Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №600/4528/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4528/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви позивача від 05.09.2025 та невмотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.24 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.24 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування поданого позову вказував, що звернувся до відповідача для надання відстрочки від призову на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки є піклувальником над свою бабою, яка потребує постійного стороннього догляду. Вважає, що відповідач належним чином не розглянув подану ним заяву та додані до неї документи, чим допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, не погоджуючись із поданим позовом, подав до суду відзив, в якому вказував, що позивач звернувся з заявою про надання відстрочки у відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. В свою чергу з наданих ОСОБА_1 документів Комісія з надання військовозобов`язаним відстрочки найбільш наближено кваліфікувала наданий пакет документів як підставу для надання відстрочки за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" за результатами розгляду якої надала мотивовану відмову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

05.09.2025 позивач подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до якої додав документи на підтвердження права на відстрочку.

Розглянувши вказану заяву, відповідач направив позивачу повідомлення від 18.09.2025 №6395, в якому вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву позивача та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду, протоколом від 12.09.2025 №83 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки додані документи не підтверджують право на відстрочку.

Вважаючи, що позивач не розглянув заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" належним чином, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з п. 24 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права мав прийняти рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Як встановлено судом, позивач 05.09.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 24 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідач розглянувши заяву позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ухвалив рішення, оформлене протоколом №83 від 12.09.2025 про відмову у наданні відстрочки відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з таких причин: додані документи не підтверджують право на відстрочку.

У поданому відзиві представник відповідача вказував, що з наданих ОСОБА_1 документів Комісія з надання військовозобов`язаних відстрочки кваліфікувала наданий пакет документів позивачем як підставу для надання відстрочки за п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд констатує, що під час розгляду заяви про надання відстрочки від призову Комісія зобов`язана перевіряти виключно підстави, зазначені військовозобов`язаним у його заяві, та не має права самостійно змінювати правову підставу для відстрочки або перекваліфіковувати її на власний розсуд.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надавалась оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 24 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відповідачем не приймалося жодного рішення по суті порушеного питання, а безпідставно було кваліфіковано наданий позивачем пакет документів як підставу для надання відстрочки за п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 24 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Оскільки відповідач у встановленому порядку взагалі не розглядав заяву позивача та додані до неї документи, суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження державного органу та зобов`язувати його приймати конкретне рішення.

Виходячи з предмета спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до п. 24 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя В.О. Григораш