Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №520/25254/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Суд: Харківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №520/25254/26

Суддя: Зеленов А.С.

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 жовтня 2026 року № 520/25254/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43532003, вул. Віталія Пилипенка, буд. 43, м. Дружківка, Донецька обл., 84205) про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 08.04.2022 включно;

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень щомісячно (пропорційно часу проходження служби) за період з 24.02.2022 по 08.04.2022 включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Донецькій області, має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Однак, таку винагороду позивачу не було виплачено за період з 24.02.2022 по 08.04.2022, що на його думку свідчить про допущення відповідачами протиправної бездіяльності, яка виявилася у невиділенні коштів на виплату належної йому винагороди розпорядником вищого рівня розпорядникам нижчого рівня та призвело до невиплати йому такої винагороди.

Ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , у період з 24 лютого 2022 року по 08 квітня 2022 року проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Донецькій області (далі - Відповідач) на посаді контролера 1 категорії 1 відділення 4 взводу охорони підрозділу охорони ТУ ССО у Донецькій області.

З 08 квітня 2022 року позивач був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України, де проходить службу по теперішній час.

Позивач вказує, що усупереч вимогам постанови КМУ № 168, за період служби з 24 лютого 2022 року по 08 квітня 2022 року вказана додаткова винагорода Відповідачем нарахована та виплачена не була.

У червні 2026 року позивач звернувся до Відповідача із письмовою заявою про нарахування та виплату зазначеної винагороди. Листом від 10.08.2026 № 56.06-236 Відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати коштів, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань.

Вважаючи невиплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Враховуючи відповідність цієї справи ознакам типової справи, визначеної Верховним Судом в ухвалі від 07.11.2022 в справі №260/3564/22, висновки, викладені в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.04.2023, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, що ухвалені в зразковій справі №260/3564/22, суд застосовує під час розгляду цієї адміністративної справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.1, 2 ст.161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі також - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Згідно з ч.1 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (ч.2 ст.165 Закону №1402-VIII).

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі також Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

П. 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

В п. 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, в редакції до 25.05.2023 (надалі також - Порядок №384), винагорода належить до додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, з 24.02.2022 позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Проте, виплату зазначених коштів з 24.02.2022 не здійснено.

07.07.2022 постановою КМУ №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (надалі також Постанова №793), яка набрала чинності з 19.07.2022, внесено зміни до Постанови №168, зокрема, в абз.1 п.1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; п.1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»; доповнено постанову п. 2-1, яким передбачено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Таким чином, в первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь в бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах в період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених КМУ постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений в граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у зразковій справі №260/3564/22, зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Отже, вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому Постановою №168 у первинній редакції.

31.10.2022 наказом Державної судової адміністрації України №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі також - Порядок №396).

Згідно з п.3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом п.4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

П.7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 грн. - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 грн. - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 грн. - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд зауважує, що п.7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням п.1 Постанови №168, в тому числі й в редакції Постанови №793.

За імперативною нормою ч.2 ст.165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз п.2-1 постанови КМУ №168, в редакції на час спірних правовідносин, свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати «порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги» не є тотожним праву встановлювати «розміри додаткових винагород».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст. 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних правовідносин слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку №396, який прийнятий на виконання Постанови №168, проте суперечить їй у відповідній частині.

Підставами невиплати позивачу додаткової винагороди зазначено відсутність в кошторисі установи відповідних коштів. Покликається на ст.51 БК України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Однак, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою №168, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 в справі "Кечко проти України").

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

П. 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Отже, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24.02.2022.

Одночасно суд приймає до уваги те, що постановою КМУ від 20.01.2023 № 43, яка набрала законної сили 21.01.2023, внесено зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному в першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.

З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., яка передбачена Постановою №168.

Таким чином, позивачу протиправно не виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, щомісячно у період з 24.02.2022 до 08.04.2022 в розмірі встановленому вказаною постановою.

Також, суд зазначає, що Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області в силу вимог п.10 Порядку № 384 є суб`єктом виплати позивачу грошового забезпечення за місцем проходження ним служби, а тому є належним відповідачем.

При цьому відмова у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою ч.2 ст.6 КАС України.

Суд враховує, що Територіальним управління Служби судової охорони у Донецькій області вживались заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1ст.139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43532003, вул. Віталія Пилипенка, буд. 43, м. Дружківка, Донецька обл., 84205) про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період проходження служби з 24.02.2022 по 08.04.2022 включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень щомісячно (пропорційно часу проходження служби) за період з 24.02.2022 по 08.04.2022 включно.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зеленов А.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua