Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/3267/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №620/3267/26

Суддя: Падій В.В.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/3267/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Калюжної В.В.,

представника позивача Щасного Е.В.

представника відповідача Михна А.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України про визнання протиправними бездіяльності та відмову, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України про визнання протиправними бездіяльності та відмову, стягнення коштів, в якому з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 27.08.2026 просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, збільшеної до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно календарним дням, за такі періоди: з 24 травня по 30 липня 2025 року включно; з 01 по 21 серпня 2025 року включно; з 22 серпня по 20 вересня 2025 року включно; 21 вересня 2025 року; з 22 вересня по 17 жовтня 2025 року включно; з 18 по 28 жовтня 2025 року включно; з 29 жовтня по 27 листопада 2025 року включно;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, збільшену до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно календарним дням за такі періоди: з 24 травня по 30 липня 2025 року включно; з 01 по 21 серпня 2025 року включно; з 22 серпня по 20 вересня 2025 року включно; 21 вересня 2025 року; з 22 вересня по 17 жовтня 2025 року включно; з 18 по 28 жовтня 2025 року включно; з 29 жовтня по 27 листопада 2025 року включно, з урахуванням фактично виплачених за ці періоди сум додаткової винагороди;

-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Міністерство оборони України подало пояснення щодо позову, в яких вважає, що зазначений позов є безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню в повному обсязі, оскільки у періоди з 24.05.2025 по 03.07.2025, з 04.07.2025 по 30.07.2025, з 22.09.2025 по 17.10.2025 ОСОБА_1 проходив лікування від захворювання (посттравматичний стресовий розлад), а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), як це передбачено Постановою №168 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. У доданих до позовної заяви виписках із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та довідок військово-лікарської комісії відсутня інформація про безпосередню пов`язаність вказаного захворювання ОСОБА_1 із наслідками його перебування в полоні. Факт перебування ОСОБА_1 на лікуванні саме захворювання, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) також підтверджується вказаними вище довідками військово-лікарської комісії. У періоди з 22.08.2025 по 20.09.2025 та 29.10.2025 по 27.11.2025 ОСОБА_1 перебував у відпустках у зв`язку з хворобою, а не у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, як це передбачено Постановою №168 для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. Наполягають, що у Постанові №168 чітко визначено, що підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень є перебування військовослужбовця на лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та/або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення.

Позивачем подані пояснення щодо пояснень Міністерства оборони України, в яких наголошує на хибному трактуванні останнім норм постанови Кабінету Міністрів України №168 та штучно звужує зміст постанови №168, підміняючи оцінку сукупності доказів формальним посиланням на те, що в окремих документах використано термін “захворювання”.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Відповідач не заперечує факти проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 до 02.12.2025, перебування його в полоні, проходження ним лікування в певні періоди та перебування у відпустках у зв`язку з хворобою. Однак, таке лікування і відпустки стосувалися захворювання позивача, проте в постанові №168 чітко визначено, що підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень є перебування військовослужбовця на лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та/або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а тому у позивача відсутні передбачені постановою №168 підстави для отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в період з 23.05.2025 по 02.12.2025, у зв`язку з чим порушення прав позивача зі сторони відповідача відсутні. При цьому, звертають увагу суду, що в період з 23.05.2025 по 02.12.2025 позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення (крім додаткової винагороди) в повному обсязі (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань, індексація), а також при звільненні із військової служби йому була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки (основної та додаткової) та одноразова грошова допомога при звільненні, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за 05/2025 – 01/2026.

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій наголошує, що поданий відповідачем відзив не спростовує фактичних обставин справи, викладених у позовній заяві, не містить належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваної бездіяльності та фактично ґрунтується на формальному й вибірковому тлумаченні окремих медичних документів без їх оцінки у взаємозв`язку з іншими доказами у справі.

Ухвалою суду від 13.08.2026 вирішено провести розгляд справи №620/3267/26 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 26.08.2026.

Ухвалою суду від 18.08.2026 задоволена заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 26.08.2026 о 11:00 год, у справі № 620/3267/26 в режимі відеоконференції за участю представника позивача; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалою суду від 24.08.2026 задоволена заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечено проведення судових засідань, в тому числі, що призначено на 26.08.2026 о 11:00 год, у справі № 620/3267/26 в режимі відеоконференції за участю представника відповідача; проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалами суду від 02.09.2026, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, приєднано до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив на позов та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України повідомлена належним чином про дату, час та місце слухання справи, причини неявки до суду не повідомила.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією 28.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив військову службу у складі Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Згідно довідки СБУ від 11.06.2025 №34/П-1636д позивач в період, з 08.03.2022 по 23.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

З 24.05.2025 по 03.07.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради із діагнозом посттравматичний стресовий розлад згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4201/Р.

З 04.07.2025 по 30.07.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради із діагнозом посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним, інсомнічним синдромом згідно виписки №3268 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого).

В період з 31.07.2025 по 21.08.2025 позивач стверджує, що проходив медичні консультації та огляд ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини: F43.1 посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією та емоційно- вольовою нестійкістю; потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

З 22.08.2025 по 20.09.2025 позивач перебував у відпустці у зв`язку з хворобою згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 №243, виданого на підставі – довідки військово-лікарської комісії №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025, в якій зазначено, що позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, та потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

З 22.09.2025 по 17.10.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради із діагнозом посттравматичний стресовий розлад у формі тривожно – депресивного синдрому із інсомнією згідно виписки №4602 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого).

В період з 18.10.2025 по 28.10.2025 позивач стверджує, що проходив амбулаторне лікування: 20.10.2025– огляди офтальмолога, отоларинголога та хірурга; 22.10.2025 – огляд невропатолога; 23.10.2025 – направлення до психіатра; 24.10.2025 – консультація психіатра; 28.10.2025 – повторний огляд ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025 позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини: F43.1 посттравматичний стресовий розлад з стійкою тривожно-депресивною симптоматикою та інсомнією; потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

З 29.10.2025 по 27.11.2025 позивач перебував у відпустці у зв`язку з хворобою згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 №314, виданого на підставі – довідки військово-лікарської комісії №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025, в якій зазначено, що позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, та потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

З 27.11.2025 позивач прибув до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2025 №344.

З 02.12.2025 позивач звільнений з військової служби згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2025 №348.

З метою досудового врегулювання спору 01.02.2026 представником позивача направлено на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 письмову вимогу про усунення порушень законодавства щодо грошового забезпечення, проведення повного перерахунку, оформлення належних управлінських рішень та виплату всіх належних сум, яку відповідачем отримано 05.02.2026.

За результатами її розгляду відповідач надав письмову відповідь від 02.03.2026 № 2091/194, в якій фактично відмовив у виплаті додаткової винагороди, посилаючись виключно на відсутність медичних документів.

03.03.2026 позивачем повторно надано відповідачу повний пакет медичних документів, які підтверджують факт поранення, перебування на стаціонарному лікуванні та тривалість реабілітації, проте відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно з статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022р №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався відповідним Указами Президента України, затвердженими відповідними законами України, та який триває і станом на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі -Постанова №168, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Згідно пункту 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно пункту 2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

З аналізу наведених норм Постанови №168 слідує встановлення лише двох умов, необхідних для виплати, збільшеної до 100000 гривень, винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу І Наказу № 260 вказано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, винагороди; допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу І Наказу № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

-штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

-накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

-накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

-накази про присвоєння військових звань;

-грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно пункту 8 Наказу розділу І №260 грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначені розділом XXXIV Наказу № 260.

Пунктами 9 та 10 розділу XXXIV Наказу № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктами 11 - 13 розділу XXXIV Наказу № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже військовослужбовці Збройних Сил України за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою ж для виплати вказаної додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, що видається командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем, а також висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке. Вказані документи, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

Главою 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення №402), визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

Так, згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн за період, з 24.05.2025 по 30.07.2025 включно; з 01.08.2025 по 21.08.2025 включно; з 22.08.2025 по 20.09.2025 включно; 21.09.2025; з 22.09.2025 по 17.10.2025 включно; з 18.10.2025 по 28.10.2025 включно; з 29.10.2025 по 27.11.2025 відповідно до Постанови №168.

Суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27.08.2025 у справі №280/7364/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24.

Разом з цим, слід зазначити, що формулювання пункту 1 Постанови КМУ №168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самого поранення (контузії, травми, каліцтва), але й лікування його наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок такого поранення (контузії, травми, каліцтва), і саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв.

Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, з матеріалів справи слідує, що позивач з 24.05.2025 по 03.07.2025 та 04.07.2025 по 30.07.2025 проходив стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради із діагнозом посттравматичний стресовий розлад згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4201/Р та із діагнозом посттравматичний стресовий розлад із тривожно-депресивним, інсомнічним синдромом згідно виписки №3268 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого).

В період з 31.07.2025 по 21.08.2025 позивач стверджує, що проходив медичні консультації та огляд ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини: F43.1 посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією та емоційно- вольовою нестійкістю; потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Суд зауважує, що довідка військово-лікарської комісії №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 не містить класифікації захворювання за ступнем тяжкості як – тяжке.

З 22.08.2025 по 20.09.2025 позивач перебував у відпустці у зв`язку з хворобою згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 №243, виданого на підставі – довідки військово-лікарської комісії №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025, в якій зазначено, що позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, та потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

З 22.09.2025 по 17.10.2025 позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради із діагнозом посттравматичний стресовий розлад у формі тривожно – депресивного синдрому із інсомнією згідно виписки №4602 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого).

В період з 18.10.2025 по 28.10.2025 позивач стверджує, що проходив амбулаторне лікування: 20.10.2025– огляди офтальмолога, отоларинголога та хірурга; 22.10.2025 – огляд невропатолога; 23.10.2025 – направлення до психіатра; 24.10.2025 – консультація психіатра; 28.10.2025 – повторний огляд ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025 позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини: F43.1 посттравматичний стресовий розлад з стійкою тривожно-депресивною симптоматикою та інсомнією; потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, проте вказана довідка також не містить класифікації захворювання за ступнем тяжкості як – тяжке.

З 29.10.2025 по 27.11.2025 позивач перебував у відпустці у зв`язку з хворобою згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 №314, виданого на підставі – довідки військово-лікарської комісії №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025, в якій зазначено, що позивач має захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, та потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою.

Отже позивач у спірний період перебував на лікуванні та у відпустках, у зв`язку із «Захворювання, ТАК, пов`язаним з захистом Батьківщини», що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого, довідками військово-лікарських комісій та наказами Військової частини НОМЕР_1 .

Суд наголошує, що довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 матеріали справи не містять, а виписки з медичної картки стаціонарного хворого не є належною підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд зауважує, що наявні в матеріалах справи довідки військово-лікарських комісій №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 та №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025 не містять встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання позивача з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), отриманою ним під час перебування у полоні.

Проте суд вважає, що вирішальним для застосування Постанови №168 є не формальне найменування медичного діагнозу, а встановлений причинно-наслідковий зв`язок такого діагнозу із травмою, отриманою під час перебування у полоні.

За відсутності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402 суд не вправі перебирати на себе повноваження ВЛК та встановлювати причинно-наслідковий зв`язок захворювання позивача з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), отриманою ним під час перебування у полоні.

При цьому суд зауважує, що довідки військово-лікарських комісій №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 та №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025 не містять висновок військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке.

За таких обставин перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірний період та у відпустках не може слугувати підставою для виплати додаткової винагороди згідно Постанови №168.

Також суд зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що за спірний період грошове забезпечення позивачу виплачувалось в повному обсязі, окрім додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168.

З огляду на те, що матеріали справи не містять довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, довідками ВЛК не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку захворювання позивача з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), отриманою ним під час перебування у полоні, довідки військово-лікарських комісій №2025-0821-1554-4317-3 від 21.08.2025 та №2025-1028-0820-0862-0 від 28.10.2025 не містять висновок військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, згідно з яким отримане військовослужбовцем поранення кваліфікується як тяжке суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за спірний період.

Позовна вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої позовної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено повністю.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України (пр-т. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ - 00034022).

Суддя В.В. Падій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua