Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/15197/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.Справа № 520/15197/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15197/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області) , в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01.10.2022 року № 14012/294484/20461/3 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» (невідоме місце мешкання) ОСОБА_1 , номер справи 294484, номер випадку 20461;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 , нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року, а також виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам з 01.10.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що дії відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у поновленні щомісячних страхових виплат та виплату заборгованості за період з 01.10.2022 року є протиправними.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01.10.2022 року № 14012/294484/20461/3 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» (невідоме місце мешкання) ОСОБА_1 , номер справи 294484, номер випадку 20461.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; за довідкою ВПО: АДРЕСА_2 ), нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року, а також виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам з 01.10.2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до жодного із законів про соціальне страхування, зокрема до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV, не внесено такої підстави припинення страхових виплат, як передбачено пунктом 1.12 розділу I Порядку № 11, тому припинення страхових виплат з цієї підстави та відповідно ненарахування страхових виплат за спірний період є неправомірним.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року по справі №520/15197/26 скасувати та ухвалити нове рішення по справі №520/15197/26, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 1105, застраховані особи зобов`язані: своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг

Суд першої інстанції не врахував, що в період з жовтня 2022 року по теперішній час ОСОБА_1 за продовженням раніше припинених виплат до відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не звертався, крім того нарахування щомісячних страхових виплат здійснюється за наявності умов для відновлення її виплати, зокрема за умови проходження фізичної ідентифікації та повідомлення про неодержання щомісячних страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Також суд не врахував вимоги абз. 4 пункту 8 та пункт 10 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 та пункту 3.1. Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб на час затримання щомісячних страхових виплат від 12.12.2018 №27.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

10.09.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу та зазначив, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі зводяться до власної переоцінки доказів та фактичних обставин справи, оцінка яким вже була надана судом першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції правильно витлумачено та застосовано закон, який поширюється на спірні правовідносини щодо отримання позивачем страхових виплат у зв`язку із отриманням трудового каліцтва у 2008 році на підземних роботах з видобутку вугілля.

Зауважує, що спір у цій справі стосується не первинного призначення страхової виплати та не встановлення права позивача на неї, а незаконного припинення вже призначеної та фактично виплачуваної щомісячної страхової виплати з 01 жовтня 2022 року, тому посилання апелянта на необхідність повторного звернення, повторного підтвердження права або подання заяви про продовження виплати не відповідає предмету спору та фактично, відповідач, достеменно знаючи наведені приписи Закону 1105-ХІV діючи умисно та свідомо, посилаючись на Постанови КМУ, які суперечать Закону № 1105-ХІV продовжив протиправні дії, а саме спірну постанову Мар`їнського відділення від 01.10.2022 року № 14012/294484/20461/3 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 01.10.2022 згідно з п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасував, страхові виплати належні не продовжив. Вважає доводи відповідача щодо правомірності спірної постанови безпідставними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а посилання на постанови КМУ не може легалізувати рішення (постанову), прийняте всупереч прямим приписам закону.

Вказує, що пункт 8 Порядку № 299 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки припинення страхових виплат було здійснено протиправно, не з підстав, передбачених Законом України № 1105-XIV. Крім того, відповідач не надав жодних належних доказів, зокрема рішення, яке б підтверджувало припинення виплат саме у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації чи скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, з 27.05.2008 перебував на обліку у Мар`їнському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як ВПО до 01.10.2022 року в розмірі 10 156,92 грн. у зв`язку із отриманим ним 27.05.2008 року трудовим каліцтвом на шахті.

З 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримує пенсію за інвалідністю 3 – групи довічно.

З лютого 2022 року Мар`їнському міська територіальна громада знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Постановою Мар`їнського відділення від 01.10.2022 року № 14012/294484/20461/3 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» страхові виплати були затримані з 01.10.2022 згідно з п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (невідоме місце мешкання).

15.12.2025 позивач через вебпортал направив звернення №ВЕБ-05001-Ф-С-25-332186 в якому він просив негайно поновити йому страхові виплати.

Звернення зареєстровано 16.12.2025 за вх. №58639/К-0500-25, розглянуто Головним управлінням відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та листом від 12.01.2026 № 1670-58639/К-02/8 0500/26 повідомлено, про те, що щомісячні страхові виплати позивачеві було припинено з 01.10.2022 року відповідно до п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2018 № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (чинною на момент припинення) згідно з рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. Посилаючись на положення Порядку № 299 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», роз`яснило, що щомісячні страхові виплати поновлюються за заявами про поновлення/продовження щомісячних страхових виплат зокрема поданими особисто або з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

12.03.2026 року позивачем в особистому кабінету на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою дистанційного інформування з використанням «Дія. Підпис» було повторно подано заяву ВЕБ-05001-Ф-С-26-164312 з вимогою відновити щомісячні страхові виплати та пройдено відео ідентифікацію.

09.04.2026 року відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області повідомлено, що для поновлення страхових виплат необхідно звернутися з відповідною заявою та пакетом необхідних документів особисто або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (Комунікації з ПФУ Заява на страхову виплату — заява про продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійнім захворюванням)).

Вважаючи протиправним припинення страхових виплат, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Інших строків Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для внутрішньо переміщених осіб не передбачено.

За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (частина сьома статті 47 Закону).

За частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент припинення страхових виплат позивачу, визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №200/7529/20-а за подібних правовідносин зазначив, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 185/3733/17.

У справі, що розглядається, підставою припинення нарахування страхових виплат з 01 вересня 2022 року визначено пункт 6 частини першої статті 46, частину другу статті 16 Закону № 1105-XIV із зазначенням того, що місце мешкання невідоме.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи зобов`язані, зокрема, своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про взяття на облік та не заперечується сторонами. Водночас чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено можливості припинення страхових виплат з підстав відсутності інформації про місце мешкання.

При цьому відповідно до пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, прийняття законодавцем Закону № 1706-VII спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.

В обґрунтування правомірності своїх дій апелянт посилається на положення підзаконних актів, якими врегульовано порядок призначення та продовження страхових виплат внутрішньо переміщеним особам, зокрема постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365, а також Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду № 4-1 від 26.01.2024), якими передбачено особливості призначення, продовження та відновлення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам, зокрема необхідність звернення таких осіб із відповідною заявою та поданням установленого переліку документів.

Разом з тим, частинами першою – третьою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України

Особиста явка заявника до територіального органу Пенсійного фонду України для подання заяви про поновлення страхових виплат законодавством не передбачена. При цьому, саме по собі незвернення позивача із заявою про продовження виплат не може вважатися достатньою правовою підставою для припинення раніше призначених страхових виплат без установлення передбачених законом обставин, які зумовлюють таке припинення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц наголосила, що позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №200/619/21-а звернув увагу, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання страхових виплат. Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної, де визначена адреса її фактичного місця проживання. Відповідно до Закону №1706-VII статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.

Таким чином, делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення особливостей надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення внутрішньо переміщеним особам не передбачає можливості встановлення додаткових, не визначених законом підстав для припинення страхових виплат. Відтак положення відповідних підзаконних нормативно-правових актів можуть регулювати порядок реалізації права на отримання таких виплат, проте не можуть слугувати самостійною правовою підставою для припинення раніше призначених страхових виплат усупереч положенням Закону № 1105-XIV.

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» зазначено, що виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що пункт 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, на який посилається апелянт, не підлягає застосуванню до спірних у цій справі правовідносин, оскільки припинення соціальних виплат здійснено протиправно, не з підстав, передбачених Законом № 1105-XIV. Також відповідачем не надано доказів, зокрема відповідного рішення, того, що виплату пенсії припинено у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

За таких обставин колегія суддів висновує, що оскаржувану постанову Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 01.10.2022 року № 14012/294484/20461/3 прийнято з підстав, не передбачених Законом України № 1105-XIV, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, у зв`язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання її протиправною та скасування.

З урахуванням того, що частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV передбачено виплату без обмеження будь-яким строком сум страхової виплати, своєчасно не визначених або не виплачених потерпілому з вини Фонду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.10.2022, а також виплатити заборгованість за цей період.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 по справі № 520/15197/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко