Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №620/8154/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №620/8154/26

Суддя: Падій В.В.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8154/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 19 червня 2026 року № 251 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту “а” статті 12 , статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ з 27 січня 2026 року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Згідно з поданням про призначення пенсії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.06.2026 № 11/ПВ-17166/СУД та витягу з наказу від 02.06.2026 № 829-ОС начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вислуга років ОСОБА_1 станом на день звільнення зі служби (01.08.2018) складає: в календарному обчисленні — 20 років 06 місяців 27 днів, в пільговому обчисленні — 31 рік 05 місяців 15 днів. Оскільки ОСОБА_1 станом на дату звільнення зі служби (01 серпня 2018 року) не мав визначеної Законом необхідної вислуги років для призначення пенсії згідно з пунктом “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (23 календарних роки та 6 місяців і більше), призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” немає законних підстав. З огляду на вказані вище норми права, Головне управління не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Державній прикордонній службі України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.08.2018 №340-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Вислуга років на 01.08.2018 становить: календарна 20 років 06 місяців 27 днів; пільгова 10 років 06 місяців 19 днів; всього 31 рік 01 місяць 16 днів.

27.01.2026 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, у якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області пакет документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі № 620/2740/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії позов задоволений повністю: визнано протиправним рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлене листом від 25.02.2026 № 09/Г-1383/3642, щодо відмови у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документів для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подання та документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на пільгових умовах на підставі вимог пункту “а” статті 12, статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ.

Адміністрація Державної прикордонної служби України на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №620/2740/26 направила відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років, що підтверджується листами від 10.06.2026 за №09/48605-26-Вих та від 10.07.2026 за №09/М-6778/14580.

Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області своїм рішенням, оформленим протоколом від 19.06.2026 № 251 «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років» (лист від 22.06.2026 №2500-0203 8/46296) відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю у позивача календарної вислуги років 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Закон № 2262-ХІІ має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Статтею 1 Закону№ 2262-ХІІ встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За приписами пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17.07.1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” (далі - Порядок № 393).

Пунктом 1 Порядку №393 визначено періоди військової служби та іншої служби, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII особам, зазначеним у цьому пункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393”, яка набрала чинності 19.02.2022, Порядок №393 доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Крім того, підпунктом 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 абзац перший пункту 3 Порядку № 393 викладено у редакції, відповідно до якої до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, відповідні періоди служби зараховуються на пільгових умовах.

Отже, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 змінами було розмежовано обчислення вислуги років для призначення пенсії та її пільгове обчислення для визначення розміру пенсії.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 640/13694/22, яка набрала законної сили на час звернення позивача до відповідача (27.01.2026), визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункт 4 та підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, якими Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 та змінено абзац перший пункту 3 цього Порядку.

У постанові від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25 Верховний Суд зазначив:

«<…> 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.».

Враховуючи зазначене, суд бере до уваги наведені висновки Верховного Суду щодо правових наслідків визнання протиправними та нечинними положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, якими було змінено правове регулювання обчислення вислуги років для призначення пенсії за Законом № 2262-XII.

Положення нормативно-правового акта, які не відповідають Конституції та законам України, не підлягають застосуванню судом незалежно від того, чи були вони чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також підтвердив можливість урахування вислуги років у пільговому обчисленні при визначенні права особи на призначення пенсії відповідно до статей 12, 17, 17-1 Закону № 2262-XII та Порядку № 393.

За таких обставин висновок відповідача, який ґрунтується на розмежуванні календарної вислуги років для призначення пенсії та пільгового обчислення вислуги років виключно для визначення її розміру, запровадженому відповідними положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, не узгоджується з наведеним правовим висновком Верховного Суду.

Враховуючи вище викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (10 років 06 місяців 19 днів), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно постанови КМУ №119 і яка діє наразі), разом із визначеним періодом часу 20 років 06 місяців 27 днів.

Отже, на дату звільнення позивач мав вислугу 31 рік 01 місяць 16 дні (20 років 06 місяців 27 днів + 10 років 06 місяців 19 днів), відтак позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону №2262-XII.

Крім того суд зауважує, що відповідачем не взято до уваги рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №620/2740/26, яке набрало законної сили та яким встановлено право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 19 червня 2026 року №251 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років на підставі вимог пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” ОСОБА_1 є протиправним.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як слідує з матеріалів справи позивач подав відповідачу заяву про призначення пенсії 27.01.2026, а тому слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 27 січня 2026 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 19 червня 2026 року №251 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 27 січня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ – 21390940).

Суддя В.В. Падій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua