, що є самостійним підтвердженням неправомірності спірних дій контролюючого органу.

Судовим розглядом підтверджено, що юридичною підставою для ініціювання та проведення спірної фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області № 616К від 05.02.2023 зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а фактичною -доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №429/02-32-07-05 від 02.02.2024 (т. 1 а.с. 82 зворот).

Дослідивши зміст вказаної доповідної записки відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №429/02-32-07-05 від 02.02.2024, колегія суддів зазначає, що з її тексту не можливо ідентифікувати учасників суспільних відносин - суб`єктів господарювання, котрі провадять господарську діяльність за адресою, зокрема, магазину "Yabluka", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримана ГУ ДПС в Вінницькій області у межах спірних правовідносин доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №429/02-32-07-05 від 02.02.2024 з приводу вчинення податкового правопорушення або порушення дисципліни у сфері проведення розрахункових операцій не відповідала вимогам п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України в аспекті ймовірної/можливої причетності ФОП ОСОБА_1 до вчинення податкових правопорушень, а тому згідно з ч.1, ч.2, ч.12 ст.3, ст. 17, ст. 20 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" неправомірно кваліфіковано ГУ ДПС в Вінницькій області у якості достатнього приводу для призначення заходу податкового контролю у формі фактичної перевірки як з приводу проведення розрахункових операцій, так і з приводу обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем проведення розрахункових операцій.

Отже, оскільки зазначена доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області №429/02-32-07-05 від 02.02.2024 не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, відтак встановлені у справі порушення, допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки, є такими, що мають істотний характер, оскільки стосуються базової передумови здійснення податкового контролю - належної та індивідуалізованої правової підстави для його початку.

Невідповідність наказу вимогам Податкового кодексу України щодо визначення конкретного платника податків та об`єкта перевірки, а також фактичне проведення перевірки щодо іншого суб`єкта, ніж той, який зазначений у наказі, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки.

Протиправність наказу про проведення перевірки має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями. За відсутності належної правової підстави для проведення перевірки, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків. У зв`язку з цим всі інші доводи сторін, у тому числі щодо встановлених під час перевірки обставин, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки вони стосуються наслідків перевірки, яка проведена з істотним порушенням процедури її призначення.

Таким чином, встановлена протиправність наказу про проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки, що унеможливлює їх збереження в правовому полі незалежно від інших доводів учасників справи.

Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 06.10.2026 по справі №520/21435/25, колегія суддів її не враховує та зазначає, що в межах даної справи касаційний суд надавав оцінку конкретного суб`єкта господарювання щодо якого призначена перевірка, водночас в межах справи №520/22782/24, ані наказ №616к від 05.02.2024, ані направлення №635 та №636 від 05.02.2024 не визначають позивача як суб`єкта перевірки, оскільки як об`єкт у них лише зазначено комерційну назву торгівельної точки - магазин "Yabluka".

Водночас, відповідно до висновку Верховного Суду від 13.10.2026 по справі №380/5635/25 вказано, що зі змісту п. 81.1 ст. 81 ПК України, законодавець встановив відмінні вимоги до змісту направлення на проведення перевірки та наказу про її проведення. Так, для направлення передбачено зазначення найменування та реквізитів суб`єкта або об`єкта, перевірка якого проводиться. Натомість щодо наказу, ця норма передбачає зазначення найменування та реквізитів суб`єкта, який перевіряється, та, у разі проведення перевірки в іншому місці, - адреси об`єкта, перевірка якого проводиться. Отже, встановлення того, що наказ та додатки до нього дозволяли ідентифікувати конкретний торгівельний об`єкт та місце проведення перевірки, саме по собі не свідчить про дотримання контролюючим органом вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо змісту наказу в частині індивідуалізації платника податків, стосовно якого призначено перевірку.

Також, Верховний Суд вказав, що наведене узгоджується з правовим підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.06.2026 у справі №380/26084/24, за яким використання у наказі комерційного найменування торгівельного об`єкта замість відомостей про конкретного платника податків, щодо якого фактично здійснено перевірочні заходи, не забезпечує належної індивідуалізації наказу як акта індивідуальної дії.

Відповідно до висновку щодо застосування норм матеріального права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від № 755/10947/17 від 30.01.2019, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені у справі обставини та наведені висновки щодо істотних порушень, допущених при прийнятті наказу про проведення перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00130160708 від 13.03.2024 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 2202878 грн. 00 коп., з яких: 6399 грн. штрафна санкція за порушення п. 1 ст. 17 ЗУ від 06.07.95 року № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та 2196479 грн. 00 коп. штрафна санкція за порушення ст. 20 ЗУ від 06.07.95 року № 265/96-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 520/22782/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 22.10.2026 року