Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/27846/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 жовтня 2026 р. справа № 520/27846/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за затримку виконання судового рішення у справі № 520/36864/23 у розмірі 5 233,36 грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за час затримки виконання судового рішення у справі № 520/36864/23 у розмірі 16 762,66 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 520/36864/23 військову частину НОМЕР_2 зобов`язано нарахувати та виплатити йому середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в розмірі 72 252,84 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 28 березня 2024 року, однак відповідач виконав його лише 27 серпня 2026 року, перерахувавши позивачу кошти із тривалим простроченням. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач протиправно не виплатив йому інфляційні втрати та 3% річних за період затримки виконання судового рішення, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 520/36864/23 позивачу виплачено середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в розмірі 55 634,69 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів. Водночас відповідач вважає, що положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони виникли у зв`язку з проходженням військової служби та регулюються спеціальним законодавством. На думку відповідача, між сторонами відсутні цивільно-правові відносини, а тому правові підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що предметом спору є наслідки несвоєчасного виконання судового рішення, яке набрало законної сили 28 березня 2024 року, а не безпосередньо правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби. Позивач наголосив, що фактична виплата коштів відбулася лише 27 серпня 2026 року, у зв`язку з чим виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення. На підтвердження своєї позиції позивач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення, зокрема тих, що виникли на підставі судового рішення, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазичає таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 520/36864/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 задоволено частково.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні в розмірі 72 252,84 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили 28 березня 2024 року.

Як зазначає позивач, фактична виплата коштів на виконання вказаного судового рішення відбулася лише 27 серпня 2026 року.

У зв`язку із затримкою виконання судового рішення позивач вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити інфляційні втрати та 3 % річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання щодо відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань регулюється нормами цивільного законодавства.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.

У той же час суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем військової служби та стосуються нарахування і виплати належних йому сум грошового забезпечення, а також виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби. Такі правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки пов`язані з реалізацією позивачем прав та гарантій, передбачених законодавством про проходження військової служби, а відповідачем у них виступає військова частина як суб`єкт, уповноважений здійснювати відповідні нарахування та виплати.

При цьому між сторонами відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, оскільки зазначені питання врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, спірні правовідносини не ґрунтуються на договорі, а виникають у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням державою встановлених законом обов`язків щодо матеріального забезпечення військовослужбовців.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі № 6-2759цс15.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, їх правове регулювання та наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати позивачу додаткових сум у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі № 2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі № 826/22867/15.

Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення суми.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ