Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №200/2961/25
Суддя: Гайдар Андрій Володимирович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року справа №200/2961/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Абдукадирова К.Е.), складене у повному обсязі 13 червня 2025 року, у справі № 200/2961/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області (Код ЄДРПОУ ВП: 44070187) щодо автоматичного нарахування сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. в сумі 37788,74 грн., в тому числі відображених в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 - «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність».
- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (Код ЄДРПОУ ВП: 44070187) здійснити коригування даних автоматичного нарахування сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. в сумі 37788,74 грн., в тому числі відображених в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 - «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Донецькій області (Код ЄДРПОУ ВП: 44070187) суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо автоматичного нарахування сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. в сумі 37788,74 грн., в тому числі відображених в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 - «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність».
Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування даних автоматичного нарахування сум заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. в сумі 37788,74 грн., в тому числі відображених в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 - «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» шляхом виключення самостійно нарахованої Головним управлінням ДПС у Донецькій області (Код ЄДРПОУ ВП: 44070187) суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апелянтом зазначено, що за даними інформаційно – комунікаційної системи ДПС (далі – ІКС ДПС) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою – підприємцем у Виконавчому комітеті Горлівської міської ради 30.06.1995 за номером 5827 та з 07.07.1995 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області як фізична особа – підприємець.
Відносно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців до контролюючого органу 21.12.2012 надійшли відомості з реєстраційної картки за номером 22561750000021772 про включення відомостей про фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним. За даними ІКС ДПС в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 – «Єдиний внесок для фізичних осіб –підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість у сумі 21969,20 грн, яка утворилась за рахунок несплати щоквартальних нарахувань здійснених в автоматичному режимі на центральному рівні, а саме:
2457,18 грн – за ІV квартал 2018 року, терміном сплати до 21.01.2019;
2754,18 грн – за І квартал 2019 року, терміном сплати до 19.04.2019;
2754,18 грн – за ІІ квартал 2019 року, терміном сплати до 19.07.2019;
2754,18 грн - за ІІІ квартал 2019 року, терміном сплати до 21.10.2019;
2754,18 грн – за ІV квартал 2019 року, терміном сплати до 20.01.2020;
2078,12 грн – за І квартал 2020 року, терміном сплати до 21.04.2020;
1039,06 грн – за ІІ квартал 2020 року, терміном сплати до 20.07.2020;
3178,12 грн - за ІІІ квартал 2020 року, терміном сплати до 19.10.2020;
2200,00 грн – за ІV квартал 2020 року, терміном сплати до 19.01.2021, що відповідає обраній системі оподаткування та нормам діючого законодавства.
Разом з тим, оскільки ІКП з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 була відкрита 01.11.2018, не відбулись нарахування єдиного внеску: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн терміном сплати до 09.02.2018, за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.04.2018, за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.07.2018, за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.10.2018, тобто загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить – 37788,74 грн.
Вважає, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення та просить відмовити у задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд»
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у березні 2025 року, авторизувавшись за допомогою електронного цифрового підпису в своєму електронному кабінеті платника податків (https://cabinet.tax.gov.ua), виявив факт перебування його на обліку у відповідача як фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування та платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).
Позивач також дізнався про нарахування Відповідачем йому заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 21969,20 грн., яка відображається в електронному кабінеті платника податків Позивача.
Оскільки Позивач не є фізичною-особою підприємцем та підприємницької діяльності не здійснює, з метою виправлення інформації про помилково нараховану йому в електронному кабінеті платника податків суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, останній звернувся з відповідною заявою від 05.03.2025 р. до Відповідача.
Відповідач за результатами розгляду вказаної заяви листом №110/С/05-99-24-04-08 від 28.03.2025 р. повідомив Позивача, серед іншого, про наступне: «За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС (далі - ІКС ДПС) станом на 28.03.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Виконавчому комітеті Горлівської міської ради 30.06.1995 за номером 5827 та з 07.07.1995 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області як фізична особа - підприємець.». «Відносно Вас з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців до контролюючого органу 21.12.2012 надійшли відомості з реєстраційної картки за номером 22561750000021772 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.». «На день отримання Вашого звернення за даними ІКС ДПС в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 - «Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість у сумі 21969,20 грн, яка утворилась за рахунок несплати щоквартальних нарахувань здійснених в автоматичному режимі на центральному рівні, а саме:
2457,18 грн - за IV квартал 2018 року, терміном сплати до 21.01.2019 (включно);
2754,18 грн - за І квартал 2019 року, терміном сплати до 19.04.2019 (включно);
2754,18 грн - за І квартал 2019 року, терміном сплати до 19.07.2019 (включно);
2754,18 грн - за III квартал 2019 року, терміном сплати до 21.10.2019 (включно);
2754,18 грн - аз VI квартал 2019 року, терміном сплати до 20.01.2020 (включно);
2078,12 грн - за І квартал 2020 року, терміном сплати до 21.04.2020 (включно):
1039,06 грн - за І квартал 2020 року, терміном сплати до 20.07.2020 (включно);
3178,12 грн - за III квартал 2020 року, терміном сплати до 19.10.2020 (включно);
2200,00 грн - за IV квартал 2020 року, терміном сплати до 19.01.2021 (включно), що відповідає нормам діючого законодавства.
Разом з тим, повідомляємо, що ІКП з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 була відкрита 01.11.2018, отже не відбулись нарахування єдиного внеску: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн терміном сплати до 09.02.2018 (включно), за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.04.2018 (включно), за I квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.07.2018 (включно), за III квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.10.2018 (включно), тобто загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить - 37788,74 грн.».
З метою отримання інформації про те чи приймались/направлялись Відповідачем податкові вимоги щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. Позивачу, останній звернувся до Відповідача з відповідним запитом від 09.04.2025р.
У відповідь на вказаний запит Відповідач листом №34/ЗПІ/05-99-13-03-11 від 15.04.2025 р. повідомив Позивача про наступне: «За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України податковою адресою ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 ) є тимчасово окуповані з 07 квітня 2014 року території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, а саме: АДРЕСА_2 . Тому, вимога про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2 за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 не надсилалась (не вручалась).».
Відносно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців до контролюючого органу 21.12.2012 надійшли відомості з реєстраційної картки за номером 22561750000021772 про включення відомостей про фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.
Пенсійним фондом України, який до 01.10.2013 здійснював функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), надано відомості про реєстрацію ОСОБА_1 платником єдиного внеску з 07.07.1995 за номером 05-11-11-2300.
За даними ІКС ДПС, станом на дату надання відповіді, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не надходили.
За даними ІКС ДПС в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) з єдиного внеску за технологічним кодом платежу 71040000 – «Єдиний внесок для фізичних осіб –підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість у сумі 21969,20 грн, яка утворилась за рахунок несплати щоквартальних нарахувань здійснених в автоматичному режимі на центральному рівні, а саме:
2457,18 грн – за ІV квартал 2018 року, терміном сплати до 21.01.2019;
2754,18 грн – за І квартал 2019 року, терміном сплати до 19.04.2019;
2754,18 грн – за ІІ квартал 2019 року, терміном сплати до 19.07.2019;
2754,18 грн - за ІІІ квартал 2019 року, терміном сплати до 21.10.2019;
2754,18 грн – за ІV квартал 2019 року, терміном сплати до 20.01.2020;
2078,12 грн – за І квартал 2020 року, терміном сплати до 21.04.2020;
1039,06 грн – за ІІ квартал 2020 року, терміном сплати до 20.07.2020;
3178,12 грн - за ІІІ квартал 2020 року, терміном сплати до 19.10.2020;
2200,00 грн – за ІV квартал 2020 року, терміном сплати до 19.01.2021, що відповідає обраній системі оподаткування та нормам діючого законодавства.
Разом з тим, оскільки ІКП з єдиного внеску за кодом платежу 71040000 була відкрита 01.11.2018, не відбулись нарахування єдиного внеску : за 2017 рік у сумі 8448,00 грн терміном сплати до 09.02.2018, за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.04.2018, за ІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.07.2018, за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн терміном сплати до 19.10.2018, тобто загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску становить – 37788,74 грн.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв`язку з внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2020 р. в сумі 37788,74 грн. за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
При цьому позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року ( ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Виконавчому комітеті Горлівської міської ради 30.06.1995 за номером 5827 та з 07.07.1995 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області як фізична особа - підприємець.), тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
Суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно з частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 01.07.2010 р. № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), яким внесено зміни до Закону № 755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість, відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись з відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
В матеріалах справи відсутні докази про подання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього до ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка.
Більш того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 записів не знайдено.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру" від 25.03.2014 р. № 1155-VII (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI.
Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.
Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання", які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до ЄДР.
Відтак, статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені Законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Суд зауважує, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі № 200/2961/25 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua