Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №520/27737/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 жовтня 2026 р. справа № 520/27737/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної пенсії та заборгованості по пенсії з порушенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати нараховану ОСОБА_1 щомісячну пенсію та заборгованість по пенсії, виключно у розмірі і порядку встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/2105/25, № 200/140/26 та №200/10165/25 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано заборгованість за минулі періоди. Позивач зазначає, що, незважаючи на проведені перерахунки, пенсія виплачується не в повному розмірі, а нарахована заборгованість не виплачена в повному обсязі. Зокрема, розмір пенсії після перерахунку становить 25 950 грн, тоді як фактично позивачу виплачується 8 274,11 грн на місяць. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії щодо виплати пенсії та заборгованості з порушенням вимог Закону України № 1058-IV і зобов`язати відповідача здійснювати відповідні виплати виключно в розмірі та порядку, встановлених зазначеним Законом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/2105/25, № 200/140/26 та № 200/10165/25 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача та обліковано нараховану заборгованість. Відповідач зазначає, що загальна сума залишку заборгованості за вказаними судовими рішеннями становить 249 633,44 грн. При цьому виплата заборгованості здійснюється в межах виділених бюджетних призначень відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046. Також відповідач вказує, що щомісячна пенсія позивача після перерахунку становить 25 950 грн, однак виплата різниці між зазначеним розміром пенсії та фактично виплачуваною сумою здійснюється в межах бюджетного фінансування. На думку відповідача, позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазичає таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем пенсія виплачується не в повному розмірі, а нарахована заборгованість за результатами перерахунку пенсії не виплачується в повному обсязі, у зв`язку з чим просить визнати такі дії протиправними та зобов`язати відповідача здійснювати виплату пенсії і заборгованості в розмірі та порядку, встановлених Законом України № 1058-IV.

Судом з матеріалів справи встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 200/2105/25 зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 08.06.2023. На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 08.06.2023 по 31.07.2026 у розмірі 171 736,90 грн.

Крім того, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 у справі № 200/140/26 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 18.11.2025 та нараховано заборгованість за період з 18.11.2025 по 30.09.2026 у розмірі 135 736,09 грн. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/10165/25 відповідачем також проведено перерахунок пенсії позивача з 08.06.2023 та нараховано заборгованість за період з 08.06.2023 по 17.11.2025 у розмірі 88 920,81 грн.

Відповідач зазначає, що виплата нарахованої заборгованості здійснюється в межах виділених бюджетних призначень відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 821 та № 1046. При цьому розмір пенсії позивача після перерахунку становить 25 950 грн, тоді як щомісячно фактично виплачується 8 274,11 грн, а різниця в розмірі 17 675,89 грн виплачується в межах бюджетного фінансування.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з порядком виплати пенсії та заборгованості, нарахованих на виконання судових рішень у справах № 200/2105/25, № 200/140/26 та № 200/10165/25, а не у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо проведення відповідних перерахунків пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Позивач у позовній заяві стверджує, що протиправні дії відповідача полягають у виплаті щомісячної пенсії не в повному розмірі та невиплаті в повному обсязі заборгованості, нарахованої на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/2105/25, № 200/140/26 та № 200/10165/25, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача здійснювати виплату пенсії та заборгованості виключно в розмірі й порядку, встановлених Законом України № 1058-IV.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги стосуються порядку виконання судових рішень, ухвалених у справах № 200/2105/25, №200/140/26 та № 200/10165/25, якими відповідача зобов`язано провести перерахунок пенсії позивача. Відтак позивач має право скористатися передбаченими процесуальним законом способами судового захисту, зокрема в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, вчинених на виконання відповідного судового рішення, або щодо порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням.

Отже, питання щодо виплати позивачу пенсії в перерахованому розмірі та погашення заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень у справах №200/2105/25, №200/140/26 та № 200/10165/25, підлягають вирішенню в межах установлених законом процедур виконання цих судових рішень, а не шляхом пред`явлення окремого позову з аналогічними вимогами.

Як свідчить усталена судова практика Верховного Суду, у прийнятих рішеннях неодноразово зазначалося, що у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа - позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення, або порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено чітку послідовність дій, необхідних для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання рішення, ухваленого на користь позивача, а також встановлення обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із таким невиконанням.

Зазначені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України мають пріоритет і спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключають можливість застосування загального порядку судового захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання окремого позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється виключно в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суд враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22, від 30 січня 2024 року по справі №320/19014/23 адміністративне провадження № К/990/36544/23, яка підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи.

Також, аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16 грудня 2021 року), № 400/822/20 (постанова від 31 січня 2022 року), № 233/3744/17 (постанова від 20 квітня 2022 року), №818/1346/16 (постанова від 30 червня 2022 року), та № 160/2888/23 (постанова від 18 січня 2024 року).

На даний час аналогічна позиція Верховного Суду є незмінною, зокрема, викладена Верховним Судом в постанові від 19.09.2024 по справі №400/3650/24 адміністративне провадження № К/990/28721/24.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває наявного юридичного конфлікту та не відповідає характеру порушеного права. Відтак, у такий спосіб неможливо забезпечити захист чи відновлення прав позивача навіть у разі встановлення судом факту їх порушення. Розглядаючи позовні вимоги щодо невиконання іншого судового рішення, суд не має повноважень зобов`язувати відповідача виконувати це рішення шляхом ухвалення нового судового акта, оскільки виконання рішення здійснюється в межах виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового процесу.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення».

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.

З огляду на те, що питання щодо виплати позивачу пенсії в перерахованому розмірі та погашення заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень у справах № 200/2105/25, № 200/140/26 та № 200/10165/25, належать до порядку виконання зазначених судових рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ